Ухвала суду № 28998181, 24.01.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1977/12

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ЗАТ "Електро" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду у м.Чернівцях до ЗАТ "Електро" про стягнення заборгованості у сумі 9887,21 грн , -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях звернулось до суду з позовом до ЗАТ «Електро» про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9887,21 грн.

Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 24.07.2012 року позов задоволив у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийняти рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує, що суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що маю значення для справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2, за таких обставин колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, обставини справи полягають у наступному.

ЗАТ «Електро» зареєстрований виконавчим комітетом Чернівецької міської ради №00132629 та взятий на облік 12.01.1991 року.

Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складає 9887,21 грн. Відповідачу було направлено вимогу про сплату боргу № Ю 31/313 від 05.06.2012 року, яку останнім отримано 07.06.2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення. Зазначена вимога оскаржена відповідачем не була, самостійно боржником не сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що вимоги викладені в адміністративному позові є законними та обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

У п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ (далі -Закон № 2464) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз. 1 ч. 8 Закону № 2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця..

Відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В абз. 6, 7 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 вказано, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються. Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки заборгованість відповідача підтверджується відповідними доказами, які містяться в матеріалах справи. А тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 9887,21 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ЗАТ "Електро", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.