Постанова № 28977641, 29.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/3072/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головей В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" - Пац В.О. (за довіреністю);

від ПАТ „Одеська ТЕЦ" - Зуб О.Ю. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ"

на рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012р.

у справі №5017/3072/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 38 975 579,04 грн.

В судовому засіданні 29.01.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ" (далі ТОВ "Одеська ТЕЦ", відповідач) про стягнення грошових коштів у розмірі 38975579,04 грн., з яких: 32890278, 25грн. - основний борг, 271742,35 грн. -інфляційні, 2559490, 62 грн. -пеня, 755748, 34 грн. 3% річних, 2 498319, 48 грн. -штрафу та покласти на відповідача судовий збір.

Позов обґрунтовано з посиланням на укладений між сторонами у справі договір про купівлю-продаж природного газу №14/2300/11 від 30.09.2011р. (далі - договір), згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги в частині суми основного боргу, у розмірі 32 890278,25грн. визнав у повному обсязі. Між тим, відповідач вважає, що оскільки підприємство з 15.06.2001р. знаходиться у стадії банкрутства та ухвалою суду було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, ТОВ „Одеська ТЕЦ" вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 2 559 490, 62грн. та штрафу у розмірі 2 498319,48грн. не визнає, з огляду на положення ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не підлягають задоволенню. Разом з тим, відповідач зазначає, що визначена у позовній заяві сума заборгованості виникла в зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості з контрагентами підприємства відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. позов задоволено та стягнуто з відповідача 32 890278 грн. 25 коп. боргу, 271742 грн. 35 коп. інфляційних, 2 559490 грн. 62 коп. пені, 755748 грн. 34 коп. 3% річних та 2 498319 грн. 48 коп. штрафу у розмірі 7%, а також, стягнуто 64380 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність порушень умов договору щодо оплати за газ з боку відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ „Одеська ТЕЦ" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, зменшити розмір неустойки (пені, 7% річних) до 100 000 грн. та стягнути з ПАТ „НАК „Нафтогаз України" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 50 578,1 грн.

Скаржник вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції в частині стягнення 2 559 490,62 грн. пені та 2 498 319,48 грн. 7% штрафу мало місце не повне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні 29.01.2013р. представник ТОВ „Одеська ТЕЦ" надав усні пояснення, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Також, в судовому засіданні 29.01.2013р. представник ПАТ „НАК „Нафтогаз України" надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого суду від 17.12.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу №14/2300/11, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у VI кварталі 2011р. та у 2012р. імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ на умовах договору.

Пунктом 2.1 договору, продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.12р. газ в обсязі до 46 000 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 3.4 договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотрнаспортного) підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання покупцем вимоги продавця. У разі несплати пені у вказаний строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Положеннями 11.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011р. до 31.12.12р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов договору НАК „Нафтогаз України" у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р., включно, поставив, а ТОВ „Одеська ТЕЦ" прийняло природний газ у обсязі 9 405,347 тис. куб. м., загальною вартістю 35 856 944,92 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №3 від 31.10.2011р., №7 від 30.11.2011р., №11 від 31.12.2011р.

Проте, як свідчать матеріла справи, відповідач здійснив часткову проплату у розмірі 2 966 666,67 грн.

Таким чином, сума заборгованості ПАТ "Одеська ТЕЦ" перед НАК „Нафтогаз України" відповідно до розрахунку боргу становить 32 890 278,25 грн.

Отже, на підставі ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 32 890278,25 грн. заборгованості, проти чого скаржник не заперечує.

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши суму нарахувань 3% річних та індексу інфляції за весь час прострочення судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 755 748,34 грн. нарахованих за період з 14.11.2011р. по 01.10.2012р. та інфляційних у розмірі 271 742,35 грн. нарахованих за період з листопада 2011р. по квітень 2012р.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім зазначеного, перевіривши суму нарахувань пені та штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 2 559490,62грн. пені та 2 498319,48 грн. штрафу у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Судовою колегією встановлено, що провадження в справі про банкрутство відповідача і відповідне введення мораторію на задоволення вимог кредиторів відбулося - 15.06.2001р. (справа №17-2-18/01-5010, а.с.52), тобто задовго до виникнення спірних правовідносин та виникнення у відповідача боргу, отже застосування до відповідача санкцій у вигляді пені та штрафу, виходячи із характеру та розміру заборгованості, є таким, що відповідає вказаним нормам законодавства.

Згідно з приписами п. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

При цьому, визначаючи категорію мораторію на задоволення вимог кредиторів та зміст цієї правової категорії, законодавець в ст. 1 вказаного закону конкретизує грошові зобов'язання боржника, на які такий мораторій розповсюджується, в залежності від того, коли виникли такі зобов'язання.

Отже, мораторій на задоволення вимог кредиторів -зупинення виконання боржником стосовно якого порушено справу про банкрутство грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Також законодавець згідно норми ст. 1 зазначеного розмежовує кредиторів в залежності від моменту виникнення вимог -на конкурсні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство) та поточні (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство).

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 06.06.2012р. по справі №29/5005/16170/2011.

Тобто дія мораторію розповсюджується на грошові вимоги, що виникли до порушення справи про банкрутство.

З матеріалів справи вбачається, що грошові вимоги позивача виникли після порушення справи про банкрутство.

Абзацем 4 п.17 постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009р., № 15 роз`яснено, що за змістом статті 12 Закону мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; їх виконання для боржника є обов'язковим, але пеня, штраф та інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, не нараховуються, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

У даному випадку пеня нарахована за невиконання обов'язків за договором, а не за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що стягнена сума основного боргу ПАТ „Одеська ТЕЦ" перед ДК „Газ України" НАК „Нафтогаз України" виникла після порушення 15.06.2001 р. справи про банкрутство відповідача, то і застосування до нього позивачем за несвоєчасну сплату цієї суми заборгованості санкцій у вигляді пені, виходячи із розміру вказаної заборгованості, є таким, що відповідає вказаним вище нормам законодавства та обставинам справи.

Таким чином, твердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, є хибними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені в оскарженому рішенні є такими, що відповідають обставинам справи.

Оскільки рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення у справі, воно залишається без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 17.12.2012р. по справі №5017/3072/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.01.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.