Рішення № 28988006, 28.01.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/13540/12

2/357/266/13

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Макійчук К. С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Білоцерківського міськрайонного суду в місті Білій Церкві по вул. Турчанінова, 7 залі суду № 4 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач в червні 2012 року звернувся до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що 26.11.2007 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» (далі банк), правонаступником якого в свою чергу є товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі позивач), був укладений кредитний договір № ML-011/023/2007, на підставі якого позичальнику було надано кредит у розмірі 1 200 000 грн. терміном до 22.11.2022 року зі сплатою 1,99% FIDR фіксованого відсотку плаваючої процентної ставки. Відповідно до п. 1.5. кредитного договору повернення кредиту зі сплатою процентів здійснюється позичальником щомісяця відповідно до графіка. Однак, позичальник умови кредитного договору не виконав, з грудня 2009 року за даним кредитним договором у позичальника утворилася заборгованість. В забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_1 за даним кредитним договором 26.11.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-011/023/2007 за яким поручитель ОСОБА_2 брав на себе зобов'язання, в разі невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, нести солідарну відповідальність перед позичальником в повному обсязі. В зв'язку з невиконанням позичальником та поручителем умов кредитного договору ТОВ «Факторинг Україна» просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 1 039 999,92 грн. основного боргу за кредитом, 533922,80 грн. процентів за користування кредитом та 5368559,94 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, а всього 6942482,66 грн. та судові витрати по справі в розмірі сплаченого судового збору в сумі 3 219 грн.

В судовому засіданні представник позивача за дорученням збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно 1 039 999,92 грн. основного боргу за кредитом, 639 517,22 грн. процентів за користування кредитом та 5 688 672,63 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, а всього 7 368 189,77 грн. та судові витрати по справі в розмірі сплаченого судового збору в сумі 3 219 грн.

Відповідач ОСОБА_1 на судове засідання не з'явилась, про день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Відповідач ОСОБА_2 надав до суду письмові заперечення та пояснив, що дійсно між ОСОБА_1 та банком 26.11.2007 р. було укладено даний кредитний договір за яким вона отримала від банку 1 200 000,00 грн. кредитних грошових коштів на строк до 22.11.2022 р. із зобов'язанням щомісячно сплачувати проценти та погашати борг за графіком. Того ж дня 26.11.2007 р. він уклав з банком договір поруки за цим кредитним договором. В лютому 2010 року ОСОБА_1 та він отримали від АТ «ОТП Банк» - первісного кредитора «досудову вимогу» - повідомлення про порушення позичальником ОСОБА_1 своїх боргових зобов'язань та застосування кредитором п.1.9 кредитного договору про дострокове виконання основного зобов'язання і погашення боргу в повному обсязі через 30 днів після отримання повідомлення. В зв'язку з тим, що з моменту названого повідомлення банком до пред'явлення цього позову пройшло близько 2,5 років, він вважає, що його порука за цим кредитним договором відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України на день звернення позивача до суду припинена. За цих підстав просив в задоволені позову в частині стягнення з нього кредитної заборгованості відмовити. При цьому відповідач ОСОБА_2 послався на Постанову Верховного суду України від 23 травня 2012 р. в аналогічній справі № 66-33цс-12 за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ТОВ «TWM» згідно яким порука припиняється на підставі ч.4 ст. 559 ЦК України в разі, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання встановленого відповідно до умов кредитного договору нового строку виконання основного зобов'язання.

Крім того, відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву про застосування позовної давності про стягнення пені, мотивуючи заяву тим, що з моменту нового строку виконання основного зобов'язання 15 березня 2010 р. минуло більше 2,5 років до подання позову, а тому встановлений п.1 ч. 2 ст. 258 ЦК України та ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг річного строку позовної давності про стягнення неустойки (пені) минув 15 березня 2011 року.

Заслухав пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та його представника, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення за слідуючих підстав.

Так, судом встановлено, що 26.11.2007 р. між відповідачем ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є АТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №ML-011/023/2007, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 1 200 000,00 грн. терміном до 22.11.2012 р. зі сплатою 1,99% FIDR фіксованого відсотку плаваючої процентної ставки. Відповідно до умов договору позичальник зобов'язувався у строк визначений графіком щомісяця сплачувати кредит, проценти, нараховані за останній повний процентний період. В забезпечення виконання зобов'язань позичальником ОСОБА_1 за даним кредитним договором 26.11.2007 р. між банком та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-011/023/2007, за яким останній брав на себе зобов'язання, в разі невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань нести солідарну з ним відповідальність перед позичальником в повному обсязі.

Відповідно до п.1.9 кредитного договору, в разі порушення позичальником зобов'язань по оплаті кредиту, кредитор має право вимагати дострокового виконання зобов'язання в повному обсязі. Строк виконання основного зобов'язання по погашенню кредиту встановлюється через 30 календарних днів після отримання позичальником та поручителем письмового повідомлення.

Згідно листа-вимоги № 22-2/345766 від 08.10.2010 р. від АТ «ОТП Банк» направленого на ім'я ОСОБА_2 за позичальником ОСОБА_1 станом на 08.10.2010 р. утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 1 039 999,92 грн. та 44 391,33 грн. відсотків за користування кредитом, а також нарахована пеня за порушення грошових зобов'язань в сумі 30 683,75 грн. В зв'язку із чим та на підставі п. 1.9 кредитного договору банк вимагає достроково через 30 днів з моменту повідомлення виконати всі боргові зобов'язання в повному обсязі. Даний факт сторонами не заперечується.

Згідно договору від 18 березня 2011 р. АТ «ОТП Банк» відступив право вимоги за даним кредитним договором новому кредитору ТОВ «Факторинг Україна», про що відповідачі були своєчасно повідомленні банком листами від 07.04.2011 р. Даний факт сторонами не заперечується.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № ML-011/023/2007 від 26.11.2007 р. станом на 10.12.2012 р. за позичальником ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 1 039 999,92 грн. по кредиту, 639 517,22 грн. по процентам та нарахована пеня за порушення зобов'язань на суму 5 688 672, 63 грн., а всього 7 368 189,77 грн., яку позивач просить стягнути достроково з відповідачів солідарно.

Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як передбачено умовами кредитного договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником боргових та інших зобов'язань за цим договором.

За змістом ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 24 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому, сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом встановлено, що первісний кредитор АТ «ОТП Банк» 08.10.2010 р. направив відповідачам таке повідомлення з вимогою відповідно до п. 1.9 кредитного договору достроково виконати грошові зобов'язання.

Судом також встановлено, що позов до відповідачів пред'явлений лише в 21.08.2012 р., тобто зі спливом 6 місяців з дня настання нового строку виконання основного зобов'язання кредитним договором.

Таким чином, суд приходить до висновку про припинення поруки за кредитним договором від 26.11.2007 р. в зв'язку із пропущенням позивачем шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя ОСОБА_2, а тому позов в цій частині є необґрунтованим.

Разом з тим, визначаючи розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню, суд оцінює її розмір в сумі заявлених вимог 5 688 672, 63 грн., як такий що значно перевищує розмір завданих збитків.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 27 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних право відносин» положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому відсотки, які підлягають сплаті згідно з положенням ст. ст. 1054, 1056-1, ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Суд беручи до уваги заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності про стягнення пені за порушення зобов'язань за даним кредитним договором, вважає її саме заявою про зменшення розміру неустойки, оскільки вимоги про стягнення пені позивачем заявлені за останній перед пред'явленням позову рік, що узгоджується з вимогами ст.ст. 258, 261 ЦК України.

Крім того, в даному випадку суд вважає за можливе застосувати наведені положення ЦК України щодо зменшення розміру неустойки /пені/, оскільки її розмір значно перевищує суму основного боргу та суму щомісячної комісії.

Як вказано в рішенні сума заборгованості станом на 10.12.2012 р. становить 1 039 999,92 грн. по тілу кредиту та 639 517,22 грн. процентів за користування кредитом, а також 5 688 672,63 грн. пені за прострочення виконання зобов'язань, що більш як в три рази перевищує суму основного боргу та нарахованих відсотків.

Істотними обставинами в розумінні ч.3 ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Положення ст. 616 ЦК України передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується тільки цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором.

З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 з грудня 2009 року перестала сплачувати кошти в рахунок боргу, позивач мав право звернутись в той час до суду відповідно до норм закону і умов кредитного договору щодо дострокового стягнення всієї суми заборгованості і на той час розмір пені був би значно меншим. А тому з врахуванням всього наведеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені за прострочення виконання зобов'язань за кредитним договором до 5000 грн.

Отже, з врахуванням всього наведеного, суд вважає за можливе позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 1 039 999 92 грн., заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 639 517,22 грн., пеню за прострочення виконання зобов'язань в сумі 5000 грн., а всього 1 684 517,14 грн., та судові витрати в розмірі 3 219 грн.

Керуючись ст.ст. 192, 509, 524,526, 533, 551, 559, 610, 611, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 81, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294, 296 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1 684 517 грн. 14 коп. та судові витрати по справі, а саме: сплачений позивачем судовий збір в сумі 3 219 грн.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя Б. І. Кошель