Постанова № 2898910, 26.01.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.09

Справа №14/611-06нр.

За позовом Сумського міського центру зайнятості

до Української академії банківської справи Національного Банку України

про стягнення 1159 грн.

Суддя І.В.МАЛАФЕЄВА

За участю представників :

Від позивача Михайлівська А.В.

Від відповідача Пасюта М.І.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 16.12.2008р. до 15.01.2009р. до 09 год. 50 хв., з 15.01.2009р. до 26.01.2009р. до 12 год. 40 хв.

Суть спору: Позивач просить стягнути з відповідача 1159 грн. допомоги по безробіттю на підставі ч.4 ст.35 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-Ш “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Рішенням господарського суду Сумської області від 23.10.2006р. року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2007року рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2006 року скасовано, апеляційна скарга позивача задоволена.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2007 року рішення господарського суду Сумської області від 23.10.2006 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2007р. скасовано, касаційну скаргу позивача задоволено частково, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Сумської області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.10.2007р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі, але ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008р. зазначену постанову першої інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до місцевого суду.

Відповідач проти позову заперечує, вимоги вважає незаконними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та повноваженого представника відповідача, оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив.

Відповідно п.1ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення" підприємства, установи і організації, незалежно від форм власності, їх службові особи зобов'язані сприяти проведенню державної політики зайнятості па основі додержання законодавства про працю.

Згідно п.10 ст.1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” відповідач –Українська академія банківської справи Національного Банку України являється роботодавцем.

Згідно п.4 ст.35 зазначеного Закону із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи громадянка Гринько І.В., яка працювала у відповідача, наказом ректора Української академії банківської справи Національного банку України від 22.09.2005р. № 282-ВК була звільнена з роботи у зв’язку із закінченням строку дії контракту за п.2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

03.10.2005р. гр. Гринько Ірина Вікторівна отримала статус безробітної в Сумському міському центрі зайнятості з призначенням допомоги по безробіттю.

21.11.2005р. Зарічний районний суд м. Суми за позовом гр. Гринько І.В. поновив її на роботі та стягнув з Української академії банківської справи Національного банку України на користь позивачки, середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1072 грн. 15 коп., яка виплачена Гринько І.В. в повному обсязі.

За період з 03.10.2005р. по 20.11.2005р. гр.. Гринько І.В. Сумським районним центром зайнятості була виплачена допомога по безробіттю в сумі 1159 грн.00 коп.

18.01.2006р. міським центром зайнятості було направлено претензію до відповідача, яка залишилася без задоволення.

Згідно п.4 ст.35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, який набрав чинності з 01.01.2001р. передбачено, що із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи по суті становить 1159 грн. 00 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Оскільки ні доказів сплати зазначеної суми заборгованості, ні аргументованого заперечення щодо позовних вимог відповідач не подав, тому цей борг підлягає стягненню з нього згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування на випадок безробіття”.

Відповідач в ході розгляду справи зазначав, що Зарічний районний суд, поновлюючи Гринько І.В., визнав винним в незаконному звільненні виконуючого обов’язки на той час ректора Ярошенка С.П. і стягнув з нього на користь Банківської академії в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної учбовому закладу у зв’язку з оплатою часу вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника 1072,15 грн. Тому він просить не покладати знов це стягнення на зазначену посадову особу.

На це слід зазначити, що даний спір є спором між двома юридичними особами щодо правомірності відшкодування шкоди між ними без визначення конкретних винних осіб. До того ж, згідно ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Української академії банківської справи Національного Банку України (м. Суми , вул. Петропавловська, 57, і.к. 23635020) на користь Сумського міського центру зайнятості (м. Суми, вул. Баумана,45) 1159 грн. заборгованості.

3. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили за заявою особи на користь якої ухвалена дана постанова..

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови підписано 29.01.2009 року.