Рішення № 2898211, 20.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.01.09 р. Справа № 28/104

Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Кондратьєвій К.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”,

ЄДРПОУ 20365040, м. Донецьк

до відповідача 1: Приватного підприємства „Технодім”,

ЄДРПОУ 30553148, м.Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Машінвест”,

ЄДРПОУ 33200818, м.Донецьк

про стягнення 1961011грн.16коп.

Представники:

від позивача: Семеняга І.С. за довіреністю від 19.01.2009 р.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: Ауксутіс Е.С. за довіреністю від 23.12.2008р.

СУТЬ СПРАВИ:

В судовому засіданні оголошувалась

перерва з 13.01.2009р. по 20.01.2009 р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів, Приватного підприємства „Технодім”, м.Київ (відповідач1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Машінвест”, м.Донецьк (відповідач2) 1961011грн.16коп., у тому числі: основну заборгованість за договором №21 від 07.08.2008року в сумі 1924014грн.60коп., 3% річних в розмірі 4111грн.28коп. та пеню в сумі 32885грн.27коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір № 21 від 07.08.2008р. та додатки до нього, видаткову накладну ТКРН-№ 0000247 від 07.08.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000260 від 07.08.2008р., довіреність від 07.08.2008р. №ЯПВ892699, видаткову накладну ТКРН-№ 0000259 від 12.08.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000273 від 12.08.2008р., довіреність від 12.08.2008р. №ТД892710, видаткову накладну ТКРН-№ 0000261 від 12.08.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000274 від 12.08.2008р., довіреність від 12.08.2008р. №ТД892711, видаткову накладну ТКРН-№ 0000267 від 14.08.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000291 від 14.08.2008р., довіреність від 14.08.2008р. №ТД892719, видаткову накладну ТКРН-№ 0000330 від 09.09.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000338 від 09.09.2008р., довіреність від 09.09.2008р. №ТД892759, видаткову накладну ТКРН-№ 0000331 від 09.09.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000339 від 09.09.2008р., довіреність від 09.09.2008р. №ТД892760, видаткову накладну ТКРН-№ 0000332 від 09.09.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000340 від 09.09.2008р., довіреність від 09.09.2008р. №ТД892761, видаткову накладну ТКРН-№ 0000333 від 10.09.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000342 від 10.09.2008р., довіреність від 10.09.2008р. №ТД892764, видаткову накладну ТКРН-№ 0000339 від 15.09.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000351 від 15.09.2008р., довіреність від 15.09.2008р. №ТД892769, видаткову накладну ТКРН-№ 0000389 від 14.10.2008р., рахунок-фактуру ТКСФ-№ 0000400 від 14.10.2008р., довіреність від 14.10.2008р. №ТД892823, договір поруки б/н від 07.08.2008р. та додаткові угоди до нього, вимогу про виконання зобов'язання за боржника від 22.10.2008р. №2210/08.

Господарський суд Донецької області ухвалою від 06.11.2008р. порушив провадження у справі № 28/104 та призначив її до розгляду.

25.12.2008р. позивачем була надана заява про уточнення позовних вимог, а саме, позивач просив стягнути з Приватного підприємства „Технодім”, м.Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк 1960815грн.06коп., в тому числі: основну заборгованість за договором №21 від 07.08.2008р. в сумі 1923822грн.00коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 32881грн.98коп. та 3% річних в сумі 4110грн.87коп., а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Машінвест”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк 196грн.10коп., в тому числі заборгованість за договором №21 від 07.08.2008р. в сумі 192грн.40коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 3грн.29коп. та 3% річних в сумі 00грн.41коп. Докази направлення зазначеної заяви відповідачам наявні в матеріалах справи.

Суд приймає до уваги цю заяву та розглядає справу по суті.

25.12.2008р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшли пояснення, в яких він зазначає, що у видаткових накладних та рахунках-фактурах від 07.08.2008р., 12.08.2008р., 14.08.2008р. посилання на договір №4 від 22.02.2008р. є технічною помилкою, оскільки фактично поставка здійснювалась за договором №21 від 07.08.2008р. Також позивач зазначив, що заборгованість за цими накладними була сплачена.

Від відповідача 1, Приватного підприємства „Технодім”, м. Київ, до господарського суду 13.01.2009р. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 1 не визнає позов у повному обсязі в зв’язку з тим, що він не був поставлений до відома про укладання договору поруки, а також поручителем (відповідачем 2) при отриманні від позивача вимоги про сплату боргу не виконані умови ст. 554, 555 Цивільного кодексу України, в зв’язку з чим ці дії підпадають під ст.ст. 203, 213 Цивільного кодексу України – недійсність правочину. За твердженням відповідача 1, укладення позивачем та відповідачем 2 договору поруки направлено на те, щоб обійти ст. 15 Господарського процесуального кодексу України – територіальна підсудність справ господарському суду. Таким чином, відповідач 1 просить суд припинити провадження по справі та при виявленні дій позивача, які підпадають під ст. 366 Кримінального кодексу України „Службове підроблення” - направити матеріали справи до прокуратури Донецької області.

Від відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Машінвест”, м.Донецьк, до господарського суду 25.12.2008р. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач 2 не визнає позов у повному обсязі та просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог стосовно нього в зв’язку з тим, що товар отримував відповідач 1, крім того позивачем не було вжито належних засобів до отримання з відповідача 1 заборгованості.

Через канцелярію господарського суду 20.01.2009р. відповідачем 1 надана заява в порядку ст.22 ГПК України, відповідно з якою останній наполягає на правовій позиції, яка викладена ним у відзиві від 13.01.2009р, також відповідач 1 зазначив, що поставлена позивачем продукція є неякісною, крім того, відповідач 1 просить розглянути справу 20.01.2009 р. без участі представників Приватного підприємства „Технодім”, м. Київ.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20,22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

07 серпня 2008року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк, та відповідачем 1 , Приватним підприємством „Технодім”, м.Київ, укладений договір №21, відповідно до якого позивач зобов'язався передати у власність відповідачу 1 товар, а відповідач 1 зобов'язався прийняти товар і здійснити його оплату.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки відповідача 1 та позивача, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статей 655-697, 712 Цивільного кодексу України.

Додатками до даного договору №1 від 07.08.2008р., №2 від 12.08.2008р., №3 від 12.08.2008р., №4 від 14.08.2008р., №5 від 08.09.2008р., №6 від 09.09.2008р., №7 від 15.09.2008р. та №8 від 14.10.2008р. сторонами було визначено найменування, кількість, ціну товару, що підлягає поставці, а також строки його оплати.

Строк дії договору № 21 від 07.08.2008 р. до 31.12.2008 р., а в частині розрахунків до повного виконання зобов’язань (п. 12.1 договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору №21 від 07.08.2008р. та додатків до нього позивач поставив відповідачу 1 сталь оцинковану з полімерним покриттям (товар) на загальну суму 2867220 грн. 00 коп.

На думку позивача, факт поставки підтверджується видатковими накладними ТКРН-№ 0000247 від 07.08.2008р., ТКРН-№ 0000259 від 12.08.2008р., ТКРН-№ 0000261 від 12.08.2008р., ТКРН-№ 0000267 від 14.08.2008р., ТКРН -№ 0000330 від 09.09.2008р., ТКРН-№ 0000331 від 09.09.2008р., ТКРН-№ 0000332 від 09.09.2008р., ТКРН-№ 0000333 від 10.09.2008р., ТКРН-№ 0000339 від 15.09.2008р., ТКРН-№ 0000389 від 14.10.2008р. та довіреностями відповідача 1 на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Позивач посилається на те, що Приватне підприємство „Технодім”, м.Київ свої зобов`язання щодо повної та своєчасної сплати за наданий товар, відповідно до умов договору №21 від 07.08.2008р. перед ТОВ „Техно-Комерц”, м.Донецьк не виконало, залишок заборгованості складає 1924014грн.60коп.

