Ухвала суду № 28997307, 23.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 р.Справа № 2а-5435/11/1470

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Визит Альянс» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19.07.2011 року ТОВ «Визит Альянс» звернулося до окружного суду із позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС) та просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.02.2011р.:

- №0000242301, яким товариству донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 662317 грн. - основного платежу та 165579,25 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000252301, яким товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартал 2010 року в розмірі 5927205 грн.

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що витрати по сплаті процентів за користування кредитними коштами були ним правомірно віднесено до складу валових витрат у відповідності до вимог п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням основних фондів, процентів за кредитами, які пов'язані зі створенням основних фондів. Витрати ж по сплаті процентів за користування кредитними коштами не є витратами, пов'язаними з придбанням або виготовленням основних фондів. В даному випадку, кредитні кошти значною мірою витрачались для здійснення поточної господарської діяльності, а тому, на думку позивача, висновок відповідача про неправомірність віднесення процентів, сплачених за користування такими кредитними коштами, до валових витрат з посиланням на приписи пп.8.4.1,8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», є неправомірним.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Визит Альянс» задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва №0000242301 і №0000252301 від 18.02.2011р.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва 25.01.2012 року подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Визит Альянс» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В лютому 2011 року, працівниками ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.09.2010р. валютного та іншого законодавства.

За наслідками цієї перевірки 02.02.2011 року було складено відповідний Акт про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Визит Альянс» №383/23-200/30680882.

Так, у висновках цього акту зазначено, що позивачем, в порушення вимог п.5.1,пп.5.2.1 п.5.2,п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», віднесено до складу своїх валових витрат, витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, які не пов'язані з веденням господарської діяльності платника податків, підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а саме - відсотки за користування кредитом, який було надано для купівлі об'єктів нерухомого та рухомого майна, здійснення ремонтних робіт, будівництво інфраструктури, придбання водяних гірок та добудови аквапарку.

Також, в акті перевірки перевіряючи дійшли висновку, що фінансові витрати, пов'язані з виплатою відсотків по банківським кредитам, отриманих для придбання об'єктів рухомого та нерухомого майна, здійснення ремонтних робіт, будівництво інфраструктури, добудови аквапарку ТОВ «Визит Альянс» повинно було відносити до капіталізації фінансових витрат, а саме - враховувати в собівартості кваліфікаційного активу та в подальшому, при введенні закінченого об'єкта будівництва в експлуатацію, нарахувати амортизаційні внески на підставі п.п. 8.1.1 п.8.1, п.п.8.3.1 п.8.3, п.п.8.6.1 п. 8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, на думку податкового органу, підприємством було порушено вимоги п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», т.б до складу валових витрат внесено витрати, пов'язані із будівництвом основних фондів, які підлягають амортизації, що призвело до їх завищення за період 01.10.2007р. по 30.09.2010р. на загальну суму 18401614 грн.

Крім того, даною перевіркою було встановлено порушення позивачем:

- п.3.1 ст.3, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п.8.4.1 п.8.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 662317 грн. за період ІІІ кв. 2010 р.;

- п.3.1 ст.3, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 п.п.8.4.1 п.8.4. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого, завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2007 р. - в сумі 989873 грн., за 2008 р. - на суму 5159054 грн., за 2009 р. - на суму 12281426 грн., за ІІІ кв. 2010 р. - на суму 5927205 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, уповноваженою особою ДПІ були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000242301 від 18.02.2011р., яким позивачу донараховано податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 662317 грн. - за основним платежем та 165579,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №000025301 від 18.02.2011р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ кв. 2010 р. в розмірі 5927205 грн.

Не погоджуючись з вказаними вище прийнятими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті, суд 1-ї інстанції виходив з того, що спірні рішення податкового органу є протиправними та не заснованими на законі, в зв'язку із чим, підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи, погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та відповідаючи ми діючому законодавству, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Так, згідно з вимогами п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст.ст.8,9 цього Закону.

У відповідності до п.п.5.3.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, згідно із ст.ст.8,9 та пп.7.9.4 цього Закону.

Окрім того, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (пп.8.4.1) передбачено, що у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Отже, зазначеними вище статтями Закону передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво основних фондів та у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання з урахуванням також інших витрат.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, відповідач проценти за користування кредитними коштами по кредиту відносить до витрат на придбання основних фондів. Але, в даному випадку, кредитні кошти використовувались позивачем виключно на оплату витрат, пов'язаних з придбанням цілісного майнового комплексу, поточну господарську діяльність, рефінансування, завершення ремонтних робіт, придбання водних гірок, оплата процентів, будівництво інфраструктури.

Таким чином, в цьому випадку, ці проценти по кредиту не є витратами, пов'язаними з будівництвом основних фондів.

Згідно з приписами п.1.10 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», «проценти» - це плата за використання залучених на визначений строк коштів або майна та не мають відношення до операцій з придбання або виготовлення основних фондів.

А відповідно до Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», фінансові витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були нараховані, окрім випадку, коли облікова політика підприємства передбачає капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних зі створенням кваліфікаційного активу.

Пунктом 3.10. наказу директора ТОВ «Визит Альянс» №1 від 05.01.2007р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікової політики на підприємстві ТОВ «Визит Альянс» встановлюється, що фінансові витрати Товариства включаються до складу витрат поточного періоду.

Таким чином, облікова політика підприємства не передбачає капіталізацію фінансових витрат, і тому, фінансові витрати визнаються витратами звітного періоду та включаються до складу валових витрат.

До того ж, відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «Визит Альянс», основною діяльністю товариства є надання туристичних та супутніх послуг.

Пунктом 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачені особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, а саме пп. 5.5.1. передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами або у вигляді орендної плати) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Таким чином, оскільки дана стаття Закону є спеціальною та визначає склад витрат платника податку у разі сплати процентів (у т.ч. за кредитами), а загальноприйнятим є пріоритет спеціальної (конкретної) норми над загальною, та витрати по сплаті процентів за користування кредитними коштами здійснювались позивачем, в зв'язку веденням господарської діяльності, то такі витрати правомірно були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Аналогічна правова позиція зі спірного питання була викладена і в листах ДПА України №23025/7/15-0217 від 10.11.2008р. та Міністерства фінансів України №31-08410-07-16/9654 від 13.04.2011р.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А у відповідності ж до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було зроблено представниками ДПІ при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованим та підлягають задоволенню, а спірні податкові повідомлення-рішення, відповідно, скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції грубих порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 січня 2012 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її оголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко