Рішення № 28998411, 25.01.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.01.2013Справа №5002-7/ 3946-2012

За позовом заступника Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Казанська, 27, місто Сімферополь, АР Крим, Україна, 95006) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, місто Київ, Україна, 03049)

Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) (смт. Партеніт, місто Алушта, АР Крим, Україна, 98542)

до відповідача - фізичної особи-підприємця Мар'їна В'ячеслава Олексійовича (вул. Солнечна, 15, кв. 31, смт. Партеніт, місто Алушта, АР Крим, Україна, 98542)

про розірвання договору оренди та стягнення 1 750,74 грн.

Суддя І.І.Дворний

Представники:

від центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" - Кісса О.М, довіреність №25 від 11.01.13, представник;

від Міністерства оборони України - Кісса О.М, представник;

від відповідача - не з'явився;

прокурор - Рибкін О.А., посвідчення №012222.

Суть спору: заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим"(військова частина А0360) з позовною заявою до фізичної особи -підприємця Мар'їна В'ячеслава Олексійовича, в якій просить суд розірвати договір оренди №02/2004 нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №4 Ялтинського гарнізону за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, 14 від 02 лютого 2004 року; стягнути з відповідача на користь Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" штраф у сумі 1 750,74 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статті 193 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 651 Цивільного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України, статей 10, 24, 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивовані тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна, розташованого у військовому містечку №4 Ялтинського гарнізону за адресою: місто Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, буд 14. від 02 лютого 2004 року за №02/2004 (зі змінами і доповненнями), не виконувались обов'язки встановлені пунктом 5.3 договору в частині страхування орендованого майна, що відповідно до пункту 10.8 договору є підставою для розірвання спірного договору та у відповідності до пункту 11.3 підставою для нарахування штрафу в розмірі 3% від вартості орендованого майна.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2012 року позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

26 листопада 2012 року від Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" надійшов відзив на позовну заяву у якому останній повідомив суд про те, що повністю підтримує позовні вимоги прокурора та наполягає на їх задоволенні.

Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим", посилаючись на пункти 5.3 та 10.8 спірного договору, звернув увагу суду на інформацією страхової компанії (бланки договору страхування якої відповідач надавав орендодавцю у якості доказу виконання зобов'язання з страхування майна) яка повідомила, що жодні договори страхування спірного майна з відповідачем не укладались, отже наявні всі підстави для розірвання спірного договору та стягнення штрафу за невиконання його умов.

Ухвалою суду від 26 листопада 2012 року через неявку прокурора у судове засідання та через необхідність витребування додаткових доказів розгляд справи відкладався.

25 грудня 2012 року відповідачем був наданий відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти позовних вимог.

За переконанням відповідача прокурор не довів те, що порушення умов договору, а саме несвоєчасне страхування орендованого майна, в значній мірі позбавило орендодавця того, на що він розраховував при укладанні договору оренди.

Крім того, у відповідності до пункту 5.8 договору оренди орендар зобов'язався відшкодувати орендатору збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна за виною орендаря у відповідності з актом, укладеним відповідною комісією Міністерства оборони України за цінами, що діють на момент відшкодування.

Відповідач пояснив, що оскільки орендар у відповідності до умов договору несе повну відповідальність за збереження орендованого майна, він у буд-якому разі, в незалежності від наявності договору страхування, зобов'язаний відшкодувати збитки заподіяні втратою або погіршенням стану отриманого в оренду майна, у зв'язку з чим, відсутність страхування по договору не є суттєвим порушенням умов договору.

Ухвалою господарського суду від 25 грудня 2012 року було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та через неявку представників позивачів і прокурора розгляд справи відкладався.

24 січня 2013 року представником Міністерства оборони України були надані пояснення на позовну заяву у яких останній повністю підтримав заявлені прокурором вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Також, 24 січня 2013 року по справі оголошувалась перерва.

У судове засідання, що відбулось 25 січня 2013 року, з'явились прокурор та позивач, які підтримали позовні вимоги. Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, позивачів та відповідача надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2004 року Ялтинська квартирно-експлуатаційна частина району (за договором орендодавець) та фізична особа-підприємець Мар'їн В'ячеслав Олексійович (за договором орендар), уклали договір оренди №02/2004 нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №4 Ялтинського гарнізону за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, буд. 14 (далі - договір), відповідно до умов якого, орендар прийняв у строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення загальною площею 49,5 кв.м., розташоване на території військового містечка №4, що знаходиться на балансі Центру «Крим» в будівлі за генеральним планом №56, вартість якого визначена на 30 вересня 2003 року за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 58358,00 грн. (а.с. 14-17).

Матеріали справи свідчать про те, що додатковими угодами та договорами з додатками №01-д/2005 від 01 квітня 2005 року та №2 від 01 квітня 2007 року змінювались умови договору та орендодавець був замінений з Ялтинської КЕЧ району на Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» Міністерства оборони України.

19 січня 2010 року Центр медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим» (військова частина А0360) (за договором орендодавець) та фізична особа-підприємець Мар'їн В'ячеслав Олексійович (за договором орендар) уклали додатковий договір №4.

Досліджуючи умови даного додаткового договору судом було встановлено, що відповідно до пункту 1.1 вказаного додаткового договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно (далі - майно) - нежитлове приміщення будівлі за генеральним планом №56 площею 49,5 кв. м, розміщене за адресою м. Алушта. смт. Партеніт вул. Сонячна, буд. 14 військове містечко №4, що знаходиться на балансі Центру медичної реабілітації та санаторного лікування «Крим», вартість якого визначена на 30.09.2003 року за незалежною оцінкою та становить згідно акту оцінки 58 358,00 грн.

Склад орендованого майна згідно з актом інвентаризації (додаток №1) (пункт 1.2).

Назване в пункті 1.1 нерухоме майно орендодавець передає орендарю для розміщення підприємства громадського харчування.

Умови передачі і повернення орендованого майна орендарю, а також орендна плата узгоджені сторонами у розділах 2, 3 договору.

Розділом 5 договору закріплені обов'язки орендаря, зокрема, орендар зобов'язаний використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору та протягом місяця після підписання цього додаткового договору застрахувати орендоване майно на його вартість, згідно акту оцінки, але не меншу ніж за експертною ціною, за рахунок власних коштів на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством та надати орендодавцю завірену печаткою копію страхового полісу (пункти 5.1, 5.3 договору).

З матеріалів справи вбачається, що перевіркою Сімферопольської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері встановлено, що орендар щорічно з 2008 по 2011 року надавав орендодавцю незавірені копії договорів страхування орендованого майна серії СБ№2080572 від 17 грудня 2008 року, 17 грудня 2009 року, 17 грудня 2010 року та 17 грудня 2011 року.

З листа закритого акціонерного товариства «СК «Український Страховий Альянс» (правонаступник - АТ «СК «АХА Страхування») за вих. №6145/26ув від 07 вересня 2012 року вбачається, що між вказаною організацією та відповідачем по справі укладався тільки договір страхування майна від вогневих ризиків №СБ2080572/07НС від 17 грудня 2008 року. Інші договори у 2009, 2010 роках не укладались.

Також, встановлено, що вигодонабувачем за копіями договорів страхування орендованого майна серії СБ№2080572 від 17 грудня 2008 року, 2009 року, 2010 року та 2011 року виступає акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк», а не Центр «Крим» (а.с. 33-36).

Суд у судових засіданнях просив відповідача надати оригінали вказаних договорів, втім, відповідач такі оригінали не представив, доказів на підтвердження належного виконання умов договору в частині страхування орендованого майна суду не надав.

Цей додатковий договір укладено строком з 19 січня 2010 року до 18 січня 2013 року включно. На момент звернення прокурора з позовом до суду, на момент виникнення спірних правовідносин договір є чинним.

Зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (пункт 10.3).

Пунктом 10.4 встановлено, що за ініціативою однієї із сторін цей додатковий договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, у разі відсутності заяви однієї з сторін пор припинення або зміну цього додаткового договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця додатковий договір вважається подовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим додатковим договором (пункт 10.6).

Разом з тим, у пункті 10.8 сторони узгодили, що цей договір може бути достроково розірваний на вимогу орендодавця, зокрема, якщо орендар не застрахував орендоване майно згідно пункту 5.3 цього договору.

Так, невиконання відповідачем умов пункту 5.3 договору оренди (з внесеними змінами та доповненнями) й послугувало підставою для звернення прокурора до суду з вимогами про примусове розірвання договору оренди з метою захисту інтересів держави, зокрема, Міністерства оборони України та Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим".

Оцінюючи подані сторонами та прокурором докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд. З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів, внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Судом встановлено, що відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Центр медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) є структурним формуванням Збройних Сил України, військовою державною структурою, яка фінансується за рахунок державного бюджету.

Звертаючись до суду з даними позовними вимогами, прокурор вказав на те, що не страхування нерухомого військового майна, яке є предметом по цьому позову, створює можливість заподіяння прямої матеріальної шкоди інтересам держави в особі Міністерства оборони України, яка полягає в можливості незаконного позбавленні її основних фондів, у зв'язку з чим, відповідно до вимог статті 121 Конституції України та статей 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру», виникла необхідність в пред'явленні даного позову військовим прокурором для захисту інтересів держави та відновлення законності.

Таким чином, у даному випадку заступник Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері діє відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України звертається до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та його структурного підрозділу - Центру медичної реабілітації та санаторного лікування (військової частини А0360), як органів, уповноважених здійснювати функції у спірних відносинах.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Також, відповідні правовідносини регулюються й положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним для виниклих правовідносин.

Зокрема, частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї з сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Ця норма узгоджується з часиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не застрахував належним чином орендоване майно в порушення вимог, встановлених пунктом 5.3 договору оренди. З представлених сторонами копій договорів страхування вбачається, що вигодонабувачем за цими договорами виступає інша особа, а саме, акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (а.с. 33-36).

Договір добровільного страхування майна відповідач уклав лише 31 жовтня 2012 року за №002150/0211/0000002, що є порушенням умов спірного договору.

Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України та частини 2 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об'єкта оренди; ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Разом з тим, судом було встановлено факт порушень орендарем умов, передбачених пунктом 5.3 договору оренди.

Згідно положень статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які визначають умову щодо страхування орендованого майна як істотну умову договору оренди, належним виконанням цієї умови забезпечується право орендодавця отримати власне майно після спливу строку дії орендного договору у не погіршеному стані.

Як вже зазначалось, відповідно до статі 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендоване майно страхується орендарем на користь того учасника договору оренди, який бере на себе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди.

В пункті 5.3 договору сторони узгодили, що орендар зобов'язаний протягом місяця після підписання цього додаткового договору застрахувати орендоване майно на його вартість, згідно акту оцінки, але не меншу ніж за експертною ціною, за рахунок власних коштів на користь орендодавця в порядку, визначеному законодавством та надати орендодавцю завірену печаткою копію страхового полісу.

Згідно статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Метою страхування майна є можливість його відновлення у разі настання страхового випадку у попередньому стані.

Орендар у встановлені договором строки (протягом місяця після укладання договору, додаткових угод до нього) не застрахував майно, тобто порушив одну із істотних умов договору, не виконав свої зобов'язання по страхуванню взятого ним в оренду комунального майна.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України).

Тому, факт невиконання такої істотної умови договору оренди комунального майна, як страхування орендарем взятого ним в оренду майна, є достатньою підставою для його розірвання в судовому порядку.

Слід також зазначити, що відповідачем не спростовано посилань прокурора та позивачів на те, що обов'язок застрахувати орендоване майно виконано орендарем неналежним чином, без прострочення.

Викладені обставини дають орендодавцю право вимагати розірвання договору, з врахуванням чого, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди №02/2004 нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №4 Ялтинського гарнізону за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, 14 від 02 лютого 2004 року.

Щодо вимог прокурора про стягнення з відповідача штрафу у сумі 1750,74 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (частина 1 статті 612 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтвердився та не спростований відповідачем факт порушення останнім умов спірного договору, зокрема, пункту 5.3.

У свою чергу, пунктом 11.3 договору передбачена відповідальність за невиконання вимог пункту 5.3 договору понад 3 місяці, а саме - нарахування штрафу у розмірі 3% від вартості орендованого майна.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено й штраф (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Так, умовами договору, укладеного між сторонами, а саме пунктом 11.3 встановлено, що за невиконання вимог пункту 5.3 договору понад 3 місяці орендар повинен сплатити штраф у розмірі 3% від вартості орендованого майна, що за правомірним підрахунком прокурора складає 1750,74 грн., з огляду на що, вимоги прокурора в частині стягнення штрафу також підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при задоволенні позову підлягає стягненню з відповідача.

При цьому, суд звертає увагу, що заступником Сімферопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" були заявлені як вимоги немайнового, так і майнового характеру (розірвати договір та стягнути суму штрафу).

Згідно пункту 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Таким чином, судові витрати у вигляді сплати суми судового збору покладаються на відповідача у наступному розмірі: 1073,00 грн. за заявлені позовні вимоги немайнового характеру (1 розмір мінімальної заробітної плати) та 1609,50 грн. за заявлені позовні вимоги майнового характеру (мінімальна ставка, що дорівнює 1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Всього підлягає стягненню 2682,50 грн.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25 січня 2013 року були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Повне рішення складено 30 січня 2013 року.

Керуючись статтею 49, ч. 3 ст. 50, статтями 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Розірвати договір оренди №02/2004 нерухомого військового майна, розташованого у військовому містечку №4 Ялтинського гарнізону за адресою: м. Алушта, смт. Партеніт, вул. Сонячна, 14 від 02 лютого 2004 року.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мар'їна В'ячеслава Олексійовича (вул. Солнечна, 15, кв. 31, смт. Партеніт, місто Алушта, АР Крим, Україна, 98542, код 20010483476) на користь Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Крим" (військова частина А0360) (смт. Партеніт, місто Алушта, АР Крим, Україна, 98542, код 07672406) штраф у сумі 1 750,74 грн.

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мар'їна В'ячеслава Олексійовича (вул. Солнечна, 15, кв. 31, смт. Партеніт, місто Алушта, АР Крим, Україна, 98542, код 20010483476) в доход Державного бюджету (Отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, 22030001, р/р 31211206783002, ЄДРПОУ 38040558, МФО 824026 в ГУ ДКСУ в АРК, м. Сімферополь) 2682,50 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.І. Дворний