Рішення № 28977472, 21.01.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 р.Справа № 5023/5358/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Трофименко С.В.

розглянувши справу

за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків до ТОВ "Українська ливарна компанія", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне АТ "Харківський верстатобудівельний завод" м. Харків про зміну умов договору за участю представників сторін:

позивача - Жарая К.П., дов. № 01-62юр/8632 від 08.11.12р.; Шемаєв В.В., дов. № 01-62юр/8800 від 14.11.12р.; Ісаєва О.В., дов. № 01-62юр/327 від 15.01.13р.;

відповідача - Савві Л.Є., дов. б/н від 26.11.12р.;

3-ої особи - Подскребалін О.О., дов. б/н від 05.12.12р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд внести зміни до договору про постачання електричної енергії № 17.18 від 29.07.05р., укладеного між АК "Харківобленерго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія", а саме:

1. Встановити точку продажу електричної енергії на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія":

- на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія", яка встановлюється на болтових з'єднаннях кабельних наконечників в комірці № 1 РП-1 ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод";

- на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія", яка встановлюється на болтових з'єднаннях кабельних наконечників в комірці № 11 РП-1 ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод";

- на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія", яка встановлюється на болтових з'єднаннях кабельних наконечників в комірці № 20 РП-3 ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод";

- на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія", яка встановлюється на болтових з'єднаннях кабельних наконечників в комірці № 12 РП-1 ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод";

- на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія", яка встановлюється на болтових з'єднаннях кабельних наконечників в комірці № 4 РП-1 ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод";

- на межі балансової належності між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та ТОВ "Українська ливарна компанія", яка встановлюється на болтових з'єднаннях кабельних наконечників в комірці № 21 РП-3 ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод";

2. Встановити відповідачу ІІ клас напруги.

Ухвалою суду від 26.11.12р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.12.12р. Цією ж ухвалою судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Харківський верстатобудівний завод".

В судовому засіданні 10.12.12р. оголошено перерву до 21.01.13р. Після перерви судове засідання продовжено.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" в судовому засіданні підтримує правову позицію відповідача по суті спору, та зазначив, що на даний час договір № 0748 про спільне використання технологічних електричних мереж від 31.05.11р., укладений між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та позивачем, на який останній посилається у позовній заяві, припинив свою дію 31.12.12р., про що свідчить лист № 447/ЭО від 30.11.12р.

Позивач звернувся до суду з клопотанням, в якому просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію регулювання електроенергетики України, посилаючись на те, що прийняття рішення судом по даній справі вплине на її права та обов'язки щодо АК "Харківобленерго" як ліцензіата на постачання електричної енергії, зокрема під час здійснення контролю.

Представники відповідача та третьої особи проти заявленого клопотання заперечують, вважають його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши дане клопотання представника позивача суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Отже, особа, яку сторона бажає залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Позивач не довів наявність у третьої особи, яку він просить залучити до у часті у справі, наявність юридичного інтересу, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Виходячи з викладеного, суд відмовляє в задоволенні клопотання щодо залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Національну комісію регулювання електроенергетики України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням електричної енергії регулюються Законом України "Про електричну енергетику", Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національною комісією регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. №28, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 р. за № 417/1442 та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

29.07.05р. між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська ливарна компанія" (відповідач у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії № 17.18 (далі договір), відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати електричну енергію відповідачу, а відповідач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором сторони зобов'язалися керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір не відповідає вимогам Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України) "Про порядок визначення класів споживачів" від 13.08.98р. № 1052 зі змінами та доповненнями, а також Правилам користування електричною енергією, затвердженим постановою НКРЕ України за № 28 від 31.07.96р. зі змінами та доповненнями.

Позивач зазначає, що на момент укладення договору про постачання електричної енергії між позивачем та відповідачем чинною була редакція Правил користування електричною енергією, затверджена постановою НКРЕ України № 28 від 31.07.96р. із змінами і доповненнями від 11.12.03р. Зазначена редакція Правил в редакції від 11.12.03р., не містить такої обов'язкової умови, як визначення точки продажу у договорі. Однак, відповідно до змін, які були внесені до Правил користування електричною енергією постановою НКРЕ України № 910 від 17.10.05р. п.1.2 визначено точку продажу як межу балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію.

Також, враховуючи те, що електроустановки відповідача споживають електроенергію через електричні мережі ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод", відповідач має статус субспоживача та з урахуванням вимог п. 3.2. та пп.2 п.5 постанови НКРЕ України № 1052 відноситься до ІІ класу.

З метою подальшого приведення договору про постачання електричної енергії у відповідність до приписів постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.05р., якою внесені зміни до Правил користування електричною енергією, а також до постанови НКРЕ України № 1052, позивач направив на адресу відповідача офіційну пропозицію про внесення змін до спірного договору.

Пропозицію про внесення змін до договору шляхом укладення додатків № 3.1 та № 18 до договору позивачем було надіслано з урахуванням ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач, не отримавши від відповідача відповіді на пропозицію внести зміни до договору, звернувся до господарського суду з зазначеним позовом на підставі ч. 4 ст. 188 ГК України.

Згідно положень п.1.2 Правил користування електричною енергією точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію, а відповідно до п.1.4 цих Правил точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони додатком № 8 до спірного договору встановили балансову належність електромереж, підписавши під час укладення договору Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що повністю відповідає фактичному місцезнаходженню точки продажу електричної енергії та п.1.2 Правил користування електричною енергією.

До того ж введений постановою НКРЕ України № 910 від 17.10.05р. до Правил користування електричною енергією термін "точка продажу електричної енергії" не є істотною та обов'язковою умовою для такого виду договорів, тому не може мати обов'язковим юридичним наслідком для обох сторін договору про постачання електричної енергії № 17.18 від 29.07.05р. зміну або перегляд його істотних умов.

Твердження позивача про те, що п.5.5 Правил користування електричною енергією точку продажу визначено істотною та обов'язковою умовою є помилковим, оскільки підпунктом 5 пункту 5.5 цих Правил договір про постачання електричної енергії повинен містити таку істотну та обов'язкову умову як клас напруги споживача за точкою продажу, що не є тотожнім умові про точку продажу електричної енергії.

Зазначений висновок також узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 24.05.2011р. по справі № 59/377-10, де зазначено, що додатком № 8 до договору про постачання електричної енергії, який є невід'ємною його частиною, уповноваженими представниками сторін вже складено і належним чином засвідчено підписами і печатками Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін під час укладання договору, що повністю відповідає фактичному місцезнаходженню точки продажу електроенергії споживачу і вимогам п. 1.2 Правил користування електричною енергією. Введений до Правил термін "точка продажу електроенергії" не може мати обов'язковим юридичним наслідком для обох сторін договору зміну або перегляд його істотних умов, так як згідно з додатком № 3 до типового договору на постачання електроенергії і п.п. 5.5., 5.6. та 5.7. Правил користування електричною енергією не визначений як обов'язковий для узгодження сторонами під час укладання договору і не віднесений до істотних його умов, а є випадковою його умовою вже узгодженою сторонами під час укладання договору невід'ємним додатком № 8 до нього.

Що стосується позовних вимог в частині внесення змін до договору щодо встановлення відповідачу ІІ класу напруги суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування своїх доводів, позивач посилається на пп. 2 п. 5 та п. 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, затвердженого постановою НКРЕ України від 13.08.98р. № 1052 (далі за текстом Порядок визначення класів споживачів).

Судом встановлено, що вимоги визначення класу субспоживачів діють в редакції постанови НКРЕ України № 1052 станом на 15.12.04р., тобто на момент укладення договору № 17.18 вказані вимоги щодо визначення класів субспоживачів вже діяли.

Пункти 3.2 та 5 Порядку визначення класів споживачів, затвердженого постановою НКРЕ України від 13.08.98р. № 1052, діють в редакції постанови НКРЕ від 15.12.04р. № 1217, тобто існували в незмінному стані на момент укладення договору та під час його дії, будь-які зміни даного нормативного акту в цій частині не відбувались.

Згідно із пп.1 п.5 зазначеного Порядку, клас субспоживача визначається за класом в точці (точках) продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

Відповідно до постанови НКРЕ України № 1052 від 13.08.98р. субспоживач - споживач, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії через мережі електропередавальних організацій та технологічні електричні мережі основного споживача, до мереж якого приєднані електроустановки споживача (субспоживача).

Відповідно до постанови НКРЕ України № 910 від 17.10.05р. субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Судом встановлено, що відповідач є субспоживачем електричної енергії, якому електрична енергія постачається постачальником електричної енергії (позивачем) через технологічні електричні мережі ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод".

Як вбачається з доказів, наданих сторонами у справі, між відповідачем та ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" 21.06.05р. був укладений договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 153, термін дії якого, відповідно до додаткової угоди № 2 від 30.12.08р., пролонговано до 30.12.13р.

ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" є споживачем І класу напруги, що зазначено у додатку № 3.1 до договору про постачання електричної енергії № 17 від 31.01.06р., укладеного між ним та позивачем.

Відповідно до п.2.1 договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача № 153 від 21.06.05р. ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" зобов'язався забезпечувати технічну можливість для передачі відповідачу (субспоживачу) електричної енергії в межах визначеної потужності на І класі напруги в обсягах, визначених відповідно до договору про постачання електричної енергії.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачу вірно визначено І клас напруги, який відповідає класу напруги ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" як основного споживача, оскільки відповідно до п.п.1 п.5 Порядку визначення класів споживачів клас напруги субспоживача визначається за класом в точці продажу електричної енергії основному споживачу незалежно від ступеня напруги на межі балансового розподілу електричних мереж основного споживача та субспоживача у випадку, якщо відшкодування основному споживачу вартості витрат на утримання технологічних мереж здійснюється субспоживачем відповідно до договору між основним споживачем та субспоживачем.

Необхідно також зазначити, що в Порядку про визначення класів споживачів вказано про обов'язковість його застосування при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що і було зроблено сторонами саме при укладенні спірного договору.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на укладення з ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 0748 від 31.05.11р., предметом якого є відшкодування витрат основному споживачу (власник мереж за договором про спільне використання) на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії іншим суб'єктам господарювання, яким здійснюється постачання електричної енергії відповідно до чинних договорів.

Тому, на думку позивача, слід застосовувати п.п.2 п.5 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, відповідно до якого клас субспоживача визначається за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

Доводи позивача в цій частині спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 0748 від 31.05.11р. припинив свою дію відповідно до п.10.4, яким передбачено, що цей договір укладено на строк до 31.12.11р., набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

Цей факт підтверджується листом № 447/ЭО від 30.11.12р., надісланим третьою особою на адресу позивача, відповідно до якого ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" заявив про відмову від цього договору та запропонував позивачу обговорити питання щодо укладення нового договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Посилання позивача на те, що застосування положення п.10.4 договору третьою особою є неправомірним та сторони у даному випадку повинні були керуватися ст.651 ЦК України є помилковим, оскільки норми зазначеної статті Цивільного кодексу України передбачають підстави для зміни або розірвання договору, а не його припинення.

Також не приймаються судом до уваги і доводи позивача щодо вчинення ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" конклюдентних дій, направлених на схвалення договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 0748 від 31.05.11р., що на думку позивача підтверджується направленням на його адресу третьою особою актів прийому-передачі виконаних робіт за грудень 2012р. та двох примірників рахунку-фактури № 4276 від 28.12.12р., оскільки даний договір дійсно діяв протягом грудня 2012р.

Як вже було зазначено, відповідно до п.10.4 договору № 0748, даний договір був укладений сторонами на строк до 31.12.11р. та вважався продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо ні одна із сторін за місяць до його закінчення не заявить про відмову від нього. ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" за місяць до закінчення цього договору повідомив позивача про свою відмову від нього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 0748 від 31.05.11р. з 01.01.13р. припинив свою дію із січня 2013р. та на даний час не є чинним.

Позивач не надав суду доказів про укладення нового договору про спільне використання технологічних електричних мереж з третьою особою.

Доводи позивача стосовно того, що договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 153, укладений між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та відповідачем 21.06.05р., не відповідає чинній редакції Правил користування електричною енергією у редакції постанови НКРЕ України від 04.02.10р. № 105 і тому не може бути визнаний дійсним не приймається судом до уваги з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Позивачем не надано до суду доказів визнання договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 153 від 21.06.05р., укладеного між ПуАТ "Харківський верстатобудівний завод" та відповідачем, недійсним у судовому порядку, також в матеріалах справи відсутні докази його розірвання або припинення. Так само, як і не зазначено конкретних правових підстав, із яких позивач вважає зазначений договір недійсним.

Таким чином, на момент розгляду даної справи цей договір є чинним та пролонгованим на 2013 рік.

Позивач, як на підставу своїх вимог, посилається на п. 3.1.2 договору про постачання електричної енергії № 17.18 від 29.07.05р., відповідно до якого в разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язалися до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів. Також, позивач зазначає, що відповідно до п.9.2 договору, якщо після укладання договору набрав чинності нормативно-правовий акт, норми якого інакше регулюють умови цього договору, сторони зобов'язалися керуватись цим актом законодавства та внести відповідні зміни до цього договору.

Позивач не довів, що після укладення договору у законодавстві відбулися такі зміни, відповідно до яких потрібно внести зміни до укладеного сторонами спірного договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої судовий збір при відмові в позові покладається на позивача.

Керуючись статтями 215, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя Лавренюк Т.А.