Ухвала суду № 28998278, 24.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/2374/12

Головуючий у 1-й інстанції: Бойко О.Я.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Екватор" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Екватор» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2012 року адміністративний позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення №0001630232 від 14.09.2012 року, у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову в части скасування податкового повідомлення-рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що фактичного здійснення господарської операції не було.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ "Екватор" зареєстроване 16.08.2002 року виконавчим комітетом Чернівецької міської Ради народних депутатів за адресою: м.Чернівці, вул.Текстильників, 1, взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 30.08.2002 року за №14991.

У період, який перевірявся, позивач був платником: податку на прибуток, податку на додану вартість, збору за забруднення навколишнього природного середовища, податку з доходів фізичних осіб, плати за патенти, збору за спеціальне використання водних ресурсів, податку з власників транспортних засобів.

Крім того, в періоді, що перевірявся, ТзОВ "Екватор" займалось виробництвом та реалізацією картопляних чіпсів.

На підставі направлення від 21.08.2012 року №001412 та №001413, виданого державною податковою інспекцією у м.Чернівцях та відповідно до наказу ДПІ у м.Чернівцях від 21.08.2012 року №865 проведена позапланова документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Екватор" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин ТОВ " Трансгідпропласт " за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року (а.с.11).

За результатами проведеної перевірки складено акт №905/22-2/32137447 від 03 вересня 2012 року в якому зафіксовані наступні порушення: п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 124036 грн., в тому числі за травень 2009 року в сумі 19109 грн., за червень 2009 року в сумі 14332 грн., за серпень 2009 року в сумі 10437 грн., за вересень 2009 року в сумі 12009 грн., за жовтень 2009 року в сумі 20151 грн., за грудень 2009 року в сумі 7147 грн., за січень 2010 року в сумі 7332 грн., за лютий 2010 року в сумі 6477 грн., за березень 2010 року в сумі 27042 грн.

За наслідками перевірки ТОВ "Екватор", податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2012 року форми "Р": №0001630232 року, відповідно до якого ТзОВ "Екватор" було визначено податкове зобов'язання податку на додану вартість в сумі 113243,75 грн., а саме: зобов'язання за основним платежем в сумі 90595,0 грн. та сума штрафних санкцій в розмірі 22648,75 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції вказав, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ " Трансгідпропласт".

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198. 3 ст. 198 ПК Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нормами п. 138.2 ст. 138 ПК визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Разом з тим, положеннями п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"(далі -Закон № 996-ХІV) на даних бухгалтерського обліку ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Тобто первинні документи з відображенням господарських операцій є основою і для податкового обліку.

Відповідно до положень статті 9 Закону №996-ХІV, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом апеляційної інстанції ДПІ у м. Чернівцях 14.09.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0001630232, яким на підставі акта перевірки №905/22-2/32137447 від 03.09.2012 року встановлено порушення п. 123.1 ст. 123 ПК, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 113243, 75 грн., з яких за основним платежем 90595 грн. та за штрафними санкціями 22648, 75 грн.

Так, 14.05.2008 року позивач (Покупець) уклав договір купівлі-продажу з ТОВ "Трансгідпропласт" (Продавець) №003. Пунктом 1.1 даного договору визначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукти технічного призначення, продукти харчування, вироби з сільхозпродукції, інші товари (далі - Продукція), асортимент, кількість та ціна якого, зазначена в Накладних до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. Одиниці виміру для кожного виду Продукції та асортимент вказані в підписаних накладних на передачу продукції (п. 2.1 договору).

У розділі 3 договору сторонами визначено, що датою передачі продукції є зазначена в накладній дата передачі Продукції Покупцю, а доказом передачі Продукції покупцю є накладна з відбитком печатки Покупця та підписом уповноваженої особи або довіреність на отримання Продукції, з посиланням на договір або рахунок-фактуру.

Пунктом 4.1 договору визначено, що право власності на Продукцію переходить від Продавця до Покупця в момент здійснення передачі Продукції відповідно до умов, викладений в цьому Договорі.

Крім того, 26.08.2009 року між позивачем (Покупець) та ТОВ "Трансгідпропласт" (Продавець) було укладено договір №29, згідно з п. 1.1 даного договору, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити продукцію технічного призначення, продукти харчування, вироби з сільхозпродукції, інші товари (далі - Продукція), асортимент, кількість та ціна якого, зазначена в накладних, рахунках-фактурах до цього Договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1 договору визначено, що одиниці виміру для кожного виміру Продукції та асортимент вказані в підписах накладних на передачу Продукції. Датою передачі продукції є зазначена в накладній дата передачі Продукції Покупцю, а доказом передачі Продукції покупцю є накладна з відбитком печатки Покупця та підписом уповноваженої особи або довіреність на отримання Продукції, з посиланням на договір або рахунок-фактуру, що визначено у розділі 3 договору.

Право власності на Продукцію переходить від Продавця до Покупця в момент здійснення передачі Продукції відповідно до умов, викладених в цьому Договорі (п. 4.1 договору).

Таким чином, відповідно до зазначених вище договорів, перехід права власності від Продавця до Покупця відбувається в момент підписання накладної про передачу продукції.

Позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договорами № 003 від 14.05.2008 р. та №29 від 26.08.2009 р. було надано накладні: №05-28 від 28.05.2009 р., №06-26 від 26.06.2009 р., №08-26 від 26.08.2009 р., №09-29 від 29.09.2009 р., №10-28-2 від 28.10.2009 р., №12-21-3 від 21.12.2009 р., №01-11-2 від 11.01.2010 р., №02-15 від 15.02.2010 р., №03-23 від 23.03.2010 р. Крім того також було надано податкові накладні № 182 від 28.05.2009 р., №195 від 26.06.2009 р., №227 від 26.08.2009 р., №958 від 29.09.2009р., №280 від 28.10.2009 р., №310 від 21.12.2009 р., №03 від 11.01.2010 р., №19 від 15.02.2010 р., №41 від 23.03.2010 р.

Крім того в матеріалах справи наявні зразки упаковок продукції, дозвільні документи, матеріальні звіти використання сировини, матеріальні звіти по виробництву та реалізації готової продукції, обортносальдові відомості по розрахункам, реєстри виданих покупцям податкових накладних, а також договори поставок продукції, вказаними доказами підтверджується подальше використання придбаної сировини.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами апелянта про відсутність факту передачі товарів від покупця до продавця, у зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей документів, що засвідчують транспортування та зберігання товарів. Так, укладеними договорами № 003 від 14.05.2008 р. та №29 від 26.08.2009 р. чітко визначено умови передачі продукції та документи, які є доказами передачі продукції, зокрема це є накладна (які надано в матеріали справи), тому на думку суду позивачем підтверджено факт передачі товарів.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність у контрагента основних засобів також не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій, оскільки для здійснення господарської діяльності підприємство цілком законно може використовувати орендовані приміщення, транспортні засоби, обладнання тощо.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів відповідача щодо того, що в провадженні СВПМ ДПА у Житомирській області знаходиться кримінальна справа від 04.07.2011 р. №08901/11 відносно ОСОБА_2 по факту вчинення злочинів передбачених ст.ст. 27, 28, 205, 358, 366, 212, 209 КК України, оскільки даний факт не має відношення до господарських операцій між ТОВ "Екватор" та ТОВ " Трансгідпропласт".

Крім того, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення вартості отриманих послуг до складу валових витрат у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження їх розміру. Вказана позиція неодноразово викладена в рішеннях Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України.

Також, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних про визнання дій перевіряючих ДПІ у м.Чернівці неправомірними, оскільки, як встановлено судом податковий орган діяв межах наданих податковим законодаством.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано податкове повідомлення рішення №0001630232 від 14.09.2012 року, оскільки під час розгляду справи ТОВ "Екватор" доведено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Трансгідпропласт", а тому позивач має право на включення до складу податкового кредиту по ПДВ вартість придбаної у контрагента продукції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.