Рішення № 28998330, 29.01.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.13 Справа№ 5015/1512/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Міжрегіональної науково-виробничої асоціації підприємств «Авіокон проект» (м. Львів)до відповідача:Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд» (м. Львів)про:спонукання Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" до виконання умов мирової угоди, укладеної між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від 25.05.2010 року, шляхом стягнення коштів у розмірі 77 000,00 (сімдесят сім тисяч) грн.

Суддя: Пазичев В.М.При секретарі:Мельник Р.Л.Представники:

від позивача:Блажевський П.І. - представник, довіреність б/н від 20.12.2012 року від відповідача:Не з'явився

Представникам сторін, присутнім в судових засіданнях, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть справи: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Міжрегіональною науково-виробничою асоціацією підприємств «Авіокон проект» (м. Львів) до Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання «Львівміськбуд» (м. Львів) про стягнення заборгованості в розмірі 77 000,00грн.

18.05.2012 року позивачем було надано заяву про уточнення (зміну) предмету позову, яка прийнята судом, де позивач сформулював предмет позову, як: спонукати Закрите акціонерне товариство "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" до виконання умов мирової угоди укладеної між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від 25.05.2010 року шляхом стягнення коштів у розмірі 77 000,00 (сімдесят сім тисяч) грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.06.2012 року позовні вимоги позивача задоволені.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Постановою Вищого Господарського суду України від 15.11.2012 року рішення Господарського суду Львівської області від 12.06.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.09.2012 року у справі №5015/1512/12 скасовано, а справу №5015/1512/12 направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області у іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.11.2012 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.12.2012 року. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.12.2012 року розгляд справи відкладено на 10.01.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року розгляд справи відкладено на 15.01.2013 року, для надання доказів по справі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.01.2013 року розгляд відкладено на 18.01.2013 року, для надання доказів по справі. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.01.2013 року відкладено на 23.01.2013 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.01.2013 року відкладено на 29.01.2013 року, у зв'язку відсутністю представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.01.2013 року виправлено описку в тексті вступної частини ухвал Господарського суду Львівської області від 29.11.2012 року, від 06.12.2012, від 10.01.2013 року, від 15.01.2013 року, від 18.01.2013 року, від 23.01.2013 року у справі 5015/1512/12, згідно якої предмет позову у вступній частині вищезазначених ухвал зазначено: про спонукання Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" до виконання умов мирової угоди, укладеної між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від 25.05.2010 року, шляхом стягнення коштів у розмірі 77 000,00 (сімдесят сім тисяч) грн.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження від 29.11.2012 року, не виконав, про відкладення від 06.12.2012 року, від 10.01.2013 року, від 15.01.2013 року, від 18.01.2013 року, від 23.01.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

06.12.2012 року за вх.№27750/12 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

10.01.2013 року за вх.№487/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

11.01.2013 року за вх.№730/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

15.01.2013 року за вх.№920/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви.

18.01.2013 року за вх.№1391/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

23.01.2013 року за вх.№1918/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

29.01.2013 року за вх.№2568/13 позивач подав додаткові пояснення до позовної заяви, в яких просить суд позовні вимоги задоволити повністю.

29.01.2013 року за вх.№2586/13 позивач подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження від 29.11.2012 року не виконав, про відкладення від 06.12.2012 року виконав частково, від 10.01.2013 року, від 15.01.2013 року, від 18.01.2013 року, від 23.01.2013 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу кореспонденції суду 28.01.2013 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

10.01.2013 року за вх.№489/13 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 29.01.2013 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, Господарським судом Львівської області винесено ухвалу по справі № 15/16 (суддя Костів Т.С.), якою суд затвердив мирову угоду, укладену між Міжрегіональною науково-виробничою асоціацію підприємств "Авіокон проект" (далі по тексту угоди - Сторона 1, позивач) та Закритим акціонерним товариством "Проектно-будівельним об'єднанням "Львівміськбуд" (далі по тексту угоди - Сторона 2, відповідач) 27 травня 2010 року (далі - Угода).

