Рішення № 28963726, 24.01.2013, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/18860/12

2/357/150/13

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Руденко Н. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 25.03.2011 року між ним та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір № 2630/40/21196 банківського вкладу відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти в розмірі 30 000 гривень на строк до 25.03.2012 року з процентною ставкою 18,5% річних. Позивач вказував на те, що на виконання умов вищевказаного договору 25.03.2011 року він вніс відповідачу вклад готівковими коштами в розмірі 30 000 гривень і 25.03.2011 року відповідачем йому було видано виписку про залучення на депозитний рахунок вказаної суми коштів. Позивач посилався на те, що договір від 25.03.2011 року між сторонами було укладено відповідно до всіх вимог чинного законодавства України про такі правовідносини. Позивач також вказував на те, що 06.06.2011 року відповідачем від нього було прийнято готівкою ще додатково 50 000 грн., якими було поповнено депозит позивача, що підтверджується випискою Банку від 06.06.2011 року. Позивач посилався на те, що 05.07.2011 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про повернення вкладу а також позивач просив письмово повідомити про розмір нарахованих відсотків, але відповідач йому відмовив з посиланням на те, що правовідносини між ним та банком з приводу вказаного договору відсутні. Позивач вказував на те, що також 25.03.2011 року між ним та відповідачем було укладено договір № 012-28511-250311 на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної картки, згідно умов якого відповідачем було відкрито поточний рахунок для перерахування процентів за договором банківського вкладу також позивачу видано пластикову картку № НОМЕР_2 і позивач частково одержав проценти на свою картку: 08.05.2011 року -530 грн., 07.06.2011 року-470 грн. Позивач просив в судовому порядку стягнути з відповідача на його користь депозитний вклад у розмірі 80 000 грн. з нарахованими процентами у розмірі 11 955 грн. 05 коп., 3% річних від простроченої суми у розмірі 1560 грн. 66 коп., судові витрати по справі, які складаються із витрат по сплаті позивачем судового збору та витрат на правову допомогу.

Позивач та його представники ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судовому засіданні вищевказані позовні вимоги позивача підтримали.

Представник відповідача Винник О.П. позов заперечував та посилався на те, що договір № 2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року є нікчемним, так як недодержана письмова форма договору банківського вкладу. Представник відповідача також вказував на те, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували внесення позивачем грошових коштів відповідачу, а отже відсутня обов"язкова складова частина додержання письмової форми договору банківського вкладу. Крім вказаного, представник відповідача посилався на те, що від імені відповідача договір підписувала заступник начальника Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк" Шевченко О.М., яка на той час не мала відповідних повноважень на укладення таких договорів.

Заслухавши учасників процесу, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, судом встановлено, що 25.03.2011 року між фізичною особою ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", в особі заступника начальника Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк" Шевченко О.М., яка діяла на підставі довіреності від 01.12.2008 року, було укладено Договір №2630/40/21196 банківського вкладу. Згідно до пункту 1.1. вказаного Договору, Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_1 в гривні, а Вкладник вносить на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 30 000 гривень, на умовах визначених цим Договором.

Згідно п.1.2 договору, Депозитний вклад залучається на строк 12 місяців з 25 березня 2011 року по 25 березня 2012 року включно.

В п.п. 2.1-2.4 вищевказаного договору банківського вкладу зазначено, що нарахування процентів на Депозитний вклад здійснюється за процентною ставкою в розмірі 18,5 % річних. Проценти на Депозитний вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження Депозитного вкладу у Банк, до дня, який передує його поверненню Вкладнику або списанню з Депозитного рахунка з інших підстав. Нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у місяці та році /28-29-30-31/365-366/. Сплата нарахованих процентів здійснюється по закінченню строку залучення грошових коштів на Депозитний рахунок шляхом перерахування суми процентів на поточний рахунок Вкладника.

Відповідно до п.3.2 договору, банк зобов'язаний нарахувати та сплатити Вкладнику проценти за Депозитним вкладом згідно з умовами, визначеними у договорі; після здійснення списання та/або зарахування будь-якої суми з Депозитного рахунку видати Клієнту відповідну виписку; повернути Вкладнику суму Депозитного вкладу та суму нарахованих процентів в порядку, передбаченому цим Договором. Наведене підтверджується копією вказаного вище договору банківського вкладу.

В судовому засіданні було встановлено, що на виконання умов договору №2630/40/21196 банківського вкладу позивач 25.03.2011 року вніс відповідачу готівкою 30 000 грн., що підтверджується заявою на переказ готівки № 24639 від 25.03.2011 року.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 повні стю виконав умови вищевказаного договору №2630/40/21196 банківського вкладу від 25. 03.2011 року.

Строк дії договору банківського вкладу закінчився 25.03.2012 року.

05.07.2011 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату суми вкладу в розмірі 80 000 гривень, а також позивач просив письмово повідомити про розмір нарахованих відсотків по вищевказаному договору банківського вкладу, що підтверджується поясненнями позивача, його представників та копією заяви від 05.07.2011 року.

На вказану заяву ПАТ "Дельта Банк" повідомив позивачу, що станом на 19.07.2011 року між позивачем та Банком не існує взаємовідносин з приводу договору банківського вкладу /депозиту/ №2630/40/21196 від 25.03.2011 року. У листі відповідач також вказав на те, що Банк звернувся з необхідною заявою до правоохоронних органів, відповідно до якої 30.06.2011 року прокуратурою міста Білої Церкви було порушено кримінальну справу та розпочато слідство, у листі вказано і на те, що позивач має право також звернутися до правоохоронних органів, скориставшись зразком заяви, що додається до цього листа. Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу та копією відповіді відповідача від 19.07.2011 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, за ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України, договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськи

ми правилами) та звичаями ділового обороту. В ч. 2 ст. 1059 ЦК України зазначено, що у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депо зитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та

звичаями ділового обороту.

У п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, та зареєстрованої в Мінюсті України 05.09.2003 року за № 768/8089, в редакції, яка була чинною на момент укладення даного договору, вказано, що після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція /другий примірник прибуткового касового документа/ або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції /у разі здійснення касової операції в післяопераційний час-час виконання операції/, а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки /штампа/ або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

В п. 9 цього розділу Інструкції також зазначено, що у разі оформлення операції з приймання готівки для її переказу заявою на переказ готівки плату за банківські послуги банк приймає від клієнта за окремим касовим документом, оформленим банком /прибутковий касовий ордер чи заява на переказ готівки/.

Проаналізувавши вищевказані правові норми, можна зробити висновок про те, що письмова форма договору банківського вкладу є дотриманою, якщо внесення вкладу засвідчене ощадною книжкою, ощадним або депозитним сертифікатом або іншим документом, виданим банком вкладнику, що відповідає вимогам, передбаченим для таких документів нормативним актом у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Також у п. 7 Листа Національного банку України від 18.08.2004 року за №18-111/ 3249-8378 "Про деякі питання застосування Цивільного кодексу України в банківській ді яльності" вказано, що банки у своїй діяльності при укладенні договорів банківського вкладу мають керуватися нормами Цивільного кодексу України та Положення про порядок зді йснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними осо бами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516 виходячи з того, що перелік документів, якими підтверджується письмова форма банківського вкладу, не є вичерпним. Тому банки можуть випускати ощадні книжки при здійсненні вкладних (депозитних) операцій із фізичними особами або випускати інші документи, визначені Цивільним кодексом України, Положенням та звичаями ділового обороту. Такими документами, що підтверджують письмову форму договору, зокрема мо жуть бути виписки по рахунках, прибуткові та видаткові ордери тощо. Проте при застосу ванні документів, які визнані звичаями ділового обороту, слід враховувати вимогу ст. 7 Цивільного кодексу України стосовно того, що звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, у цивільних відносинах не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що надана позивачу банком заява на переказ готівки від 25.03.2011 року за № 24639 є належним і допустимим доказом по справі та підтвердженням того, що позивач вніс відповідачу готівкою 25.03.2011 року 30 000 грн. на виконання умов договору № 2630/40/21196 банківського вкладу. Суд також вважає, що вищевказана заява на переказ готівки містить всі реквізити, які перелічені у п. 8 глави 2 розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Пра вління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, та зареєстрованої в Міні стерстві юстиції України 05.09.2003 року за №768/8089, в редакції, яка була чинною на мо мент укладення спірного договору банківського вкладу від 25.03.2011 року, а саме: наймену вання банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції, підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток штампа, крім того, у заяві додатково зазначено ПІБ клієнта, його ідентифікаційний номер, суму коштів і міститься підпис клієнта.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_7, ОСОБА_1 підтвердили, що договір від 25.03.2011 року укладався ОСОБА_1 в приміщенні Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк", особисто заступник начальника відділення Шевченко О.М. видала ОСОБА_1 екземпляр договору та заяву на переказ готівки, при цьому Шевченко О.М. пояснила, що це документ, який підтверджує передачу ОСОБА_1 коштів по договору від 25.03.2011 року.

Відповідно до п. 2.1 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, на яке вказано вище в рішенні, грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу ( депозиту ) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

При цьому ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України встановлюють, що банк зобов"язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.

Враховуючи вищевикладені положення, суд вважає, що відкриття відповідних рахунків та обліковування на них грошових коштів в національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов"язком банку, відповідно до якого банк зобов"язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу і необліковування на рахунку банку грошових коштів, залучених від фізичних і юридичних осіб на підставі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності. Відповідні юридичні факти слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" виникли договірні правовідносини за договором №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року.

Суд вважає, що договір №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки має просту письмову форму й містить усі умови, необхідні для договорів даного виду: розмір вкладу, розмір відсотків за користування вкладом, порядок їх нарахування, термін дії договору. Договір було підписано від імені ПАТ "Дельта Банк" заступником начальника Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк" Шевченко О.М., яка діяла на підставі довіреності від 01.12.2008 року, а також на вказаному договорі міститься печатка Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк", що не заперечувалося представником відповідача в суді.

В судовому засіданні було встановлено, що 25.03.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної картки за № 012-28511-250311, згідно умов якого було відкрито поточний рахунок на ім'я позивача і йому було видано пластикову картку № НОМЕР_2, що підтверджується копією цього договору. Свідок ОСОБА_1 підтвердив, що вказаний договір йому порадила укласти заступник начальника Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк" Шевченко О.М. для зарахування суми нарахованих відсотків за договором банківського вкладу від 25.03.2011 року.

Також судом встановлено, що на картковий рахунок позивача 04.05.2011 року зараховано кошти в сумі 532 грн.19 коп., а 08.05.2011 року кошти в сумі 530 грн. зняті позивачем з рахунку. 06.06.2011 року картковий рахунок позивача було поповнено коштами в сумі 471 грн.37 коп., а 07.06.2011 року позивачем знято з рахунку 470 грн. Вказане підтверджується випискою по рахунку позивача, копіями квитанцій банку, поясненнями позивача. Представник відповідача не заперечував у суді факт укладення вказаного договору, а також представником відповідача не заперечувалися дані щодо руху коштів на картковому рахунку.

На запит суду щодо джерел надходження коштів на картковий рахунок позивача, представником відповідача було надано копії заяв на переказ готівки від 04.05.2011 року № 9171038 та від 06.06.2011 року №9804781, і як пояснив представник відповідача, вказані заяви на переказ готівки підтверджують факт внесення позивачем коштів в сумі 532,19 грн. та 471,37 грн. для поповнення свого рахунку. Позивач вказував на те, що такі кошти на картковий рахунок він не вносив і вказані заяви на переказ готівки він не підписував.

Відповідно до умов договору №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року сплата процентів здійснюється на відповідний депозитний рахунок позивача.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем було укладено договір на відкриття карткового рахунку та обслуговування дебетної платіжної картки одночасно з договором банківського вкладу, до того ж, зараховані на цей рахунок кошти в сумі 532,19 грн. і 471,37 грн. повністю відповідають тим сумам процентів, які б мали бути нараховані позивачу за договором банківського вкладу, а саме: станом на 04.05.2011 року сума процентів за період з 26.03.2011 року по 30.04.2011 року згідно умов договору банківського вкладу мала б становити 532,19 грн. /30 000 грн. : 100х 18,5 % : 365 дн.х35 дн./, станом на 06.06.2011 року сума процентів за травень 2011 року мала б становити 471,37 грн. /30 000 грн. :100х18,5 % : 365 дн. х 31 день/. І саме такі суми коштів були зараховані на картковий рахунок позивача.

Відповідачем не було надано до суду безспірних доказів стосовно того, що вищевказані кошти вносив сам позивач.

А тому надходження цих коштів, які повністю співпадають з тими сумами процентів, які б мали нараховуватися позивачу банком згідно умов договору банківського вкладу, суд розцінює як вчинення банком дій, що свідчать про прийняття до виконання договору банківського вкладу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підлягає до задоволення позовна вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача депозитного вкладу в сумі 30 000 грн.

Суд також вважає, що до часткового задоволення підлягають позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих процентів в сумі 4 546,44 грн. по депозитному вкладу в розмірі 30 000 гривень.

Як вже було вказано вище в рішенні суду, позивачем було знято з карткового рахунку кошти в сумі 530 грн. і 470 грн., і ці суми були враховані позивачем в рахунок сплати процентів за договором №2630/40/21196 банківського вкладу. Однак суд вважає, що до уваги необхідно приймати суми коштів, які були зараховані на картковий рахунок позивача, тобто 532,19 грн. та 471,37 грн. А тому сума нарахованих процентів, які підлягають стягненню з відповідача, буде становити: 30 000 грн. х 18,5 % - 532,19 грн. -471,37 грн.=4546 грн.44 коп.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні його частини позову про стягнення з відповідача нарахованих процентів в сумі 3,56 грн. по депозитному вкладу в розмірі 30 000 грн.

Суд також вважає, що підлягають до задоволення позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача за невиконання грошового зобов"язання 3% річних по депозитному вкладу в сумі 30 000 грн. згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 585 грн. 25 коп. за період з 26.03.2012 року по 19.11.2012 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При визначенні суми 3% річних судом був прийнятий до уваги розрахунок, наведений позивачем у позовній заяві.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути депозитний вклад у сумі 30 000 грн. з процентами в сумі 4546 грн.44 коп., 3% річних з простроченої суми в розмірі 585 грн. 25 коп., а всього 35 131 гривня 69 коп.

Суд вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь держави 351 гривню 31 коп. судового збору.

Суд вважає, що позивачу слід відмовити у задоволенні його вимог про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого останнім судового збору, оскільки позивачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про те, що ним сплачувався судовий збір на користь держави.

Також суд вважає, що не підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 3 740 гривень витрат на правову допомогу, на підтвердження цих витрат суду надано договір про надання правової допомоги з додатками та акти приймання-передачі гонорару.

Згідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Суд вважає, що позивачем не було надано суду належних доказів щодо сплати позивачем коштів на правову допомогу. А тому позивачу слід відмовити в задоволенні його вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3 740 гривень витрат на правову допомогу.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що договір №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року є нікчемним, так як недодержана письмова форма договору банківського вкладу, та про те, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували внесення грошових коштів відповідачу, оскільки ці заперечення спростовуються вищевикладеними у рішенні суду доказами.

Суд також не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що Радою директорів ПАТ "Дельта Банк" було затверджено типову форму договорів банківського вкладу, яку необхідно було дотримувати при укладенні таких договорів, що договір банківського вкладу є публічним та типовим договором, а позивачем надано примірник договору банківського вкладу, який не відповідає типовій формі, а тому наданий позивачем договір банківського вкладу не відноситься до затверджених банком форм договорів банківського вкладу, на умовах яких банк публічно пропонував та пропонує фізичним особам здійснювати розміщення депозитних вкладів, а отже, як наслідок, не є договором банківського вкладу (депозиту), запропонованими банком для укладання з фізичною особою та являється неукладеним зі сторони банку. Суд вважає, що вищевказані заперечення представника відповідача спростовуються вищевикладеними у рішенні доказами та суперечать положенням ст. 633 ЦК України та п.п. 1.3, 1.9, 2.6 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами.

Крім вказаного, судом враховуються положення ст.627 ЦК України про те, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вказано вище в рішенні, в договорі банківського вкладу, який було укладено між позивачем та відповідачем, містяться всі необхідні умови для договорів такого виду, а в діючому законодавстві відсутні вказівки на те, що невідповідність договору типовій формі свідчить про недотримання письмової форми договору і, як наслідок, тягне за собою нікчемність такого договору.

Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача про те, що в приміщенні Білоцерківського відділення ПАТ "Дельта Банк" було розміщено інформаційну об'яву для клієнтів щодо Правил внесення через касу банку готівкових коштів для зарахування їх на рахунки клієнтів на виконання розпорядження голови Ради Директорів ПАТ "Дельта Банк" від 18.12.2009 року за № 212/1, оскільки представником відповідача не було надано суду доказів на підтвердження вказаних заперечень, а також не було надано доказів про те, що відповідач ознайомлював позивача з вищевказаними Правилами.

Судом також не приймаються до уваги заперечення представника відповідача про те, що договір №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року підписаний неповноважною особою, оскільки на ім'я Шевченко О.М. довіреність від 01.12.2008 року не видавалась, та про те, що вказана довіреність не існує в природі, так як представником відповідача не було надано до суду безспірних доказів на підтвердження вищевказаних заперечень.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

А згідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Судом було враховано те, що відповідачем вчинялися дії, що свідчать про прийняття до виконання спірного договору банківського вкладу. Так судом було встановлено, що відповідачем було виплачено позивачу проценти по договору №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року в розмірі 532,19 грн. і 471,37 грн., тобто вказаний правочин був схвалений відповідачем.

Суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача депозитного вкладу в сумі 50 000 грн.

В судовому засіданні було встановлено, що позивачем відповідно до заяви на переказ готівки №259231 від 06.06.2011 року на поповнення депозиту готівково було внесено ПАТ "Дельта Банк" 50 000 гривень.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ч.2 п.1 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов"язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

В судовому засіданні було встановлено, що між сторонами не укладався договір банківського вкладу про залучення депозитного вкладу в сумі 50 000 гривень. Наведене підтвердили в суді учасники процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача депозитного вкладу в сумі 50 000 грн. за необґрунтованістю вказаних позовних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання позивача та його представників на те, що 06.06.2011 року позивачем було поповнено депозит на суму 50 000 гривень відповідно до договору №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, оскільки умовами договору від 25.03.2011 року не передбачено поповнення депозитного рахунку ОСОБА_1, вказаним договором №2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року було передбачено тільки те, що ПАТ "Дельта Банк" відкриває ОСОБА_1 депозитний рахунок НОМЕР_1 в гривні, а ОСОБА_1 вносить на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 30 000 гривень, на умовах визначених цим Договором.

В п. 5.1 договору № 2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року передбачено, що всі додатки, зміни та доповнення до цього Договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками Сторін, з обов"язковим посиланням на цей Договір.

Як було встановлено в суді, сторонами вищевказаного договору не вчинялися в письмовій формі та не підписувалися додатки, зміни та доповнення до договору № 2630/40/21196 банківського вкладу від 25.03.2011 року. Наведене ствердили учасники процесу.

Суд вважає, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача нарахованих процентів в сумі 7 405,05 грн. по поповненому депозитному вкладу в сумі 50 000 грн. за необґрунтованістю вказаних позовних вимог з вищенаведених у рішенні підстав.

Крім вказаного, суд вважає, що позивачу слід відмовити в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача за невиконання грошового зобов"язання 3% річних по поповненому депозитному вкладу в сумі 50 000 грн. згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 975 грн. 41 коп. за період з 26.03.2012 року по 19.11.2012 року, оскільки ці позовні вимоги є необґрунтованими.

На підставі вищевикладеного, та ст.ст. 11,241,248,509,526,625,627,628,629,633, 1058,1059,1068 ЦК України, Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 року за №1256/8577, Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14.08.2003 року №337, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 року за №768/8089, керуючись ст.ст. 10,11,60,84,88,212-215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь ОСОБА_1 депозитний вклад в сумі 30 000 гривень з процентами в сумі 4 546 гривень 44 коп., 3% річних з простроченої суми в розмірі 585 гривень 25 коп., всього 35 131 гривня 69 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на користь держави судовий збір в розмірі 351 гривня 31 коп.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Голуб