Ухвала суду № 28997277, 05.12.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2012 р.

Справа № 2а-3137/12/1470

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Шевчук О.А., Шляхтицького О.І.,

секретаря Жукової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07.06.2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль" (надалі –ТОВ "Автомагістраль") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі –ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС) про визнання протиправними дій по проведенню позапланової невиїзної перевірки, скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012р. №0000342330, №0000352330.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.09.2012р. позов задоволений; визнано протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автомагістраль»в період з 19.12.11р. по 22.12.11р., за результатами якої складено акт від 22.12.11р. за №1270/23-300/32884416; визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 11.01.2012р. №0000342330, №0000352330.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 13.09.2011р. по 19.09.2011р. посадовою особою відповідача на підставі наказу начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №1913 від 13.09.2011р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автомагістраль» з питань дотримання податкового законодавства щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ТД «Геліос-Трейд»за червень 2011 року, за результатами якої складено довідку №1134/23-300/32884416 від 26.09.2011р., якою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентом-постачальником ТОВ «ТД «Геліос Трейд»у червні 2011 року. /т.3 а.с.7-20/

Разом з тим, з 19.12.2011р. по 22.12.2011р. відповідачем на підставі наказу начальника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва №2471 від 19.12.2011р. було проведено повторну документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автомагістраль»з питань дотримання податкового законодавства щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником ТОВ «ТД «Геліос-Трейд»за червень 2011 року, за результатами якої складено акт №1270/23-300/32884416 від 26.09.2011р. Підставою проведення перевірки та встановлення порушень податкового законодавства слугував тільки акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси №5692/37008983 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «Геліос Трейд»./т.1 а.с.10-32/

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012р. №0000352330 про зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 218474грн. та №0000342330 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1588199грн. /т.1 а.с.57, 58/

Статтею 78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно до ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої інстанції, після закінчення перевірки від 13.09.2011р., ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва не отримувало ніякої іншої податкової інформації та не надсилала ТОВ «Автомагістраль»запитів про надання документів та пояснень, які відповідно до п.п.78.1.1ст.78 ПК України є обов'язковим, у зв’язку з чим були відсутні правові підстави для призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автомагістраль»з тих самих питань.

Відповідно до пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Пунктами 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Отже, підставами для формування податкового кредиту є наявність належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп.. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно договору поставки №116 від 05.05.2011р. між ТОВ «Автомагістраль»та TOB «ТД «Геліос Трейд»позивач приймає та здійснює оплату TOB «ТД «Геліос Трейд»за отримані бензин, дизпаливо, щебінь, бітум, воду, асфальтобетон. /т.2 а.с.1/

Реальність здійснення господарських операцій за договором поставки підтверджується необхідними первинними документами: податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними; актами прийому –передачі, платіжними дорученнями. Контрагентом –ТОВ «ТД «Геліос Трейд»задекларовано та сплачено у повному обсязі суми податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ «Автомагістраль».

Укладений між сторонами договір не визнавався недійсним в судовому порядку. Позивачем було надано належні та допустимі докази, які підтверджують правові наслідки вчинених правочинів, реальність господарських операцій, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача.

ТОВ «Автомагістраль»та ТОВ «ТД «Геліос Трейд»на час здійснення господарських операцій, були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходились за зареєстрованим місцезнаходження, перебували на податковому обліку, мали свідоцтво платника податку на додану вартість.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку з приводу реальності господарських взаємовідносин, правильності формування позивачем податкового кредиту та протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга –залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби –залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року –залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: