Рішення № 28998402, 29.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.13 р. Справа № 5006/47/121/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; код ЄДРПОУ - 20077720)

до Комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» (84601, Донець?ка область, місто Горлівка, вулиця Ушева, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 30500344)

про стягнення 7 999 442,60 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Халіна А.О., яка діє на підставі довіреності № 14-351 від 16.03.2012

від відповідача: Гаврилюк Н.В., яка діє на підставі довіреності б/н від 08.01.2013

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Н?афтогаз України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з комунального підприємства по теплопостачанню «Вуглик» борг за поставлений природний газ у розмірі 6 566 931,45 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 66 234,74 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 198 669,90 гривень, пеню у розмірі 598 929,77 гривень, 7 % штрафу у розмірі 568 676,73 гривень, а всього 7 999 442,60 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 14/2490/11 на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року та додаткових угод до зазначеного договору, що є невід'ємними його частинами.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги статтями 525, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15 листопада 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 27 листопада 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27 листопада 2012 року розгляд справи відкладено до 10 грудня 2012 року у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 15 листопада 2011 року.

10 грудня 2012 року через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач визнає позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 6 566 931,45 гривень. Водночас просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу у розмірі 568 676,73 гривень, оскільки одночасне стягнення штрафу та пені суперечить вимогам частини першої статті 61 Конституції України і зазначає, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

10 грудня 2012 року через відділ діловодства суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить зменшити розмір пені на 50 %.

Клопотання вмотивовано тим, що комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» займається наданням послуг теплопостачання, з грудня 2005 року також наданням послуг водопостачання і водовідведення в селищі Пантелеймонівка. Основним наймачем послуг є населення цього селища. Станом на 01 жовтня 2012 року опалювана жила площа, складає 999,2 тис.м2 або 83 % усій опалюваної площі, бюджетних організацій та установ - 149,9 тис.м2 або 12 % усій опалюваної площі, інші споживачі - 62,4 тис.м2 або 5 % усій опалюваної площі. На обслуговуванні підприємств перебуває 20 000 особистих рахунків. Обладнання має значне моральне та фізичне зношування. Процес вироблення теплової енергії досить витратний, а тому при 100 % оплаті населенням наданих послуг, фактичні витрати повністю не відшкодовуються. Підприємство перебуває в тяжкому матеріальному стані, оскільки станом на 01 жовтня 2012 року його дебіторська заборгованість становить 56741,0 тисяч гривень. Кредиторська заборгованість становить 83188,0 тисяч гривень. Збитки підприємства виробничо-господарської діяльності становлять 1398,0 тисяч гривень.

Разом з цим, відповідач зазначає, що на виконанні державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області перебувають 5 виконавчих проваджень з примусового виконання рішень суду.

До клопотання відповідачем надано суду наступні копії документів: баланс на жовтень 2012 року; звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року.

10 грудня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 січня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14 січня 2013 року за клопотанням представника позивача продовжено строк вирішення спору на 15 днів (до 30 січня 2013 року), та в судовому засіданні оголошено перерву до 22 січня 2013 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22 січня 2013 року розгляд справи відкладено до 29 січня 2013 року у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів.

Представник позивача Халіна А.О. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги у повному обсязі та надала пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Гаврилюк Н.В. в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково та надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву та письмовому поясненні.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 30 вересня 2011 року між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач або продавець) та комунальним підприємством по теплопостачанню «Вуглик» (далі - відповідач або покупець) було укладено договір № 14/2490/11 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору (а.с. 14-19).

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період сторони перебували у договірних відносинах та Договір був чинним.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що ціна 1000 куб.м. становить 3 023,50 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 023,50 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 3 700,76 гривень. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285,00 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 342,00 гривень. Всього до оплати за природний газ та послуги з його транспортування - 3 368,97 гривень, крім того ПДВ - 20 %, всього з ПДВ - 4 042,76 гривень.

Кількість та якість газу узгоджена сторонами у розділі 2 Договору.

Так, додатковою угодою № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2490/11, укладеною між сторонами 30 вересня 2011 року пункт 5.2 статті 5 Договору з 01 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. становить 3 382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 20 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 4 139,57 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень» (а.с. 20).

Додатковою угодою № 2 до договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2490/11, укладеною між сторонами 11 жовтня 2011 року пункт 5.2 статті 5 Договору з 11 жовтня 2011 року викладено у наступній редакції: «Ціна за 1000 куб.м. становить 3 382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 3 382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2 % та ПДВ - 0 %, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3 449,64 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20 % - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень» (а.с. 21).

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 Договору).

Згідно пункту 3.3 Договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за Договором, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природній газ:

- у жовтні 2011 року в обсязі 412,647 тис.куб.м. на загальну суму 1 573 175,43 гривень (акт від 31.10.2011) (а.с. 22);

- у листопаді 2011 року в обсязі 842,145 тис.куб.м. на загальну суму 3 210 593,60 гривень (акт від 30.11.2011) (а.с. 23);

- у грудні 2011 року в обсязі 880,374 тис.куб.м. на загальну суму 3 356 337,84 гривень (акт від 31.12.2011) (а.с. 24).

Отже, послуги з постачання газу підтверджуються підписаними сторонами актами приймання-передачі газу, в яких зазначаються фактичні обсяги спожитого газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаних уповноваженим представником та скріплених печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору).

Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним Договором.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин підлягає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередньої оплати), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк на встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною другою наведеної статті визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціни договору, є грошовими зобов'язаннями.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу природний газ, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними актами приймання - передачі, а відповідач порушив умови Договору та здійснив часткову оплату за поставлений природний газ, що зумовило позивача звернутися до суду з цим позовом.

Враховуюче те, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 6 566 931,45 гривень обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають фактичним обставинам справи та визнані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.

Індекс інфляції за своїми ознаками є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних - є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 13.09.2012 № 04/03/5026/492/2011.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верхового Суду України від 25.03.2002 у справі № 8/606, три відсотки річних та індекс інфляції є іншими засобами захисту порушеного права, котрі не можуть бути різновидом (тотожністю) неустойки. Інфляційні та три відсотки річних не є додатковими вимогами за законодавством. Стягнення з боржників інфляційних нарахувань та відсотків річних на існуючу заборгованість за невиконаними ними зобов'язаннями є обґрунтованим.

Відповідно до статей 216-218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Приписами чинного законодавства не передбачено звільнення боржника (відповідача) від відповідальності за невиконання основного грошового зобов'язання або його виконання із порушенням встановлених Договором термінів та не позбавляє кредитора (позивача) права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України.

Систематичний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням відсотків річних, випливає з вимог статті 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України № 19/204 від 10.04.2008.

На підставі вищезазначених норм права позивач просить стягнути з відповідача:

1) три відсотки річних у розмірі 198 669,90 гривень;

2) інфляційні нарахування у розмірі 66 234,74 гривень.

Судом перевірено розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що розрахунок трьох відсотків річних здійснено арифметично вірно та відповідає фактичним обставинам справи, а розрахунок інфляційних нарахувань має арифметичні помилки.

Крім того, позивачем при розрахунку індексу інфляції були допущені порушення, що полягають у нарахуванні індексу інфляції на суму боргу, на яку вже було нараховано індекс інфляції.

Наведене свідчить про недотримання позивачем порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових спорів (лист Верхового Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції про розгляді судових справ» від 03.04.1997 № 62-97р).

З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині трьох відсотків річних підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині інфляційних нарахувань задоволенню у розмірі 66 026,41 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг), що передбачено частиною четвертою статті 231 ГК України.

Частиною другою статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, стягується штраф у розмірі семи відсотків вартості товарів (робіт, послуг) за прострочення понад тридцяти днів виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 вказаного Закону).

Сторонами в пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічну правову позицію зі спірних правовідносин викладено в постановах Верхового Суду України № 20/246-08 (№ 3-88гс11) від 09.04.2012; № 06/5026/1052/2011 (№ 3-24гс12), які в силу статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Відтак, клопотання відповідача з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7 % штрафу, суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

В зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором позивач просить стягнути з відповідача:

1) пеню у розмірі 598 929,77 гривень;

2) штраф за прострочення у розмірі 568 676,73 гривень.

Судом перевірено розрахунки пені та штрафу у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що розрахунок штрафу здійснено вірно та відповідає фактичним обставинам справи, а розрахунок пені має арифметичні помилки.

На підставі наведеного позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі, а в частині пені задоволенню у розмірі 598 929,76 гривень.

Арифметичний розрахунок позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних, штрафу, інфляційних нарахувань та пені здійснено за допомогою відповідної програми інформаційно-правового забезпечення «Законодавство».

В судовому засіданні розглянуто клопотання представника відповідача про зменшення розміру пені на 50 %.

В обґрунтування свого клопотання представник відповідача посилається на те, що комунальне підприємство по теплопостачанню «Вуглик» займається наданням послуг теплопостачання, з грудня 2005 року також наданням послуг водопостачання і водовідведення в селищі Пантелеймонівка. Основним наймачем послуг є населення цього селища. Станом на 01 жовтня 2012 року опалювана жила площа, складає 999,2 тис.м2 або 83 % усій опалюваної площі, бюджетних організацій та установ - 149,9 тис.м2 або 12 % усій опалюваної площі, інші споживачі - 62,4 тис.м2 або 5 % усій опалюваної площі. На обслуговуванні підприємств перебуває 20 000 особистих рахунків. Обладнання має значне моральне та фізичне зношування. Процес вироблення теплової енергії досить витратний, а тому при 100 % оплаті населенням наданих послуг, фактичні витрати повністю не відшкодовуються. Підприємство перебуває в тяжкому матеріальному стані, оскільки станом на 01 жовтня 2012 року його дебіторська заборгованість становить 56741,0 тисяч гривень. Кредиторська заборгованість становить 83188,0 тисяч гривень. Збитки підприємства виробничо-господарської діяльності становлять 1398,0 тисяч гривень.

Про важкий фінансовий стан відповідача у даній справі свідчить баланс на 31 жовтня 2012 року та звіт про фінансові результати за 9 місяців 2012 року (а.с. 52-53).

Представник позивача заперечувала проти зменшення суми пені.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

У пункті 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи фінансовий стан сторін та відсутність в діях відповідача прямого умислу від виконання договірних зобов'язань, суд скориставшись правом, наданим пунктом 3 статті 83 ГПК України, в силу приписів статті 233 ГК України, дійшов висновку, що клопотання представника відповідача щодо зменшення суми пені підлягає задоволенню частково, та суд вважає можливим зменшити розмір стягуваної пені на 20 % (119 785,95 гривень).

Відтак, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 479 143,81 гривень.

Вимоги щодо стягнення пені в залишковій частині задоволенню не підлягають у зв'язку зі зменшенням судом стягуваної суми пені.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і Законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. За змістом положень вказаних норм, право на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 550, 551, 598, 599, 611, 612, 625, 627, 629, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 173-175, 179, 193, 216-218, 230, 231-233 Господарського кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543-96-ВР, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства по теплопостачання «Вуглик» (84601, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Ушева, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 30500344, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за постачання природного газу у розмірі 6 566 931,45 гривень, пеню у розмірі 479 143,81 гривень, штраф у розмірі 568 676,73 гривень, інфляційні нарахування у розмірі 66 026,41 гривень, три відсотки річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 198 669,90 гривень, а всього 7 879 448 (сім мільйонів вісімсот сімдесят дев'ять тисяч чотириста сорок вісім) гривень 30 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства по теплопостачання «Вуглик» (84601, Донецька область, місто Горлівка, вулиця Ушева, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 30500344, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок № 6; відомості про рахунки в установах банків відсутні) судовий збір у розмірі 64 378 (шістдесят чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень 32 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 29.01.2013 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.02.2013.

Суддя Фурсова С.М.