Ухвала суду № 28992813, 24.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2013 р. м. Київ К/9991/62671/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БазісІнвестОіл" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БазісІнвестОіл" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Товариства з обмеженою відповідальністю "БазісІнвестОіл" (далі - "БазісІнвестОіл") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва (далі - ДПІ у Подільському районі м. Києва) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року у задоволені позову ТОВ "БазісІнвестОіл" відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року апеляційну скаргу ТОВ "БазісІнвестОіл" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року -без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду першої та апеляційної інстанцій ТОВ "БазісІнвестОіл" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "БазісІнвестОіл".

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "БазісІнвестОіл" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період квітень 2011 року, за підсумками якої складено акт від 06 березня 2012 року №16/22-611/30637973 та виявлені порушення п. 198.1 та п. 198.2. ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 273130,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03 квітня 2012 року №00000632250, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 273130,00 грн.

Підставою для нарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача отримання останнім товару від ТОВ «ТД «Європа»та ТОВ «Українсько-Європейська нафтова компанія», за відповідними договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемними, а тому не створюють юридичних наслідків.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 березня 2011 року між позивачем та ТОВ «ТД «Європа»було укладено договір №1/21-03-НП, згідно з яким продавець - ТОВ «ТД «Європа»зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача), а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти.

Крім того, 21.02.2011 року між позивачем та ТОВ «Українсько-Європейська нафтова компанія»було укладено договір №09-11 про поставку дизельного пального на суму 131274,00 грн.

На підтвердження факту отримання товару за названими договорами, позивачем надано копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, акту приймання-передачі та виписки з банку про проведення розрахунків за придбаний товар.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про відсутність підстав вважати товарними господарські операції з придбання позивачем нафтопродуктів у вказаних підприємств з огляду на не підтвердження таких належним чином оформленими товарно-транспортними накладними, паспортами якості та сертифікатами відповідності на нафтопродукти, відсутності трудових ресурсів, виробничих активів та інших засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, пов'язаної з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком нафтопродуктів.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що надані позивачем документи на підтвердження факту отримання за спірними договорами товару є недостовірними, а тому обґрунтовано не прийняті податковим органом для підтвердження податкового обліку ТОВ «БазісІнвестОіл».

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішення не надано належної правової оцінки тому, що реальність господарських операцій за участю контрагентів позивача підтверджена постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2012 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2012 року у справі №2а-915/12/1070 за позовом ТОВ «Нафтова інвестиційна компанія»до Фастівської ОДПІ.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дослідили реальність виконання господарських операцій.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БазісІнвестОіл" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року -скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БазісІнвестОіл" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров