Рішення № 28998811, 28.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.2013Справа №5002-13/ 4524-2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄСТРА»

до державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек»

про стягнення 62 248,34 грн.

Суддя Пукас А.Ю.

Представники:

Від позивача Чепрасова Н.П., головний бухгалтер, довіреність № 3 від 18.01.2013

Від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «ЄСТРА» звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» про стягнення 62 248,34 грн., у тому числі 52 702,67 грн. заборгованості, 3 638,65 грн. пені, 5 270,26 грн. штрафних санкцій та

636,76 грн. реальних збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не оплатив поставлений на його адресу товар, чим порушив умови договору про закупівлю товарів № 532 від 03.05.2012. Обґрунтовані позовні вимоги посиланням на статті 173, 174 Господарського кодексу України та статті 525, 610, 611, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи систематичну неявку представника відповідача у судові засідання та відсутність документів, що підтверджують неможливість його прибуття в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.05.2012 між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір про закупівлю товарів № 532 (далі за текстом - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2012 році поставити покупцю продукцію, зазначену в специфікаціях товару, яка є невід'ємною частиною даного договору, партіями та в порядку і на умовах, визначеними цим договором, а покупець зобов'язується прийняти такі партії продукції та оплатити їх (т.1, а.с. 8-10).

Загальний обсяг продукції та загальна ціна продукції, що поставляється за цим договором, визначається протягом строку дії договору відповідно до накладних наданих покупцем постачальнику (пункт 1.6 Договору).

Сума договору без ПДВ становить 15 322,50 грн., крім того 20% ПДВ 3 064,50 грн. Загальна сума договору з ПДВ становить 18 387,00 грн. (пункту 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що розрахунки за товар здійснюються протягом 30 банківських днів, лише після фактичного отримання покупцем товару, але не раніше надходження бюджетних коштів на поточний рахунок покупця, на підставі належним чином оформлених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документів: рахунка-фактури, видаткової накладної та податкової накладної.

Строк поставки товару визначений в пункті 5.1 Договору - протягом 1 робочого дня з дня отримання заявки від покупця.

Пунктом 6.3.1 Договору визначений обов'язок покупця сплатити вартість продукції в порядку, передбаченому цим договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 (пункт 10.1 Договору).

13.07.2012 сторони уклали додаткову угоду до Договору про закупівлю харчових продуктів № 532 від 03.05.2012, відповідно до умов якої пункт 3.1 Договору викладений сторонами в наступній редакції: «Загальна сума договору без ПДВ становить 528 818,50 грн. Крім того, з ПДВ 105 763,70 грн. Загальна сума Договору з ПДВ становить 634 582,20 грн.

(т. 1, а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставив на адресу відповідача товар, про що свідчать видаткові накладні (т.1 а.с. 53-150, т. 2, а.с. 1-81).

За твердженням позивача, у порушення умов договору, відповідачем отриманий товар оплачений несвоєчасно та не в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 52 702,67 грн.

13.11.2012 сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2012 по 13.11.2012, відповідно до якого, відповідач погодився з наявністю за ним заборгованості в сумі 52 702,67 грн. (т. 1, а.с. 13-17).

Оскільки заборгованість залишилась непогашеною відповідачем, товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЄСТРА» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із даною позовною заявою.

Правові наслідки невиконання зобов'язань за договором поставки регулюються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Проте, в порушення умов Договору, покупець не виконав свої зобов'язання за договором та не сплатив вартість отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні згідно зі статтею 510 Цивільного кодексу України, є боржник і кредитор.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи положення пункту 4.1 Договору покупець зобов'язався провести розрахунки за товар протягом 30 банківських днів після фактичного отримання покупцем товару, але не раніше надходження бюджетних коштів на поточний рахунок покупця, що останнім не зроблено.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 52 702,67 грн. відповідачем суду не надано, як і не надано доказів ненадходження бюджетних коштів на поточний рахунок покупця, що є підставою для проведення розрахунків відповідно до п. 4.1 Договору.

Враховуючі викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з державного підприємства України «Міжнародний дитячий центр «Артек» заборгованості за поставлений товар в сумі 52 702,67 грн.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 3 638,65 грн. пені, 5 270,26 грн. штрафних санкцій та 636,76 грн. реальних збитків.

Суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Заявляючи вимоги про стягнення пені, позивач посилається на пункт 7.5 Договору, відповідно до якого сплата стороною визначених цим договором та (або) чинним в Україні законодавством штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) не звільняє її від обов'язку відшкодувати за вимогою іншої сторони збитки, завдані порушенням договору (реальні збитки та (або) упущену вигоду) у повному обсязі, а відшкодування збитків не звільняє її від обов'язку сплатити за вимогою іншої сторони штрафні санкції у повному обсязі.

Види забезпечення виконання зобов'язання визначені статтею 546 Цивільного кодексу України.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді пені за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язання позивача, застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати пені є неправомірним.

Крім того, пеня нарахована позивачем виходячи з розміру 120% річних за кожен день прострочення.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5 270,26 грн. штрафу, тобто в розмірі 10% від недоотриманого прибутку, на підставі пункту 7.5 Договору.

Як вже зазначалось, пункт 7.5 Договору не встановлює обов'язок сторони сплатити штрафні санкції в зазначеному позивачем розмірі.

Крім того, умовами укладеного між сторонами договору взагалі не передбачений обов'язок покупця сплачувати штрафні санкції, визначені пропорційно розміру недоотриманого прибутку.

Одночасно, позивач просив стягнути з відповідача 636,76 грн. реальних збитків.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Між тим, підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з:

- протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи;

- шкоди, завданої такою поведінкою;

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою;

- вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Позивачем, при обґрунтуванні підстав для відшкодування збитків, не наведено повного складу правопорушення в діях відповідача, внаслідок яких позивачем понесені збитки у розмірі 636,76 грн., як і не наведено жодних доказів, які б свідчили про наявність у нього реальної можливості отримати прибуток в зазначеному розмірі, та доказів неотримання такого прибутку саме з вини відповідача.

З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 638,65 грн. пені, 5 270,26 грн. штрафних санкцій та 636,76 грн. реальних збитків.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Одночасно, суд вважає за необхідне повернути позивачу 190,91 грн. надмірно сплаченого судового збору

В судовому засіданні 28.01.2013 оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 01.02.2013.

Керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Міжнародний дитячий центр «Артек»

(вул. Ленінградська, 41, смт. Гурзуф, АР Крим, ЄДРПОУ 16502790) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЄСТРА» (вул. Елеваторна, 4, м. Сімферополь, 95040, р\р 26005346983700 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005, ЄДРПОУ 37821008)

52 702,67 грн. заборгованості та 1 362,68 грн. судового збору.

3. В решті частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «ЄСТРА»

(вул. Елеваторна, 4, м. Сімферополь, 95040, р\р 26005346983700 в АКІБ «УКРСИББАНК», МФО 351005, ЄДРПОУ 37821008) з Державного бюджету України (рахунок 31211206783002, отримувач - УДКСУ у м. Сімферополі АРК, 22030001, ЄДРПОУ отримувача - 38040558, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 824026) 190,91 грн. надмірно сплаченого судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Пукас