Рішення № 2898136, 20.01.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.09 Справа№ 14/234

За позовом: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Горуцьке”, с.Гірське Миколаївського району Львівської області

До відповідача: Миколаївської виправної колонії № 50, м.Миколаїв

Про: стягнення суми 35 581,99 грн

Суддя Кітаєва С.Б.

Секретар судового засідання Мільчук І.Л.

Представники:

від позивача: Петришин П.В. –голова товариства, Довганюк О.В. –представник

від відповідача : не з”явився

Представникам роз”яснено їх права згідно ст..ст..20,22 ГПК України. Заяви про відвід судді від сторін не поступали.

Суть спору: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Горуцьке” ( с.Гірське Миколаївського району Львівської області) звернулось з позовом до Миколаївської виправної колонії № 50 про стягнення 35 581,99 грн. заборгованості ( 33398,32 грн. основного боргу та 3% річних в сумі 3 183,67 грн), а також відшкодування судових витрат по справі.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.11.2008 року і призначено справу до розгляду в засіданні на 25.11.2008 року. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

З підстав, зазначених в ухвалі від 25.11.08 р , розгляд справи було відкладено на 16.12.2008 року. В засіданні 16.12.2008 року оголошувалась перерва до 25.12.2008 року, про що сторони були повідомлені під розписку. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалі від 25.01.08 р на 20.01.2009 року, строки вирішення спору продовжувались за спільним клопотанням сторін.

Позивачем виконано вимоги ухвал по справі : подано витребувані документи, в тому числі уточнений розрахунок основного боргу - 33398,32 грн та документальні докази в додаток до цього розрахунку ( накладні, довіреності, тощо) , які підтверджують факт відпуску позивачем відповідачу продукції ( в основному м”яса та овочів) , вартістю, що відповідає вказаним у уточненому розрахунку ціни позову сумам, а також позивачем надані і накладні на отримання ним від відповідача товару ( в основному борони, ланцюги, упріж, тощо), вартістю, що вказана в уточненому розрахунку, в рахунок погашення заборгованості за отримане м”ясо та овочі. Позивач , що підтверджується уточненням позовних вимог за № 55 від 18.12.2008 року, відмовився від позовних вимог в частині нарахованих 3 % річних на суму 2183,67 грн, і просить стягнути з відповідача лише суму основного боргу –33398,32 коп., що становить вартість відпущеної відповідачу і спожитої останнім продукції сільськогосподарського виробництва, згідно накладних перелічених в уточненому розрахунку , які додаються до матеріалів справи. Позивачем подано докази вручення 18.12.08 року відповідачу уточненого розрахунку відповідачу, що підтверджується відповідним штампом відповідача і підписом його уповноваженої особи на зазначеному документі.

Відповідач не забезпечив в засідання 20.01.2009 року явку повноважного представника, хоч належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Клопотання, додаткові пояснення, доповнення до відзиву, тощо від відповідача станом на вказану дату до суду не надходили.

Відповідно до ст..75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників позивача в засіданні 20.01.09 року оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення по справі. Повний текст рішенння виготовлений і надісланий сторонам 28.01.2009 р.

У судовому засіданні представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, просять, із врахуванням Уточнення позовних вимог від 18.12.08 р за № 55 стягнути з відповідача суму основного боргу –33398,32 грн. Стверджують, що між позивачем та відповідачем існують тривалі правовідносини щодо купівлі-продажу сільськогосподарської продукції., про що свідчать первинні документи про відпуск позивачем відповідачу товару ( продукції с/г виробництва : м”яса та овочів). Продукція відпускалась по накладних, згідно довіреностей відповідача на отримання товару. За отриману продукцію відповідач розраховувався в основному товаром , необхідним позивачу у його сільськогосподарській діяльності, що сторони погоджували і не заперечували на момент проведення розрахунків.; частково відповідач оплатив вартість отриманої продукції грошовими коштами ( 16.11.2005 року перераховано позивачу 8000,00 грн). Актом від 29.11.2007 року проведеної сторонами взаємозвірки підтверджено заборгованість МВК-50 перед СГ ТзОВ “Горуцьке” за отриману продукцію в сумі 33398,32 грн , проте за отриману продукцію відповідач в повному обсязі не розрахувався. 16 січня 2008 року відповідачу було вручено претензію з вимогою перерахування позивачу суми заборгованості. Однак, відповідач на претензію жодним чином не відреагував та заборгованості не погасив. Позивач пояснює, що враховував статус та фінансові проблеми МВК-50 , а відтак намагався вирішити питання погашення заборгованості шляхом проведення взаємозаліку, у зв”язку з чим 17 грудня 2006 року ним було надіслано звернення до Голови Верховної Ради України. Відповідь на дане звернення позивач отримав із Міністерства фінансів де зазначено, що вирішення питання погашення заборгованості виправних колоній за поставлену їм сільськогосподарську продукцію належить виключно до повноважень Державного департаменту України з питань виконання покарань, як головного розпорядника коштів, який забезпечує управління бюджетними асигнуваннями в межах затверджених бюджетних призначень. 13 березня 2008 року позивач звернувся до керівництва району з питанням проведення взаємозаліку на місцевому рівні, але дане питання залишилося не вирішеним. Просить задоволити позов та стягнути з відповідача на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Горуцьке” 33398,32 грн, що становить вартість відпущеної сільськогосподарської продукції, та просить відшкодувати судові витрати по справі.

З підстав, наведених у відзиві по справі б/н та дати ( відзив поступив до суду 16.12.08 р і зареєстрований за вхідним номером 26935) та доповненні до відзиву б/н і дати ( доповнення до відзиву поступило в канцелярію суду 25.12.08 р і зареєстровано за вхідним номером 37604) відповідач заперечує позовні вимоги повністю. При цьому посилається на те, що між сторонами справи немає договірних відносин, а відтак і жодних зобов”язань, оскільки жодного договору поставки продукції позивач суду не надав; що відповідач ( МВК № 50) є державною організацією, яка фінансується з державного бюджету і може витрачати кошти лише в межах затверджених органом управління витрат на підставі належно оформлених договорів; вважає , що покликання в позовній заяві та уточненнях до неї на акти звірки взаєморозрахунків ( зокрема від 29.11.2007 року та від 17.11.2008 року) не можуть братись до уваги, оскільки такі не підписані повноважною особою, а саме начальником МВК № 50. Окрім того, відповідач вважає, що позивачем пропущено термін позовної давності стосовно боргу за період з 2004 року по 23.10.2005 року відповідно по накладних :

-с-до на 01.06.2004 р (7496,42); 1295 29.06.2004 (631,50); 1396 27.07.2004 (672,00);

1558 26.08.2004 (144,00); 1471 10.08.2004 (408,00 ); 1826 ; 28.09.2004 (129,00);

-2245 26.11.2004 (288,00);-615 06.04.2005 (276,00);554 30.03.2005 (267,00); 681 05.05.2005 (156,00) ; 929 22.06.2005 (455,00 );1241 29.08.2005 (430,00) , а отже, що сума боргу 11352,92 грн. стягненню не підлягає. Просить суд прийняти до уваги те, що у позивача було достатньо часу щоб звернутися до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Розглянувши документи і матеріали подані сторонами, вислухавши представників сторін, з”ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Горуцьке”(позивач) . включено до ЄДРПОУ як юридична особа, що підтверджується довідкою Львівського обласного управління статистики № 1852 від 27.03.2000 року.

Миколаївська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області ( № 50) - відповідач , включено до ЄДРПОУ, як юридична особа, є державною організацією ( установою), що підтверджується довідкою АБ № 0898/2 від 05.11.08 р Управління статистики у Миколаївському районі.

