Рішення № 2898166, 29.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.09 р. Справа № 15/194

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “БаДМ” м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 31816235)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька фармацевтична компанія „Софора” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35420410)

про стягнення заборгованості на загальну суму 16491,36 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Солдатенко О.Є. за довіреністю № 131 від 20.11.2008 р.

від відповідача: Черномаз Р.М. за довіреністю б/н від 19.11.2008 р. (в останнє судове засідання не з’явився)

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “БаДМ” м. Дніпропетровськ до товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька фармацевтична компанія „Софора” м. Донецьк про стягнення заборгованості на загальну суму 16491,36 грн. (в тому числі основний борг в сумі 13953,96 грн., пеня в розмірі 1142,00 грн., штраф в розмірі 1395,40 грн.).

Ухвалою суду від 06.11.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/194, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою голови господарського суду Донецької області від 05.01.2009 р. строк вирішення спору продовжено до 06.02.2009 р.

Представником позивача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв’язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008 р. сторони уклали договір № Д-451, згідно якого постачальник (позивач) зобов’язався передати у власність покупцеві (відповідач) товар у відповідному асортименті, кількості, по цінам та на умовах, визначених даним договором, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах даного договору. Партією товару вважається його кількість, вказана в одній видатковій накладній.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що найменування товару, його асортимент, кількість та ціна визначається видатковою накладною, яка є невід’ємною частиною договору.

На виконання умов вказаного договору за період з 09.01.2008 р. по 26.05.2008 р. позивач поставив відповідачу медикаменти на загальну суму 104620,36 грн. за видатковими накладними (завірені копії видаткових накладних додані до позову).

Факт отримання відповідачем товару на суму 104620,36 грн. підтверджується підписами уповноваженої особи відповідача у вищевказаних видаткових накладних.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № Д-451 від 02.01.2008 р. суд робить виходячи з того, що у видаткових накладних умовою поставки зазначений договір № Д-451 від 02.01.2008 р.

Позивач у позовній заяві стверджує про те, що, нібито, відповідач здійснив часткову оплату за товар в розмірі 90666,40 грн., яка підтверджується листом ЗАТ „ОТП Банк” вих. № 6165 від 24.11.2008 р. Залишилася неоплаченою частина поставленого товару на суму 13953,96 грн. (104620,36 грн. – 90666,40 грн. = 13953,96 грн.).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 4.1 договору покупець проводить оплату на умовах, зазначених сторонами у видаткових накладних. Останньою накладною, за якою позивач поставив товар відповідачу, є накладна № D384197 від 26.05.2008 р. В цій накладній вказано строк оплати – 28.05.2008 р., передбачена відстрочка 2 дні. У попередніх накладних вказані строки оплати, які передують цій даті.

Із листа ЗАТ „ОТП Банк” вих. № 6165 від 24.11.2008 р. вбачається, що відповідачем було здійснено оплату за товар за спірними накладними у період з 04.01.2008 р. по 28.05.2008 р. на суму 63763,24 грн., тобто частково. Станом на 28.05.2008 р. заборгованість відповідача склала 40319,61 грн. (104620,36 грн. (вартість поставленого товару) – 63763,24 грн. (часткова оплата) – 537,51 грн. (вартість повернутого товару у цей період) = 40319,61 грн.).

Таким чином, з урахуванням того, що останнім днем оплати повинно бути 28.05.2008 р., суд дійшов висновку про порушення відповідачем строку оплати поставленого товару.

25.11.2008 р. відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому підтверджує факт відвантаження позивачем продукції (лікарських засобів) за договором № Д-451 від 02.01.2008 р. на суму 104620,36 грн. Відповідач стверджує, що вказана вартість товару була ним сплачена у повному обсязі до 30.10.2008 р., тобто до отримання відповідачем ухвали господарського суду про порушення провадження у справі № 15/194 за позовом ТОВ „БаДМ”. Представник позивача підтвердив ці обставини банківською випискою № 6712 від 26.12.2008 р. та заявив про відмову від позовних вимог по основному боргу. Повноваження представника позивача на відмову від позову посвідчені довіреністю № 131 від 20.11.2008 р., оригінал якої міститься в матеріалах справи. Вказана відмова прийнята судом, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ч. 1 п. 4 ГПК України.

Таким чином на день порушення провадження у даній справі заборгованість відповідача перед позивачем за продукцію, поставлену згідно договору № Д-451 від 02.01.2008 р. була відсутня. Виходячи з цього відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, які стосуються стягнення з нього штрафних та інших санкцій, оскільки сума основного боргу була сплачена відповідачем до 30.10.2008 р. Тому, на думку відповідача, період нарахування штрафу слід розраховувати саме від цього числа. Відповідач посилається на ст. 231 ч. 6 ГК України вважаючи, що встановлення аналогічного виду відповідальності (штраф та пеня) за одне порушення є таким, що не відповідає нормам чинного законодавства. Також відповідач вважає, що встановлення штрафу у розмірі 10% від суми заборгованості не є оперативно-господарською санкцією у розумінні ст. 235 ГК України з огляду на наявність норми права, яка окремо регламентує відповідальність боржника за порушення грошового зобов’язання. Як стверджує відповідач, причиною того, що позивач тривалий час утримувався від звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, є факт укладення між позивачем та відповідачем графіку погашення заборгованості, який, нібито, затверджувався позивачем, та відповідно до якого відповідач здійснював платежі за поставлену продукцію. З цього виходить, що строки сплати заборгованості були продовжені та відрізняються від зазначених у видаткових накладних. Також відповідач стверджує, що строки сплати заборгованості за отриману продукцію були змінені додатковою домовленістю. У відзиві зазначено, що вказані графіки погашення заборгованості надавалися особисто директорові структурного підрозділу позивача Шакірову А.С. та менеджерові Олені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду докази, на яких він обґрунтовує свої заперечення. В матеріалах справи відсутні графіки погашення заборгованості, затверджені позивачем, а також відсутня додаткова домовленість, яка, за ствердженням відповідача, змінила строки сплати заборгованості за отриману продукцію. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що заперечення відповідача в цій частині є необґрунтованими, тому не приймаються судом до уваги.

Позивач подав до суду заяву № 148 від 11.12.2008 р., в якій зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 2537,40 грн. штрафних санкцій за порушення відповідачем строку оплати , встановленого договором, а саме: пеню в розмірі 1142,00 грн., штраф в розмірі 1395,40 грн. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав змінені позовні вимоги.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач заявою від 29.01.2009 р. збільшив суму пені до 3037,23 грн., надав відомость з новим розрахунком пені за період прострочки платежу окремо по кожній накладній. Суд прийняв вказану заяву до розгляду.

Пунктом 8.1 договору № Д-451 від 02.01.2008 р. передбачено, що порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. Відповідно до п. 8.2 договору за порушення строків виконання зобов’язання з покупця стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості несплачених товарів за кожний день прострочення. Позивач нарахував пеню в сумі 3037,23 грн. за період з 14.03.2008 р. по 30.10.2008 р. Перевіркою нового розрахунку суми пені судом встановлено, що позивач припустився суттєвих помилок по періодах нарахування пені, по кількості днів у 2008 р. та по кількості днів прострочення виконання грошового зобов’язання. Таким чином розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається. За власними розрахунками суду сума пені складає 2805,86 грн. (розрахунок суду міститься в матеріалах справи). Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 3037,23 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 2805,86 грн. В частині стягнення пені на суму 3037,23 грн. – 2805,86 грн. = 231,37 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 8.8 договору № Д-451 від 02.01.2008 р. за порушення господарських зобов’язань у частині сплати поставленого товару покупцем до нього застосовується оперативно-господарська санкція у вигляді штрафу в розмірі 10% від загальної суми простроченого зобов’язання, що за розрахунком позивача складає 1395,40 грн. (13953,96 грн. х 10% = 1395,40 грн.). В даному випадку при нарахування штрафу позивач застосовує як базу нарахування часткову суму заборгованості в розмірі 13953,96 грн. Тоді як фактично ця сума складає 40319,61 грн. Тобто це призвело до зменшення суми штрафу у розрахунку позивача. Але суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило, тому задоволенню підлягають позовні вимоги в частині стягнення штрафу на суму 1395,40 грн.

Суд вважає вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов про відсутність законних підстав застосування до нього нарахованих позивачем сум штрафу та пені, суд не приймає до уваги як не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови у задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; ст. 80 ч. 1 п. 4; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька фармацевтична компанія „Софора” (юридична адреса: 83120, м. Донецьк, вул. Петровського, 93/60; код ЄДРПОУ 35420410; розрахунковий рахунок 26000002552000 в ЦВ ЗАТ „Донгорбанк”, МФО 334970) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “БаДМ” (юридична адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2; код ЄДРПОУ 31816235; розрахунковий рахунок 26002146146001 в КБ „Приватбанк”, МФО 305299) суму 4201,26 грн. (а саме: пеню у сумі 2805,86 грн., штраф в розмірі 1395,40 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 42,01 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 111,84 грн.

Провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 13953,96 грн. припинити у зв’язку з відмовою позивача від позову і прийняттям відмови судом.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені на суму 231,37 грн. відмовити.

У судовому засіданні 29.01.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя