Ухвала суду № 28991885, 24.01.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2013 р. Справа № 9104/73616/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів Яворського І.О., Клюби В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кортех Плюс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за позовом приватного підприємства «Кортех Плюс» до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Кортех Плюс» в серпні 2011 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0001172301 та №0001182301 від 29.07.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно нікчемності правочинів з контрагентами позивача, вказаними у акті перевірки, є необґрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги. Відтак, позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0001172301 та №0001182301 від 29.07.2011 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив позивач - Приватне підприємство «Кортех Плюс», яке покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що вичерпний перелік первинних документів, за якими здійснювалося придбання та подальший продаж товарів та які підтверджують здійснення господарських операцій позивачем в реальному часі, надані для перевірки відповідачу, та відображені в акті перевірки. Крім того, оригінали вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили. Таким чином, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Кортех Плюс» зареєстровано Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради Львівської області 02.10.2007р., що підтверджено Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців № 12449359. Позивача взято на облік в органах ДПС 03.10.2007р. за № 7606, що підтверджено довідкою № 2177 від 05.04.2011р.

В період з 23.06.2011 року по 30.06.2011 року ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Кортех Плюс», про що складено Акт № 520/23-1/35462068 від 07.07.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП «Фірма Ларекс» за вересень-листопад 2008 року, ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» за серпень 2010 - березень 2011 року та ТзОВ «Іртас» за липень 2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 26252 грн., а також вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 20850 грн.

29.07.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 520/23-1/35462068 від 07.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001172301, яким відповідно до п. п. 1.22.1. п. 1.22., п. 1.25. ст. 1, п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4, п. 5.1., п. п. 5.2.1. п. 5.2., п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на прибуток в сумі 29755 грн., у тому числі основний платіж 26252 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3503 грн.

29.07.2011 року відповідачем на підставі акта перевірки № 520/23-1/35462068 від 07.07.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0001182301, яким відповідно до вимог п. п. 7.2.3. п. 7.2., п. п. 7.3.1. п. 7.3., п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.4., п. п. 7.4.5. п. 7.4., п. п. 7.7.1., п. п. 7.7.2. п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 198.3., п. 198.6. ст. 198, п. 200.1. ст. 200, п. 201.4., п. 201.7., п. 201.8., п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов»язання за платежем податок на додану вартість в сумі 24147 грн., у тому числі основний платіж 20850 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 3297 грн.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною (безтоварною), оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, а ст. 629 ЦК України зазначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підставою для недійсності правочину згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", визначено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

У відповідності до змісту статей 61 та 44 Податкового кодексу України на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів. При цьому обов'язок доказування обставин, що свідчать про діяльність платника податків спрямована на здійснення операцій, пов»язаних із податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов»язань, покладається на податкові органи відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження позовних вимог стосовно контрагента - ПП «Фірма Ларекс» позивачем надано копії: -договору купівлі-продажу від 15.09.2008 року, згідно якого ПП «Фірма Ларекс» (продавець) зобов»язується передати належний йому товар (металева конструкція площадок) у власність ПП «Кортех Плюс» (покупець), а покупець зобов»язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору; -податкових накладних № 1001000020 від 01.10.2008 року на суму 1509,30 грн., № 917000006 від 17.09.2008 року на суму 26000 грн., № 1001000021 від 01.10.2008 року на суму 19650 грн.; -видаткових накладних № РН-1001014 від 01.10.2008 року на суму 45650 грн., № РН-1001020 від 01.10.2008 року на суму 1509,30 грн.; -виписок із банківського рахунка від 17.09.2008 року, від 05.11.2008 року про оплату товару, отриманого від ПП «Фірма Ларекс» на загальну суму 36710 грн.

Колегія суддів погоджується із твердженнями суду першої інстанції про відсутність інших документів: акта приймання-передачі товару, товарно-транспортних документів на перевезення товарів, сертифікатів якості на товар, придбаний у контрагента ПП «Фірма Ларекс». Відтак, колегія суддів констатує невідповідність задекларованих наслідків господарських операцій з ПП «Фірма Ларекс» у податковому обліку ПП «Кортех Плюс» фактичним обставинам, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Кортех Плюс» та його контрагентом є нікчемними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підтвердження господарських операцій з ТзОВ «Іртас» позивачем подано договір № 290710/1 від 29.07.2010 року з додатком № 1, Акт № 080311-02 здачі-приймання виконаних робіт від 08.03.2011 року без зазначення об»єкта виконання робіт та договору, згідно якого такі виконувались, платіжне доручення № 3 від 30.07.2010 року на суму 35000 грн., податкову накладну № 1957 від 30.07.2010 року на суму 35000 грн., підписану з боку ТзОВ «Іртас» - ОСОБА_1

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що зазначені документи не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані. Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником ТзОВ «Іртас» є ОСОБА_2, а первинні документи (договір, податкова накладна, акт приймання робіт) підписано ОСОБА_1 Відтак, вказані документи не можуть бути визнані допустимими засобами доказування, оскільки немає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, що суперечить ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні". Позивачем також не надано довідки про вартість виконаних підрядних робіт, товарно-транспортних документів на перевезення будматеріалів, що свідчить про безтоварність здійснених господарських операцій.

Стосовно господарських відносин позивача із контрагентом ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» то на підтвердження позовних вимог позивачем надано копії: -договору купівлі-продажу № 2801-01 від 28.01.2010 року, згідно якого ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» (продавець) продає, а ПП «Кортех Плюс» (покупець) купує товар будівельні матеріали в асортименті, та зобов»язується протягом трьох банківських днів з моменту підписання цього договору прийняти від продавця та оплатити вартість товару за цінами, що погоджені сторонами у відповідних рахунках-фактурах на кожну окрему партію товару, згідно з умовами цього договору. У вказаному договорі не зазначено особи керівника ЗАТ НВП «Укрзахіденерго», відтак не можливо ідентифікувати особу, яка підписала договір від імені ЗАТ НВП «Укрзахіденерго»; -податкових накладних № 9080000001 від 08.09.2010 року на суму 19808,45 грн., № 110200005 від 02.11.2010 року на суму 20000 грн., № 1028000007 від 28.10.2010 року на суму 20022,71 грн., № 1213000003 від 13.12.2010 року на суму 7400 грн.; -видаткових накладних № РН-9-8001 від 08.09.2010 року на суму 19808,45 грн., № РН-11-0210 від 02.11.2010 року на суму 20000 грн., № РН-10-2807 від 28.10.2010 року на суму 20022,71 грн., № РН-12-1303 від 13.12.2010 року на суму 7400 грн.; -платіжних доручень № 7 від 08.09.2010 року на суму 19808,45 грн., № 14 від 01.11.2010 року на суму 20000,80 грн., № 9 від 25.10.2010 року на суму 14300 грн., № 17 від 05.05.2011 року на суму 5721,91 грн., № 19 від 09.12.2010 року на суму 7400 грн.; -виписок із банківського рахунка за 07.09.2010 року, за 22.10.2010 року, за 01.11.2010 року, за 04.05.2011 року.

Інших доказів на підтвердження здійснення господарських операцій з даним контрагентом, а саме: рахунків-фактур на партії товару, актів приймання-передачі товару, товарно-транспортних документів на перевезення товарів, сертифікатів якості на товар, придбаний у контрагента ЗАТ НВП «Укрзахіденерго» позивачем не надано. Відтак, недоведеними є позовні вимоги в частині господарських операцій із ЗАТ НВП «Укрзахіденерго».

Отже, оцінюючи докази у їх сукупності, правильним є твердження суду першої інстанції про невідповідність задекларованих у податковому обліку наслідків господарських операцій ПП «Кортех Плюс» фактичним фінансово-господарським відносинам між ПП «Кортех Плюс» та його контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Кортех Плюс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі № 2а-9644/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

Судді І.О. Яворський

В.В. Клюба