Відповідно до Уточненого розрахунку ціни позову по МВК-50, письмового пояснення до цього розрахунку за № 54 від 18.12.2008 р , первинних документів ( накладних, податкових накладних, довіреностей відповідача доданих до розрахунку в підтвердження вартості відпущеної відповідачу і прийнятої останнім с/г продукції в період з 11.01.2003 р по 16.12.2003 року позивач відпустив з метою продажу , а відповідач прийняв сільськогосподарської продукції ( м”яса, овочів) на суму 7298,30 грн. По накладній № 331 від 17.12.2003 року ( додається до матеріалів справи) відповідач відпустив позивачу, в рахунок часткового погашення заборгованості продукції ,товар (ланцюги) на суму 883.20 грн. Відтак, станом на 01.01.2004 року борг відповідача становив 6415,10 грн ( 7298,30 грн –883,20 грн = 6415,10 грн) . В Уточненому розрахунку позивача допущена арифметична помилка в сумі сальдо станом на 01.01.2004 р на 1 грн.39 коп.

В період з 15.01.2004 р по 26.11.2004 року позивач відпустив відповідачу з метою продажу с/г продукції на суму 5 245,50 грн. По накладній № 25 від 17.02.2004 р відповідач в рахунок часткового розрахунку за отриману продукцію поставив відповідачу борони вартістю 568,27 грн, а по накладній № 53 від 30.03.2004 р поставив ланцюги вартістю 1324,80 грн. ( в загальному : на суму 1893,07 грн).. Таким чином сальдо на 01.01.2005 року складало 9 767,53 грн на користь позивача ( 6415,10 грн + (5245,50-1893,07 )).

В період з 06.04.2005 року по 04.11.2005 року позивач відпустив відповідачу з метою продажу продукцію ( м”ясо, овочі) на суму 19 070,70 грн. 16.11.2005 року відповідач частково розрахувався з позивачем грошовими коштами, перерахувавши на рахунок сільськогосподарського товариства 8000,00 грн ( банківська виписка у справі). Таким чином сальдо на 01.01.2006 року на користь позивача становило 11 838,23 грн ( 9 767,53 + ( 10070,70 грн –8000,00 грн)) .

В період з 17.03.2006 року по 20.11.2006 року позивач відпустив відповідачу з метою продажу сільськогосподарської продукції на суму 18806,70 грн. Відповідач розрахунки не проводив. Сальдо на 01.01.2007 року на користь позивача становило ( 11838,23 грн + 18806,70 грн. = 30 644,93 грн ( похибка в 1,39 грн проти суми вказаної позивачем в Уточненому розрахунку 30 646,32 грн ).. Актом звірки взаємних розрахунків від 27.11.2006 року сторони підтвердили наявність заборгованості на користь с/г ТзОВ “Горуцьке” в сумі 30 646,32 грн..

В період з 27.03.2007 р по 06.04.2007 року позивач відпустив з метою продажу відповідачу продукції на суму 2752,00 грн . Сальдо на користь позивача станом на 29.11.2007 року ( дату вказану у позовній заяві) складало 33 396,93 грн ( 30 644,93 грн + 2752,00 грн). Відповідач розрахунків не проводив. Однак в акті взаємозвірки розрахунків від 29.11.2007 року підтвердив в користь сільськогосподарського ТзОВ “Горуцьке” 33 398,32 грн. боргу.

Борг в зазначеній сумі підтвердив відповідач і у Акті звірки, проведеної сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю ( СГ ТзОВ ) “Горуцьке” , с. Гірське Миколаївського району Львівської області з однієї сторони та МВК-50 м.Миколаїв з другої сторони станом на 17.11.2008 року. Акт взаємозвірки підписаний бухгалтерами с/г ТзОВ “Горуцьке” та МВК-50 і завірений печатками обох сторін.

Станом на час прийняття рішення по справі відповідач додаткових розрахунків ( окрім наведених вище) з позивачем не проводив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, прийнятого 16.01.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року, ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно із п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила ЦК України (2004 р) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред”явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим кодексом.

Згідно ст..71 ЦК УРСР –загальний строк позовної давності –три роки. Згідно ст..76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Для визначення початку перебігу строку позовної давності слід встановити не тільки факт порушення суб”єктивного права, а й те, що про таке порушення дізналась, або повинна була дізнатись особа, право якої порушено. У тому випадку, коли особа дізналась про порушення свого права в день його порушення, з цього часу і починається перебіг строку давності.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.12.2003 року відповідач частково провів розрахунки з позивачем за отриману в період з 11.01.2003 року по 16.12.2003 року продукцію, поставивши сільськогосподарському товариству товару по накладній № 331 на суму 883,20 грн. Отже, станом на зазначену дату позивачу було відомо, що продукція, вартістю 6415,10 грн. залишилась не оплаченою відповідачем.

З 01.01.2004 року набрав чинності ЦК України , відповідно до положень п.6 Прикінцевих та перехідних положень якого, правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред”явлення яких , встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, як у даному випадку.

У відповідності до вимог ст..256 ЦК України (2004 р) позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки ( ст..257 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов”язано його початок. З 18.12.2003 року починається перебіг трьохрічного строку позовної давності щодо боргу в сумі 6415,10 грн.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов”язанннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред”явити вимогу про виконання зобов”язання.

Відповідно до ст..264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов”язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До зазначених у ч.1 ст.264 ЦК дій можуть належати не лише дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов”язаною особою боргу ( часткове погашення боргу, повне або часткове визнання претензії, прохання про відстрочку виконання, тощо).

Як свідчать матеріали справи відповідач проводив частковий розрахунок з позивачем 17.02.2004 рн; 30.03.2004 р, 04.11.2005 р ( 04.11.2005 р проведено останній розрахунок шляхом перерахування 8000,00 грн )., відповідно перебіг позовної давності переривався.

З вимогою № 136 від 29.12.07 р про проведення повного розрахунку за продукцію позивач звернувся до відповідача і остання отримана виправною колонією 16.01.2008 року. Дану обставину сторони не заперечують. Як підтверджується матеріалами справи, після вимоги знову ж в акті звірки підтверджено станом на 17.11.2008 року суму боргу, що заявлена до стягнення у позовній заяві. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач підтверджував борг перед позивачем станом на 27.11.06 р та 29.11.07 р, про що в матеріалах справи є акти звірки взаємних розрахунків.

З врахуванням зазначеного вище, здійсненої відповідачем 16.11..2005 року проплати коштів в сумі 8000,00 грн, дату поступлення позовної заяви до суду (04.11.2008 р) суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено.

У відповідності до ст..509 ЦК України ( ст..173 ГК України) зобов”язаннням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку.

У відповідності до ст..11 ЦК України, цивільні права та обов”язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов”язки.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов”язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов”язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст..175 ГК України майнові зобов”язанння , які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексоом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 ст.181 ГК України встановлено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, зокрема, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснюється позивачем і не заперечується відповідачем, продукцію відповідач прийняв ( не повертав позивачу), претензій не пред”являв, однак оплату за поставлену продукцію провів частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними та випискою банку.

Щодо вартості продукції отриманої від позивача по вказаних в Уточненому розрахунку накладних, відображених в цьому розрахунку, а також щодо сум зарахованих позивачем в рахунок часткової оплати продукції, відповідач заперечень не висловив.

