Рішення № 2898749, 30.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.09 Справа№ 31/282

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:

Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ

до відповідача:

Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Сілець Сокальського району Львівської області

про:

стягнення 14 979 367,30 грн.

Суддя: Артимович В.М.

Артимович В.М.

При секретарі: Митник М.Б.

Митник М.Б.

Представники

від позивача:

Гончарова І.І. - представник;

від відповідача:

Кріль Н.Г. –заст. генерального директора.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ, надалі –позивач або банк, до Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія», с. Сілець Сокальського району Львівської області, надалі –відповідач або позичальник, про стягнення 14979367,30 грн., в тому числі заборгованість по кредиту в сумі 14000000,00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 325770,50 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 651803,28 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 1793,52 грн.

Ухвалою суду від 26.11.2008 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 25.12.2008 р.

Від відповідача через канцелярію суду 24.12.2008 р. поступило клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору з банком в добровільному порядку. Також у вказаному клопотанні відповідач просить суд продовжити строк вирішення спору згідно вимог ст. 69 ГПК України.

25.12.2008 р. позивачем подано уточнення до позовної заяви, в якому він просить суд з підстав, викладених у позові, стягнути із відповідача кошти в сумі 15331437,56 грн., в тому числі заборгованість по кредиту в сумі 14000000,00 грн., заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 382161,20 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 925901,64 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в сумі 23374,72 грн., а також судові витрати. Також позивачем до вказаної заяви додано документи, що вимагались судом.

В судове засідання 25.12.2008 р. прибув лише уповноважений представник позивач, який підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Суд, розглянувши клопотання відповідача та зважаючи на збільшення позивачем позовних вимог і подання ним клопотання про продовження строку вирішення спору, ухвалив продовжити строк вирішення спору та відкласти розгляд справи на 28.01.2009 р.

Через канцелярію суду 27.01.2008 р. від відповідача надійшло заперечення на позовну заяву № 2/94 від 27.01.2009 р., в якому відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки, на його думку, позивачем під час подання позову порушено норми процесуального права, а саме: позивачем не надіслано відповідачеві копії меморіальних ордерів, документів про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу доданих до позову, повноважень голови правління банку; уточнення позовних вимог підписані від імені банку неуповноваженою особою. Щодо суті спору, то, на думку відповідача, непоновлення банком кредитування відповідача в межах погашених 16 млн. грн. кредитної лінії свідчить про порушення позивачем умов договору про відкриття кредитної лінії № 07-МВ/08 від 16.01.2008 р. та завдало відповідачеві збитків в сумі 20487100,00 грн. До заперечень відповідачем додані документи, що вимагались ухвалою суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання 28.01.2009 р. прибули уповноважені представники сторін. При цьому представники позивача позовні вимоги підтримали, наполягали на задоволенні позовних вимог повністю. Представники відповідача позовні вимоги заперечили з підстав, викладених у відзиві. З метою вивчення судом документів, поданих сторонами спору, та надання можливості позивачеві й відповідачеві врегулювати спір в добровільному порядку в судовому засіданні 28.01.2009 р. оголошено перерву до 30.01.2009 р.

Як позивач, так і відповідач направили в судове засідання 30.01.2009 р. своїх уповноважених представників. Представник позивача позовні вимоги підтримав, позов просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та уточненнях позовних вимог. Представник відповідача позовні вимоги заперечив, навівши доводи, викладені у письмовому запереченні. В судовому засіданні 30.01.2009 р. судом оглянуто матеріали кредитної справи. Також в судовому представник відповідача просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки підприємство відповідача перебуває у важкому фінансовому стані.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 30.01.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 02.02.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем і ЗАТ «Львівсистеменерго», правонаступником якого є відповідач, 16.01.2008 р. був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 06-МВ/08, надалі –кредитний договір, згідно якого банк взяв на себе зобов’язання відкрити відповідачеві, як позичальнику, мультивалютну відновлювану кредитну лінію та на підставі додаткових угод до кредитного договору окремими частинами (траншами) у порядку і на умовах, визначених кредитним договором, надавати позичальнику кредит, відповідач в свою чергу, як позичальник, зобов’язався використати кредит для поповнення обігових коштів, своєчасно та у повному обсязі сплачувати проценти за користування кредитом та повернути банку кредит у терміни, встановлені кредитним договором.

21.02.2008 р. між позивачем і ЗАТ «Львівсистеменерго»була укладена додаткова угода № 1 до договору про відкриття кредитної лінії № 06-МВ/08 від 16.01.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 10 млн. грн., який відповідач зобов’язався повернути до 20.08.2008 р. Згодом між позивачем і ЗАТ «Львівсистеменерго»були укладені додаткова угода № 2 від 25.02.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 6 млн. грн. строком до 23.08.2008 р., додаткова угода № 3 від 27.02.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 4 млн. грн. строком до 27.08.2008 р., додаткова угода № 4 від 05.03.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 3 млн. грн. строком до 04.09.2008 р., додаткова угода № 5 від 13.03.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 4 млн. грн. строком до 12.09.2008 р., додаткова угода № 6 від 19.03.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 1 млн. грн. строком до 18.09.2008 р., додаткова угода № 7 від 20.03.2008 р., згідно якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитний транш в сумі 2 млн. грн. строком до 19.09.2008 р.

Відповідно до п. 1.3 статуту відповідача, зареєстрованого 08.05.2008 р. державним реєстратором Сокальської районної державної адміністрації, № запису 14081020000001167, ВАТ «Львівська вугільна компанія»є правонаступником всіх прав та обов’язків ЗАТ «Львівсистеменерго». У зв’язку з цим 05.08.2008 р. між позивачем і відповідачем була укладена додаткова угода, згідно якої сторони виклали в новій редакції преамбулу та розділ «назви, адреси та реквізити сторін».

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно норми ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як підтверджується матеріалами справи, зокрема меморіальними ордерами № 17058 від 21.02.2008 р., № 31605 від 25.02.2008 р., № 17900 від 27.02.2008 р., № 22415 від 05.03.2008 р., № 22564 від 13.03.2008 р., № 19648 від 19.03.2008 р., № 17096 від 20.03.2008 р., та платіжними дорученнями № 584 від 20.08.2008 р., № 603 від 22.08.2008 р., ЗАТ «Львівсистеменерго»отримало кредитні транші на загальну суму 30 млн. грн., з яких відповідач у встановлені строки погасив 16 млн. грн. Отже. заборгованість відповідача перед позивачем становить 14 млн. грн., що підтверджується і самим відповідачем у розрахунку нарахування відсотків за користування кредитом.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що розмір процентів за користування кредитом складає 17,5 % річних у гривнях. Також п. п. 6.3, 6.4 кредитного договору встановлено право банку в односторонньому порядку змінювати розмір процентів за користування кредитом, попередньо повідомивши відповідача за 30 днів. Матеріалами справи підтверджується, що листом від 29.07.2008 р. № 305/01 позивач повідомив відповідача про зміну розміру відсоткової ставки за користування кредитом до 18,35 % річних у гривнях із 01.09.2008р. Зважаючи на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно нараховувались відповідачеві відсотки за користування кредитом із 01.09.2008 р. з розрахунку 18,35 % річних, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по процентах за користування кредитом станом на 17.12.2008р. в сумі 382161,20 грн.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені). Пунктом 11.1 кредитного договору встановлена відповідальність позичальника перед банком за прострочення повернення кредиту та сплати процентів у вигляді пені в розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який стягується пеня.

Виходячи з цього, суд дійшов висновку, що банком правомірно нараховано відповідачеві пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 925901,64 грн. та пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 23374,72 грн. Проте, суд керуючись нормами ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, та зважаючи на важкий майновий стан відповідача, який підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, вважає за необхідне зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 277770,50 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та до 7012,42 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту.

Виходячи з права банку, закріпленого у п. 4.5 кредитного договору, відмовляти позичальникові у наданні кредитного траншу у разі наявності у позичальника простроченої заборгованості, судом не приймаються доводи відповідача про завдання йому позивачем збитків у зв’язку з відмовою у відкритті кредитних траншів. Крім того, відповідачем не заявлено в межах даної справи будь-які зустрічні позовні вимоги, пов’язані з первісним позовом, до позивача.

Відповідачем доказів погашення заборгованості по кредиту та процентах за користування кредитом, а також доказів сплати пені суду не представлено, а відтак суд вважає позов банку обґрунтованим та таким, що підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк», м. Київ, задовольнити частково.

2. Стягнути із Відкритого акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»(80086, с. Сілець Сокальського району Львівської області; код ЄДРПОУ 35879807) на користь Закритого акціонерного товариства «Альфа-Банк»(01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6; код ЄДРПОУ 23494714) заборгованість по кредиту в сумі 14000000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 382161,20 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 277770,50 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в сумі 7012,42 грн., державне мито в сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

3. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя Артимович В.М.