Постанова № 28977529, 29.01.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р.Справа № 5017/3062/2012Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головей В.М.,

суддів: Мирошниченко М.А., Шевченко В.В.

при секретарі судового засідання: Головань О.М.

за участю представників сторін:

від ПАТ „НАК „Нафтогаз України" - Пац В.О. (за довіреністю);

від ПАТ „Одеська ТЕЦ" - Зуб О.Ю. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ"

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р.

у справі №5017/3062/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 135 450,08 грн.

В судовому засіданні 29.01.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И Л А:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (далі - ПАТ „НАК „Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеська ТЕЦ" (далі ТОВ "Одеська ТЕЦ", відповідач) про стягнення 135 450,08 грн., з яких: 89 376,92 грн. - пеня, 17 225,24 грн. - 3% річних, 28 847,92 грн. - інфляційні нарахування та покласти на відповідача судовий збір.

Позов обґрунтовано з посиланням на укладений між сторонами у справі договір про купівлю-продаж природного газу №14/2299/11 від 30.09.2011р. (далі - договір), згідно умов якого, позивачем було виконано вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання, між тим, відповідач за фактично поставлений позивачем природний газ у період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року не розрахувався у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість.

У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає частково, а саме: визнає суму 3% річних та інфляційних нарахувань, вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 89 376,92 грн. просить залишити без задоволення, зазначаючи, що визначена у позовній заяві сума заборгованості виникла не з вини відповідача, а у зв'язку з наявністю дебіторської заборгованості з контрагентами підприємства відповідача.

В подальшому відповідач надав заяву, в якій просить зменшити розмір штрафних санкцій, визнає позовні вимоги частково: в сумі 3% річних та інфляційних нарахувань, посилаючись на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, просить зменшити розмір пені до 1 000 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. позов задоволено та стягнуто з відповідача 89 376,92 грн. - пені, 17 225,24 грн. - 3% річних, 28 847,92 грн. - інфляційних нарахувань та 2 709 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність порушень умов договору щодо оплати за газ з боку відповідача.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ „Одеська ТЕЦ" звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, зменшити розмір пені до 1000 грн. та стягнути з ПАТ „НАК „Нафтогаз України" судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 893,76 грн.

Скаржник не заперечує проти стягнення витрат від інфляції, 3% річних та судового збору. Вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції в частині стягнення пені мало місце неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судовому засіданні 29.01.2013р. представник ТОВ „Одеська ТЕЦ" надав усні пояснення, вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Також, в судовому засіданні 29.01.2013р. представник ПАТ „НАК „Нафтогаз України" надав усні пояснення, проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення місцевого суду від 10.12.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не обґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЕЦ" (покупець) укладено договір про купівлю-продаж природного газу №14/2299/11, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у ІV кварталі 2011р. та у 2012р. природний газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ відповідно до положень договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що газ, який продається за договором, використовується покупцем виключно для власних потреб. Покупець є кінцевим споживачем.

Пунктом 2.1 договору зазанчено, продавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 40 100 тис. куб.м., з яких: в жовтні 2011р. - 700 тис. куб.м., в листопаді 2011р. - 3 100 тис. куб.м., в грудні 2011р. - 5 500 тис. куб.м., в січні 2012р. - 7 000 тис. куб.м., в лютому 2012р. - 6 700 тис. куб.м., в березні 2012р. - 5 500 тис. куб.м., в квітні 2012р. - 1 200 тис. куб.м, в жовтні 2012р. - 700 тис. куб.м., в листопаді 2012р. - 3 600 тис. куб.м., в грудні 2012р. - 6 100 тис. куб.м.

Пунктом 3.6 договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Розділом 5 договору погоджено ціну (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування яка установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) (п.5.1 договору);

До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, та ПДВ - 20%.

Положеннями 6.1 договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30% попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 днів до початку здійснення поставки. Решта 70% вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується Покупцем протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Відповідно до п. 11.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.10.2011 р. до 31.12.2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що на виконання умов договору НАК „Нафтогаз України" у період з жовтня 2011р. по грудень 2011р., включно, поставив, а ТОВ „Одеська ТЕЦ" прийняло природний газ у обсязі 7109,334 тис. куб. м., загальною вартістю 27103624,94 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу №4 від 31.10.2011р., №8 від 30.11.2011р., №12 від 31.12.2011р.

Проте, як свідчать матеріла справи, відповідач виконав зобов'язання з порушенням п. 6.1 договору, а саме: невчасно розрахувався за спожитий природний газ.

За таких обставин, 16.05.2012р. позивачем правомірно було направлено відповідачу вимогу щодо сплати пені у розмірі 89 376,92 грн.

Так, відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.1 ст.526 ЦК України встановлено, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши суму нарахувань 3% річних та інфляційних нарахувань, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 17225,24 грн. та інфляційних у розмірі 28847,92 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до умов договору, а саме п.6.1, п. 7.2 і норм діючого законодавства, перевіривши суму нарахування пені, судова колегія погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача 89376,92 грн. пені.

Твердження апелянта про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права та не повне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що спричинило невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, є хибними.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що висновки суду, викладені в оскарженому рішенні є такими, що відповідають обставинам справи.

Оскільки рішення суду прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права при повному з'ясуванні обставин справи, що мають істотне значення у справі, воно залишається без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2012р. по справі №5017/3062/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 31.01.2013 року.

Головуючий суддя Головей В.М.

Судді Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.