Відповідно до зазначеної вище Угоди, сторони погодили, що Сторона 1, за умов належного, своєчасного і добровільного виконання умов даної мирової угоди Стороною 2, відмовляється від позовних вимог про:

- визнання недійсними умов п.п. 3.1.1., 4.1.1., 1.4. попереднього договору, укладеного 03.09.2008 р. між МНВАП «Авіокон проект» та ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Ренетою О.М. за реєстраційним № 3465, які визначають строк для укладення основного договору, що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 ГК України;

- розірвання попереднього договору, укладеного 03.09.2008 р. між МНВАП «Авіокон проект» та ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. № 3465; стягнення з ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» на користь МНВАП «Авіокон проект» безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.2. Угоди, відповідач зобов'язується:

- у термін до 30 червня 2010 року укласти з Стороною 1 попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються Стороною 1 і повинні відповідати положенням даної мирової угоди.

Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією попереднього договору купівлі-продажу несе відповідач;

- у термін до 30 червня 2011 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Продаж даного об'єкту повинен бути здійснений відповідачем за ціною 70 000,00 (сімдесят тисяч) грн. Сторони погодили, що дана сума повністю сплачена Стороною 1 відповідно до платіжного доручення № 3135 від 14.10.2008 р. Зміна ціни об'єкту, що продається, в сторону збільшення не допускається. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією договору купівлі-продажу несе позивач;

- у термін до 31 липня 2011 року передати проданий об'єкт нерухомого майна (місце № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові) Стороні 1 по акту прийому-передачі. Об'єкт повинен бути придатним для його вільного використання позивачем;

- у термін до 31 липня 2011 року не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна іншим особам, крім Сторони 1, або виникнення прав третіх осіб щодо об'єкта (оренда, найм, позичка, застава, обтяження тощо).

У п. 4.1. Угоди, Сторони дійшли згоди в тому, що обов'язки покладені на них цією угодою повинні виконуватись вчасно, добросовісно та належним чином; за прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, що сталось з вини Сторони 2, чи відмову Сторони 2 з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, Сторона 2 повертає Стороні 1 на її вимогу 70000,00 грн., а також сплачує штраф у розмірі 10 % від даної суми, що становить 7000,00 грн.

Як зазначає позивач, 24.03.2010 року за вих. № 121 він надіслав відповідачу Вимогу про виконання умов мирової угоди, в якій зазначено нагадування про обов'язки, взяті на себе ЗАТ ПБО "Львівміськбуд", згідно мирової угоди № 15/16, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 27.05.2010 року. Проте відповіді позивач не отримав.

07.02.2012 року за вих.№65 позивач надіслав відповідачу Вимогу про сплату заборгованості, однак відповіді не отримав.

У своїх поясненнях позивач зазначає, що в мировій угоді та ухвалі про затвердження мирової угоди від 25.05.2010 року по справі №15/16, на його думку, зазначені всі істотні умови договору купівлі продажу, як зазначено вище, відповідач не виконав своє зобов'язання стосовно укладення договору купівлі продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові.

Також позивач зазначає, що з тексту мирової угоди не вбачається прямого обов'язку позивача направляти до відповідача проект попереднього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові.

Однак, 10.01.2013 року, в судовому засіданні, представник позивача передав представнику відповідача проект попереднього договору купівлі-продажу об'єкта продажу нерухомого майна, зазначеного у мировій угоді. Також, позивач зазначає, що даний проект був попередньо направлений на адресу відповідача, однак, відповіді не було отримано.

У додаткових поясненнях до позовної заяви позивач наголошує, що при вирішенні даного спору, суду потрібно врахувати висновки Верховного Суду України, викладені у Постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року у справі №13/210/10.

Позивач наголошує, що 29.10.2012 року він направив Ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.05.2010 року про затвердження мирової угоди по справі № 15/16 до виконавчої служби. В результаті, державним виконавцем була винесена постанова №35050714 про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку із невідповідністю даного виконавчого документа ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивач стверджує, що, виходячи з ст. 181 ГК України, неукладення попереднього договору не є обставиною, що унеможливлює укладення основного договору.

У своїх поясненнях відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог та наголошує, що проект попереднього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця №1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові, позивачем на його адресу надіслано не було, докази в матеріалах справи відсутні. У вимогах, які надсилалися позивачем на адресу відповідача відсутні умови, на яких повинен бути укладений попередній договір.

Відповідач зазначає, що мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно - правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовані відповідними положеннями ГПК України. Виключно до компетенції державного виконавця відноситься з'ясування відповідності наказу, виконавчого документа, статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що позивач до Державної виконавчої служби не звертався, заяви на примусове виконання судового рішення не подавав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно до ч.2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ч.1 ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч.7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст. 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно з ч.7 ст. 180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами, оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Згідно ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст.641 ЦК України, пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ст.646 ЦК України, відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Згідно ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст. 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку. Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги. Якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач звертався на адресу відповідача з вимогами про виконання умов мирової угоди, а саме: Вимога №121 від 24.02.2010 року та Вимога №65 від 07.02.2012 року. Однак, вказані вимоги позивача залишені відповідачем без реагування та задоволення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку (штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624 ЦК України).

Згідно з ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Також, згідно ст.615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ч.1 ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Згідно ч.2 ст.613 ЦК України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України, про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з п. 7 ст. 80 ГПК України, яка гласить, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Виходячи зі змісту перелічених норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі. Таким чином, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України, тобто, після затвердження мирової угоди господарським судом, сторони не можуть самостійно міняти умови такої угоди або ухилятись від її виконання. Зазначеної правової позиції притримується Верховний Суд України у своїй постанові від 20.01.2009 року у справі №24/489 про спонукання до виконання зобов'язання та за зустрічним позовом про зобов'язання вчинити дії.

В процесі розгляду справи суд встановив, що у погоджені сторонами строки, що обумовлені мировою угодою, зобов'язань, що покладені умовами на відповідача, останній не виконав.

Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Наказу Господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження у справі припинено.

Однак, відповідно до п.3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції":

- якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п.2 ч.2 ст.17 названого закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою тому, за наявності зазначеної умови, позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах;

- якщо ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст.18 названого закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа і інша сторона у справі не позбавлена права звернутись з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

В ході судового розгляду справи встановлено, що до Сихівського відділу виконавчої служби Львівського міського управління юстиції позивачем була направлена Ухвала Господарського суду Львівської області від 27.05.2010 року про затвердження мирової угоди по справі № 15/16. В результаті розгляду цієї ухвали, державним виконавцем була винесена постанова №35050714 про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку із невідповідністю даного виконавчого документа вимогам норми ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що у цьому документі відсутні дані про місцезнаходження боржника, дату набрання законної сили рішення та строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, а також при його оформленні не дотримано вимоги чинного законодавства України про те, що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Виходячи із цього, твердження відповідача щодо ухилення від звернення позивача до Державної виконавчої служби із заявою на примусове виконання судового рішення є таке, що не відповідає обставинам справи.

Також, укладання сторонами у справі мирової угоди, яка була затверджена ухвалою суду, що не оскаржувалась та набрала законної сили, є підставою для виникнення між позивачем та відповідачем прав та обов'язків, згідно умов такої угоди. Як встановлено в ході судового розгляду справи, відповідно до умов зазначеної вище Угоди, сторони погодили, що позивач, за умов належного, своєчасного і добровільного виконання умов даної мирової угоди відповідача, відмовляється від позовних вимог про:

- визнання недійсними умов п.п. 3.1.1., 4.1.1., 1.4. попереднього договору, укладеного 03.09.2008 р. між МНВАП «Авіокон проект» та ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Ренетою О.М. за реєстраційним № 3465, які визначають строк для укладення основного договору, що не відповідає річному строку, встановленому ст. 182 ГК України;

- розірвання попереднього договору, укладеного 03.09.2008 р. між МНВАП «Авіокон проект»та ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» та посвідченого приватним нотаріусом ЛМНО Репетою О.М. за реєстр. № 3465; стягнення з ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» на користь МНВАП «Авіокон проект» безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 70 000,00 грн.;

Відповідно до п. 2.2. Угоди, відповідач зобов'язується:

- у термін до 30 червня 2010 року укласти з Стороною 1 попередній договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Умови даного попереднього договору визначаються Стороною 1 і повинні відповідати положенням даної мирової угоди.

Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією попереднього договору купівлі-продажу несе відповідач;

- у термін до 30 червня 2011 року укласти з позивачем договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна: місця № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові. Продаж даного об'єкту повинен бути здійснений відповідачем за ціною 70 000,00 (сімдесят тисяч) грн. Сторони погодили, що дана сума повністю сплачена Стороною 1 відповідно до платіжного доручення № 3135 від 14.10.2008 р. Зміна ціни об'єкту, що продається, в сторону збільшення не допускається. Витрати, пов'язані з укладенням, нотаріальним посвідченням та реєстрацією договору купівлі-продажу несе позивач;

- у термін до 31 липня 2011 року передати проданий об'єкт нерухомого майна (місце № 1 підземної автостоянки в будинку по вул. Скрипника у м. Львові) Стороні 1 по акту прийому-передачі. Об'єкт повинен бути придатним для його вільного використання позивачем;

- у термін до 31 липня 2011 року не вчиняти будь-яких дій щодо відчуження майнових прав на вищевказаний об'єкт нерухомого майна іншим особам, крім Сторони 1, або виникнення прав третіх осіб щодо об'єкта (оренда, найм, позичка, застава, обтяження тощо).

Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 15.11.2012 року у справі №5015/1512/12, що направлена на новий розгляд, наголосив, що при новому розгляді судам необхідно з'ясувати питання направлення позивачем проекту попереднього договору відповідачу у справі, і якщо ні, то як це впливає на взаємовідносини сторін щодо виконання мирової угоди.

Як встановлено в ході розгляду справи, в зв'язку з вимогами суду, що зазначені у відповідних ухвалах, в судовому засіданні 10.01.2013 року, представник позивача передав представнику відповідача проект попереднього договору купівлі-продажу об'єкта продажу нерухомого майна, зазначеного у мировій угоді. Також, позивач в своїх поясненнях зазначає, що даний проект був попередньо направлений на адресу відповідача 10.01.2013 року, доказом чого слугує поштовий фіскальний чек №4144 від 10.01.2013 року, однак відповіді не було отримано. Крім того, власним підписом на примірнику, представник відповідача підтвердив факт отримання проекту попереднього договору купівлі-продажу об'єкта продажу нерухомого майна, зазначеного у мировій угоді.

Отже, позивачем надано належні та допустимі докази, які би підтверджували виконання ним на час розгляду справи зобов'язань, взятих на себе умовами мирової угоди, якими обов'язок визначення умов попереднього договору покладено на позивача.

Разом з тим, незважаючи на вимоги суду, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання ним зобов'язань, що передбачені умовами мирової угоди, зокрема, щодо укладення попереднього договору купівлі-продажу, а також укладення договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, хоча, як зазначено вище, позивачем доведено до відповідача відповідні умови договору, а умовами мирової угоди, що затверджена ухвалою суду, не передбачено можливості внесення змін відповідачем до цих умов.

Крім того, в силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

У п. 4.1. Угоди, Сторони дійшли згоди в тому, що обов'язки покладені на них цією угодою повинні виконуватись вчасно, добросовісно та належним чином; за прострочення укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, що сталось з вини Сторони 2, чи відмову Сторони 2 з будь-яких підстав від укладення попереднього чи основного договору купівлі-продажу, передбачених п.2.2. даної мирової угоди, Сторона 2 повертає Стороні 1 на її вимогу 70000,00 грн., а також сплачує штраф у розмірі 10 % від даної суми, що становить 7000,00 грн.

Отже, звернення позивача з визначеними у позовній заяві позовними вимогами є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, суд прийшов до висновку, що позов Міжрегіонального науково-виробничою асоціацією підприємств «Авіокон проект» (м. Львів) до Закритого акціонерного товариства проектно-будівельного об'єднання Львівміськбуд» (м.Львів) про спонукання Закритого акціонерного товариства "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" до виконання умов мирової угоди, укладеної між МНВАП "Авіокон проект" та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від 25.05.2010р., шляхом стягнення коштів у розмірі 77 000,00 (сімдесят сім тисяч) грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №8942 від 21.03.2012 року на суму 1609,50 грн. про сплату судового збору.

Оскільки спір виник з вини відповідача, згідно ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на нього.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити.

2. Спонукати Закрите акціонерне товариство "Проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд"(79035, м. Львів, вул. Зелена. 238, р/р 26003006199001 в ЛРУ АТ «Індекс-банк», МФО 325279) до виконання умов мирової угоди укладеної між МНВАП "Авіокон проект" (79035, м. Львів, вул. Січинського. 7, р/р 26001012512 в ПЛФ ВАТ «Кредобанк», МФО 325365, ЄДРПОУ 23958467, ІП №239584613049) та ЗАТ проектно-будівельного об'єднання "Львівміськбуд" від 25.05.2010р., шляхом стягнення коштів у розмірі 77 000,00 (сімдесят сім тисяч) грн. основного боргу та 1609 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень) 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Пазичев В.М.