Дані факти поставки продукції та її часткової оплати підтверджуються актами звіряння взаєморозрахунків станом на 27.11.06 р; 29.11.07р ; 17.11.08 р., підписаними повноважними представниками та завіреними печатками сторін. Складання та оформлення актів звірки мало своїм наслідком використання даних бухгалтерського обліку для підтвердження наявності зобов”язань сторін, тобто йдеться про взаємну фіксацію наявності кредиторської чи дебіторської заборгованості в обліку відповідних підприємств. Акт звірки є бухгалтерським документом, що фіксує тотожність відображення наявних господарських операцій в обліку сторін на підставі наявних первинних документів З огляду на це, такий документ засвідчує визнання боргу, оскільки чинне законодавство не забороняє вносити зміни сторонами у договірні відносини за взаємною згодою. Визнання заборгованості між дебіторами та кредиторами може підтверджуватися складанням актів звіряння розрахунків, що підписані належними представниками сторін Саме такими належними представниками сторін і є бухгалтери сторін по справі., що спростовує твердження відповідача про те, що акти взаємо звірки не підписані належними ( уповноваженими) представниками сторін. Зазначені документи спрямовані на виконання угод, є документальним підтвердженням набутих прав та прийнятих обов”язків.

З вищенаведеного, матеріалів справи вбачається, що факти видачі довіреностей відповідачем, підписання накладних у яких підставою відпуску продукції зазначено “продаж”, уповноваженою особою відповідача, часткової оплати поставленої продукції на користь позивача, підписання сторонами актів звірки розрахунків свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у період з 11.01.2003 р по 06.04.2007 року склалися договірні , господарсько-правові відносини, згідно з якими позивач продав продукцію, а відповідач прийняв цю продукцію та зобов”язався її оплатити. Сторонами було досягнуто згоди щодо найменування, асортименту, кількості, вартості продукції, про що свідчать накладні , підписані уповноваженими представниками сторін, довіреності, податкові накладні, які згідно положень чинного законодавства є одночасно і розрахунковими документами. Продукція передавалася уповноваженим представникам відповідача на підставі довіреностей, підписаних керівником відповідача та скріплених печаткою відповідача. Продукція прийнята відповідачем без застережень та зауважень.

За змістом ч.2 ст.642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, відвантажила товар, то така дія свідчить як про згоду укласти договір, так і про його виконання.

Матеріалами справи підтверджується наявність в діях сторін волевиявлення на встановлення правовідносин безпосередньо через поведінку-пропозиція відповідача викупити продукцію та її відпуск позивачем.

На підставі наведеного суд приходить до висновку про те, що вищезазначені дії свідчать про виникнення між сторонами спору правовідносин щодо купівлі-продажу товару і такими діями відповідач прийняв на себе зобов”язання оплатити придбаний товар.

Таким чином, твердження відповідача про те, що оскільки між сторонами не було укладено в письмовій формі договору купівлі-продажу продукції , то у відповідача з цих підстав відсутні будь-які зобов”язання перед позивачем , суд вважає помилковими.

Згідно з ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом..

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України ( ст.193 ГК України) –зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГК України, кожна сторона повинна довести та підтвердити належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В ході розгляду даної справи відповідач не звертався до суду із клопотанням про залучення до участі у справі в якості відповідача (співвідповідача) державного органу уповноваженого управляти майном відповідача з підстав відсутності або недостатності коштів на рахунку відповідача за його зобов”язанями. Доказів в підтвердження цих обставин ( відсутності або недостатності коштів на рахунку) відповідач суду не надавав, відтак, у господарського суду не було в наявності достатніх відстав з власної ініціативи залучити до участі у справі іншого відповідача.

Разом з тим, відповідно до ст..607 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не розглядається, як неможливість виконання зобов”язання в розумінні ст.617 ЦК України.

Вимога позивача про стягнення основного боргу підлягає задоволенню в сумі 33 396,93 грн . На користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати по справі : 333,97 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст..ст..1,2,22, 32,33,34,36, 49,75,82,84,85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Стягнути з Миколаївської виправної колонії управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області ( № 50) ( Львівська область, Миколаївський район, село Заклад, ЄДРПОУ 14316971) на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Горуцьке” ( Львівська область, Миколаївський район, с.Гірське, ЄДРПОУ 03760964) 33 396,93 грн боргу, 333,97 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

3. В стягненні решти суми основного боргу відмовити.

Суддя Кітаєва С.Б.