Ухвала суду № 28992768, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К/9991/27357/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Борисенко І.В., Лосєва А.М.,

секретар судового засідання Ритова В.В.,

за участю:

представника позивача -Стеценка О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року

у справі № 2270/12388/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»

до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма-Обрій»(далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Летичівської міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області (далі -відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000092301 від 07 липня 2011 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Летичівської МДПІ Хмельницької області № 000092301 від 07 липня 2011 року.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Хмельницька МДПІ Хмельницької області ДПС, яка є правонаступником Летичівської МДПІ Хмельницької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Агрофірма-Обрій», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року -без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Летичівська МДПІ Хмельницької області провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма-Обрій»з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ», ТОВ «Калина-Чернігів», ТОВ «Агрофірма Прогрес-В»за період з 01 грудня 2010 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої був складений акт від 17 червня 2011 року № 355/15/35779344.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року та січень 2011 року на загальну суму 1240752,00 грн., а саме: за грудень 2010 року -441552,00 грн., за січень 2011 року -799200,00 грн., та завищено залишок від'ємного значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 26 декларації) на суму 520756,00 грн., а саме: за грудень 2010 року - 172995,00 грн., за січень 2011 року -347761,00 грн.; порушені вимоги частини 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Агрофірма-Обрій»по взаємовідносинах з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ», ТОВ «Калина-Чернігів», ТОВ «Агрофірма «Прогрес-В».

Зокрема, перевіркою було встановлено, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість на загальну суму 1240752,00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року -441552,00 грн., за січень 2011 року -799200,00 грн., за податковими накладними, виписаними ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ», ТОВ «Калина-Чернігів», ТОВ «Агрофірма «Прогрес-В», по операціях, що фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства (придбання мінеральних добрив та дизельного пального). Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

07 липня 2011 року Летичівська МДПІ Хмельницької області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000092301, яким згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України зменшила ТОВ «Агрофірма-Обрій»розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1067757,00 грн., у тому числі: за грудень 2010 року -268557,00 грн., за січень 2011 року -799200,00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року та січня 2011 року суми податку на додану вартість по операціях з придбання мінеральних добрив та дизельного пального за договорами з ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ», ТОВ «Калина-Чернігів», ТОВ «Агрофірма «Прогрес-В»на підставі належним чином оформлених податкових накладних, обсяги придбання яких підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими та платіжними документами, транспортування -товарно-транспортними та залізничними накладними, подорожніми листами, а використання у господарській діяльності -подорожніми листами трактора, лімітно-забірними картками та даними книги складського обліку, а також матеріалами зустрічних перевірок контрагентів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ» (продавець) та ТОВ «Агрофірма-Обрій»(покупець) були укладені договори купівлі-продажу оптової партії товару) № 03/11-11-10 від 11 листопада 2010 року та № 02/08-12-10 від 08 грудня 2010 року, відповідно до умов яких продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на мовах даних договорів (пункти 1.1 статей 1 договорів); найменування товару -аміачна селітра та сульфат амонію в біг-бегах по 1000 кг (пункти 1.2 договорів). Зокрема, пунктами 1.4 статті 1, 2.4 статті 2 договору № 03/11-11-10 від 11 листопада 2010 року визначено, що поставка товару здійснюється залізничним транспортом на протязі 7-10 днів після отримання попередньої оплати. Датою відвантаження вважається дата оформлення залізничної накладної. Відправник товару залізничним транспортом -ВАТ «Рівнеазот». Пунктом 2.3 статті 2 договору № 02/08-12-10 від 08 грудня 2010 року встановлено, що відвантаження продукції зі складу здійснюється продавцем на автомобільний транспорт покупця відповідно наданої транспортної інструкції в якій покупець повинен вказати: дату прибуття автомобіля під завантаження; марку автотранспорту; державний номер автомобіля та причепа; прізвище, ім'я та по-батькові водія; вантажопідйомність автомобіля.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, передача та транспортування мінеральних добрив (аміачної селітри та сульфату амонію) у відповідності до вимог вказаних вище договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, залізничними накладними, сертифікатами якості, подорожніми листами вантажного автомобіля, товарно-транспортними накладними (т.1 ар. справи 50-65, 68-74, 91-115, 139-202). Оплата позивачем вартості придбаних мінеральних добрив підтверджується виписками банку (т.1 арк. справи 75-76). Оприбуткування позивачем товару на склад підтверджується накладними внутрішньогосподарського призначення за формою № 87/к (т.1 арк. справи 116-138), використання придбаних мінеральних добрив у господарській діяльності позивача (шляхом внесення мінеральних добрив) підтверджується подорожніми лисами трактора (т.2 арк. справ 21-31). Крім іншого, матеріали справи містять довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 06 липня 2011 року № 2100/23-11/35917124 та від 06 квітня 2011 року № 1169/23-11/35917124 про результати зустрічної звірки ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агрофірма-Обрій»за грудень 2010 року та січень 2011 року, за результатами яких не встановлено розбіжностей з відомостями, отриманими від ТОВ «Агрофірма-Обрій», яка мала правові відносини з платником податків (т.2 арк. справи 7-10).

Між ТОВ «Калина-Чернігів»(постачальник) та ТОВ «Агрофірма-Обрій»(покупець) був укладений договір поставки № к-Ч/Хм/031210-82 від 03 грудня 2010 року, відповідно до умов якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (товар), а покупець приймає їх і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент та ціна товару зазначається у специфікаціях, що складаються покупцем та підтверджуються шляхом підписання постачальником на умовах даного договору (пункт 1.1 статті 1 договору); постачальник передає товар покупцю на умовах Інкотермс-2000: EXW -нафтобаза постачальника, адреса нафтобази вказується постачальником у специфікації; СРТ -термінал покупця, адреса терміналу вказується покупцем у специфікації. Передача покупцю товару здійснюється в разі надання покупцем довіреності на отримання зазначеної кількості товару, датою виникнення права власності у покупця на товар є дата підписання видаткової накладної та/або товарно-транспортної накладної з подальшою передачею видаткової накладної.

Також, між ТОВ «Агрофірма-Обрій»(покупець) та ТОВ «Агрофірма «Прогрес-В»був укладений договір купівлі-продажу № 23/12-10 від 23 грудня 2010 року, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар -дизельне пальне (статті 1 договору).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, передача та транспортування паливно-мастильних матеріалів у відповідності до вимог вказаних вище договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, паспортом на дизельне пальне, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (т.1 арк. справи 85-86, 204-207). Оплата позивачем вартості придбаних паливно-мастильних матеріалів підтверджується виписками банку (т.1 арк. справи 86, 203). Оприбуткування позивачем паливно-мастильних матеріалів та їх використання придбаних у господарській діяльності підтверджується Книгою складського обліку -склад «Паливо, паливно-мастильні матеріали»та лімітно-забірними картками (т.2 арк. справи 32-78).

Вказані докази спростовують висновок податкового органу про безтоварність операцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно приписів пунктів 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Згідно абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так, факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

За визначенням, наведеним у пунктах 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на встановлене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту грудня 2010 року та податкового кредиту січня 2011 року -суму податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛДТ», ТОВ «Калина-Чернігів», ТОВ «Агрофірма «Прогрес-В».

Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року та січень 2011 року та про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Хмельницької МДПІ Хмельницької області ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ І.В. Борисенко

______ А.М. Лосєв