Ухвала суду № 28992905, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" січня 2013 р. м. Київ К/9991/45351/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року

у справі № 2а-3193/09/1370 (23467/10/9104)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту»(далі -позивач, ЗАТ «Завод комунального транспорту»)

до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі -відповідач, ДПІ у м. Львові)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Завод комунального транспорту»звернулось у травні 2009 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Львові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 372301/0/6517 від 21.04.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року постанова Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року скасована та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2009 року, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач своїх заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду не надав, що не перешкоджає розгляду справи.

Крім того, скаржником заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що актом № 106/23-4/32483661 від 06.04.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ЗАТ «Завод комунального транспорту» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в січні 2009 року» було встановлено факт порушення позивачем пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в сумі 5 500 000,00 гривень.

На підставі акту відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 372301/0/6517 від 21.04.2009 року, яким позивачу визнано завищеним бюджетне відшкодування в сумі 5 500 000,00 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 1 100 000,00 гривень.

Вирішуючи по суті існуючий спір та відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оспорюваним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано санкції відповідно до норм закону, на реалізацію яких не поширюється мораторій. Термін настання зазначених зобов'язань не виникав до введення мораторію, а відтак не підпадає під визначення мораторію. Зважаючи на викладене, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачених ст. 16 та пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не застосовуються. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. Зазначене підтверджується також положеннями листа ДПА України від 02.06.2005 року № 10902/7/23-1117, яке носить характер податкового розяснення. Належних доказів наявності передбачених законом підстав для визнання недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення суду не надано, не доведено поширення на зазначені в оспорюваному рішенні зобов'язання мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що у поданих позивачем податкових деклараціях по податку на додану вартість за 2008-2009 роки ЗАТ «Завод комунального транспорту»були задекларовані суми податку на додану вартість, що сплачені митним органам на загальну суму 5 552 969,00 гривень (т. 3 а.с. 3-139).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який зазначив, що в силу підпункту «а»пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто, платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачена у будь-якому попередньому податковому періоді, з урахуванням обмежень щодо строків давності (1095 днів), встановлених ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що ні станом на момент розгляду справи в суді першої інстанції, ні станом на момент розгляду в суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано суду жодних доказів, які підтверджують факт відшкодування позивачу ПДВ.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Державну податкову інспекцію у м. Львові на Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 року у справі № 2а-3193/09/1370 (23467/10/9104) -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко