Ухвала суду № 28995641, 22.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 р.Справа № 2а-8229/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

суддів - Подобайло З.Г., Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду справу за апеляційною скаргою Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ріо-Центр» до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У липні 2012 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Ріо-Центр» (далі - ТОВ «Ріо-Центр») звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Основ'янської МДПІ) від 16.05.2012 року № 0000480221, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 61.359 грн. із яких: 40.906 грн. - основний платіж, 20.453 грн. - штрафні санкції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Ріо-Центр» задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі Основ'янська МДПІ, посилаючись на неналежну правову оцінку судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Ріо-Центр».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Основ'янської МДПІ задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що фахівцями Основ'янської МДПІ було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Ріо-центр» з питань правильності та повноти обчислення податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Промспец Консалтинг» за період жовтень 2011 року та ТОВ «Опттехноколсантинг» за період листопад 2011 року за результатами якої був складений акт перевірки № 623/22-104/25185957 від 25.04.2012 року (т. 1 а.с. 22-44).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 623/22-104/25185957 від 25.04.2012 року відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ст. 1, п.2 ст. 3, ст. 4, п.6 ст. 8, п. 1 та п. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, в частині необхідності організації бухгалтерського обліку та складання первинних документів з врахуванням сутності господарської операції (відносин); відповідності змісту операції, що зафіксовані в документах, реальним обставинам; прийняття до обліку та виконання лише документів на операції, що не суперечать нормативно-правовим актам, не» завдають шкоди державі, підписаних уповноваженими на те особами; ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності з обов'язковим врахуванням вимог, встановлених відповідними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та п. 44.1 ст. 44 з п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ТОВ «Ріо Центр» зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання товару у ТОВ «Промспец консалтинг» та послуг у ТОВ «Опттехноконсалтинг», внаслідок чого занижено суму що підлягає сплаті до бюджету у сумі в розмірі 40.906,0 грн., у т.ч. у жовтні 2011 року у сумі 20.406,0 грн., у листопаді 2011 року у сумі 20.500,0 грн. (т. 1 а.с. 45)

Зазначений висновок ґрунтується на інформації, викладеній в актах ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова: про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехноколсантинг» (код за ЄДРПОУ 36815629) щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» код ЄДРПОУ 37093551 їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 року - грудень 2011 року від 16.02.2012 року № 88/23-03-05/36815629; про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец Консалтинг» код за ЄДРПОУ 37091549 щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» код ЄДРПОУ 37093551 їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011 року від 13.12.2011 року № 251/23-03-05/37093551 за результатами дослідження якої відповідачем зроблено висновки про відсутність фактів реального вчинення господарських операцій за угодами, укладеними між позивачем та ТОВ «Опттехноконсалтинг», ТОВ «Промспец консалтинг». (т. 1 а.с. 36, 38).

На підставі Акту перевірки № 623/22-104/25185957 від 25.04.2012 року Основ'янською МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС з посиланням на встановлені перевіркою порушення, було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000480221від 16.05.2012 року (т. 1, а.с. 46).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції колегія суддів зазначає, що згідно п. 138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 статті 138:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5 статті, 138.10 - 138.12 статті 138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 статті 138 та у статті 139 Кодексу.

Пунктом 138.2 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому колегія суддів зазначає, що наявність у платника податку належно оформлених первинних документів, які відповідно до положень ПК України необхідні для віднесення певних сум для збільшення платником валових витрат і податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, так як і факт оплати не є безумовним доказом реального характеру господарської операції.

В акті перевірки податковим органом не встановлений факт відсутності тих товарно-матеріальних цінностей, за результатами придбання яких позивачем сформовано валові витрати та, відповідно, податковий кредит.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що підприємство ТОВ «Ріо-Центр» документально підтвердило факт здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами. У зв'язку виконанням робіт та придбанням товарно-матеріальних цінностей відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами (т. 1 а.с. 73-113, 128-136). Крім того, Основ'янська МДПІ не встановила порушень позивача щодо відображення в податкових деклараціях сум податкових зобов'язань, а недотримання контрагентами позивача податкового законодавства не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідач не спростував факти виконання робіт ТОВ «Опттехноконсалтинг» за замовленням ТОВ «Ріо-Центр» в рамках договорів виконання робіт № 0311 від 01.11.2011 року, № 0211 від 01.11.2011 року, № 0111 від 01.11.2011 року та отримання від ТОВ «Промспец Консалтиг» товарно-матеріальних цінностей за договором купівлі-продажу № 710 від 31.10.2011 року, проведення підприємством оплати у безготівковій формі виконаних робіт та отриманого товару, його оприбуткування підприємством та фактів використання цього товару та результатів виконаних робіт у власній господарській діяльності.

Що стосується висновків актів ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова: «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Опттехноколсантинг» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 року - грудень 2011 року» від 16.02.2012 року № 88/23-03-05/36815629 та «про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промспец Консалтинг» щодо документального підтвердження господарських відносин, із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період вересень, жовтень 2011 року» від 13.12.2011 року № 251/23-03-05/37093551, то такий висновок ґрунтується на припущеннях, оскільки податковим органом під час проведення перевірки не досліджувалась первинна документація підприємства, яка стосується його господарських взаємовідносин з позивачем.

Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволені апеляційної скарги Основ'янської МДПІ і залишення оскаржуваного судового рішення, відповідно до положень ст. 200 КАС України, без змін.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року по справі № 2а-8229/12/2070 - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28 січня 2013 року

Згідно з оригіналом Л.В. Мельнікова