Дослідивши надані у якості доказу видаткові накладні, суд встановив, що у видаткових накладних та рахунках-фактурах від 07.08.2008р., 12.08.2008р., 14.08.2008р., є посилання на договір №4 від 22.02.2008р.

Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що доказом підтвердження здійснення господарської операції є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та складається у момент її здійснення (ст.ст.1,9 названого Закону).

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції , які повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвищі і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціальних форм (п.п.2.1, 2.2, 2.4, 2.7).

Таким чином, відповідно до зазначених норм, у суду немає підстав вважати, що видаткові накладні від 07.08.2008р., 12.08.2008р., 14.08.2008р. є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій відповідно до договору №21 від 07.08.2008р., який є підставою позову.

Посилання позивача, що у видаткових накладних та рахунках-фактурах від 07.08.2008р., 12.08.2008р., 14.08.2008р. посилання на договір №4 від 22.02.2008р. є технічною помилкою, судом не приймаються до уваги, з наступного.

Відповідно до пункту 4.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995року №88, виправлення помилки повинно бути обумовлено надписом „виправлено” та підтверджено підписами осіб, що підписали цей документ, із зазначенням дати виправлення.

Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем у розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів того, що вище вказані накладні мають відношення до договору №21 від 07.08.2008р., а також те, що передача товару за цими накладними відбулася саме за спірним договором. Тому, вони не можуть бути належним доказом отримання товару за спірним договором.

Таким чином, господарський суд вважає, що факт поставки товару за договором №21 від 07.08.2008р. підтверджується видатковою накладною ТКРН-№ 0000330 від 09.09.2008р., довіреністю від 09.09.2008р. №ТД892759, видатковою накладною ТКРН-№ 0000331 від 09.09.2008р., довіреністю від 09.09.2008р. №ТД892760, видатковою накладною ТКРН-№ 0000332 від 09.09.2008р., довіреністю від 09.09.2008р. №ТД892761, видатковою накладною ТКРН-№ 0000333 від 10.09.2008р., довіреністю від 10.09.2008р. №ТД892764, видатковою накладною ТКРН-№ 0000339 від 15.09.2008р., довіреністю від 15.09.2008р. №ТД892769, видатковою накладною ТКРН-№ 0000389 від 14.10.2008р., довіреністю від 14.10.2008р. №ТД892823.

Відповідно до п. 8.2. договору № 21 від 07.08.2008 р. строки оплати встановлюються додатками до цього договору.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За твердженням позивача, відповідач 1 не в повному обсязі виконав свої зобов’язання.

Додатком №5 від 08.09.2008 р. до договору № 21 від 07.08.2008 р. строк оплати встановлений до 05.10.2008р. Товар отриманий відповідачем за видатковими накладними ТКРН-№0000331, ТКРН-№0000332 від 09.09.2008р. на загальну суму 1800810грн. 00коп. Залишок заборгованості складає 1696698 грн. 60коп. Таким чином, період прострочення оплати з 06.10.2008р.

Додатком №6 від 09.09.2008 р. до договору № 21 від 07.08.2008 р. строк оплати встановлений до 15.10.2008р. Товар отриманий за видатковими накладними ТКРН-№0000330 від 09.09.2008р., ТКРН-№0000333 від 10.09.2008р. Залишок заборгованості складає 77316грн.00коп. Період прострочення з 16.10.2008р.

Додатком №7 від 15.09.2008 р. до договору № 21 від 07.08.2008 р. строк оплати встановлений до 15.10.2008р. Товар отриманий за видатковою накладною ТКРН -№0000339 від 15.09.2008р. на суму 204510 грн. 00 коп. Залишок заборгованості – 150000,00грн. Період прострочення з 16.10.2008р.

Додатком №8 від 14.10.2008 р. до договору № 21 від 07.08.2008 р. строк оплати встановлений до 16.10.2008р. Отриманий товар за видатковою накладною № ТКРН –№0000389 від 14.10.2008р. був повністю оплачений 16.10.2008р. у сумі 108018грн.00коп.

Грошове зобов’язання відповідача 1 перед позивачем на суму 1924014грн.60коп. на момент прийняття рішення суду – не виконане, на порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Крім того, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Машінвест”, м.Донецьк (відповідачем 2) 07.08.2008року укладений договір поруки, відповідно до якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання Приватним підприємством „Технодім”, м.Київ (відповідачем 1) зобов'язань за договором № 21 від 07.08.2008 р.

Відповідно до п. 3 договору поруки від 07.08.2008 р. у випадку порушення відповідачем 1 грошових зобов’язань, що витікають з договору № 21 від 07.08.2008 р. відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники. Згідно з п.4 договору поруки від 07.08.2008 р. відповідач 2 відповідає перед позивачем в тому ж обсязі, що і відповідач 1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням відповідачем 1 грошових зобов’язань, що витікають з договору № 21 від 07.08.2008 р. До договору поруки укладені додаткові угоди № 1 від 12.08.2008 р., № 2 від 14.08.2008 р., № 3 від 08.09.2008 р., № 4 від 09.09.2008 р., № 5 від 15.09.2008 р., № 6 від 14.10.2008 р.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У зв'язку із порушенням відповідачем 1 умов договору №21 від 07.08.2008р. позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою №2210/08 від 22.10.2008р. про виконання зобов'язань за боржником. Однак, дана вимога була залишена без задоволення.

У відзиві на позовну заяву Приватне підприємство „Технодім”, м. Київ зазначило, що відповідач 1 не був поставлений до відома про укладання договору поруки між позивачем та відповідачем 2, також відповідач 2 не виконав вимоги ст. 554, 555 Цивільного кодексу України. За твердженням першого відповідача укладання договору поруки здійснено з метою обійти ст. 15 Господарського процесуального кодексу України – територіальна підсудність справ господарському суду. Таким чином, відповідач просить суд припинити провадження по справі та при виявленні дій позивача, які підпадають під ст. 366 ККУ „Службове підроблення” - направити матеріали справи до прокуратури Донецької області.

Судом не приймається заперечення відповідача 1 на підставі наступного:

Згідно зі приписами ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 555 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі, якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Договір поруки від 07.08.2008р. та додатки до нього підписані позивачем та відповідачем 2 без зауважень, докази визнання недійсним договору поруки суду не надані.

Посилання відповідача 1 на те, що він не знав про укладання договору поруки та не був повідомлений про отримання відповідачем 2 вимоги щодо оплати боргу, не звільняє відповідача 2 від виконання своїх зобов’язань за договором поруки від 07.08.2008р.

Оскільки, відповідно до договору поруки відповідач 1 та відповідач 2 відповідають як солідарні боржники перед позивачем, позивач правомірно указав в якості відповідачів як боржника по основному зобов’язанню, так і поручителя. Право вибору господарського суду, який буде розглядати справу, у випадку різного місцезнаходження відповідачів, законодавець надав позивачу. Таким чином, справа правомірно розглядається за місцезнаходженням відповідача 2 в господарському суді Донецької області. Також, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у суду немає підстав для припинення провадження по справі.

Крім того, відповідач 1 зазначив, що продукція, яка поставлялась по спірним накладним була в своїй більшості неякісною.

Оскільки відповідач 1 не надав суду належних доказів неякісності продукції, суд не приймає до уваги це заперечення відповідача 1.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що позов в частині вимог про стягнення основного боргу доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 суми основного боргу в розмірі 1923822грн.00коп. та вимоги щодо стягнення з відповідача 2 суми основного боргу в розмірі 192 грн. 40коп. підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача 1 пені в розмірі 32881грн.98коп. та з відповідача 2 пені в розмірі 3 грн. 29 коп. та 3% річних з відповідача 1 в розмірі 4110 грн.87 коп., з відповідача 2 в розмірі 00грн. 41 коп.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов’язань є сплата неустойки.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язань.

За приписами п. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.9.2 договору №21 від 07.08.2008р. за прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Але позивач у відповідності до ст.ст.1 та 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” правомірно нараховував пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Також, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд вважає, що позивач помилково нараховував пеню та 3% річних від суми простроченої заборгованості по всім видатковим накладним, зазначеним в позовній заяві. Як зазначалось вище, поставки товару за договором №21 від 07.08.2008р. підтверджується видатковими накладними від 09.09.2008р., 10.09.2008р., 15.09.2008р., 14.10.2008р.

Одночасно, позивач вважає, що за видатковою накладною ТКРН № 0000389 від 14.10.2008р. відповідач 1 допустив прострочення оплати строком 1 день, оскільки зазначена оплата здійснена 16.10.2008р. Однак, суд вважає, що за зазначеною накладною зобов`язання відповідача 1 щодо оплати отриманого товару виконані останнім без порушення строків оплати, оскільки відповідно до додатку №8 від 14.10.2008р. до договору №21 від 07.08.2008р. встановлено строк оплати – до 16.10.2008р.

В свою чергу, відповідно до п.2 ст.252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, прострочення оплати за видатковою накладною ТКРН № 0000389 від 14.10.2008р. починається з 17.10.2008р., а отже оплата, здійснена відповідачем 1 16.10.2008р. є такою, що здійснена у встановлений умовами договору та специфікації строк.

Враховуючи вищевказане, беручи до уваги подвійну облікову ставку Національного банку України від суми простроченого платежу за видатковими накладними ТКРН-№0000331, ТКРН-№0000332 від 09.09.2008р. за період з 06.10.2008р. по 31.10.2008р., за видатковими накладними ТКРН-№0000330 від 09.09.2008р. та ТКРН-№0000333 від 10.09.2008р. за період з 16.10.2008р. по 31.10.2008р., за видатковою накладною ТКРН-№0000339 від 15.09.2008р. за період з 16.10.2008р. по 31.10.2008р. належний до стягнення розмір пені становить 30430грн.31коп.

З підстав, зазначених вище, належний до стягнення розмір 3% річних за ТКРН-№0000331, ТКРН-№0000332 від 09.09.2008р. за період з 06.10.2008р. по 31.10.2008р., за видатковими накладними ТКРН-№0000330 від 09.09.2008р. та ТКРН-№0000333 від 10.09.2008р. за період з 16.10.2008р. по 31.10.2008р., за видатковою накладною ТКРН-№0000339 від 15.09.2008р. за період з 16.10.2008р. по 31.10.2008р. становить 3804грн.37коп.

Враховуючи вимоги позивача щодо пропорційного стягнення вищезазначених сум, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача 1 за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 30 427грн.27коп. та 3 % річних - 3 803грн.99коп., з відповідача 2 пеня в розмірі –03грн.04коп.та 3 % річних - 00грн.38коп. відповідно.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.525, 526, 530, 549, 554, 555, 610, 611, 612, 625, 655-697 Цивільного кодексу України, Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст.ст.174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Технодім”, м.Київ (пр.Визволителів, 17, м.Київ, 02660, р/р 26009401028464 в КРД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 322904, код ЄДРПОУ 30553148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк (вул.Куйбишева, 68, м.Донецьк, 83096, р/р 2600701183 в Донбаській філії ВАТ „Родовід Банк”, МФО 394512, код ЄДРПОУ 20365040) суму основного боргу 1923822грн.00коп., пеню 30 427грн.27коп., 3% річних 3 803грн.99коп., крім того витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 117грн. 82коп. та витрати на сплату державного мита у сумі 19580 грн. 70 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Машінвест”, м.Донецьк (вул.Воїнська, 16, м.Донецьк, 83096, р/р 2600700113 в ДФ ВАТ „Родовід банк”, МФО 394512, код ЄДРПОУ 33200818) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Комерц”, м.Донецьк вул.Куйбишева, 68, м.Донецьк, 83096, р/р 2600701183 в Донбаській філії ВАТ „Родовід Банк”, МФО 394512, код ЄДРПОУ 20365040) суму боргу - 192грн.40коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в сумі 03грн.04коп. та 3% річних в сумі 00грн.38коп., крім того витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 00 грн. 01 коп., та витрати на сплату державного мита у сумі 01 грн. 96 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його оголошення.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя