Рішення № 28976459, 31.01.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 401/7675/12

(2/199/468/13)

РІШЕННЯ

Іменем України

14 січня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Подорець О.Б., при секретарі Голубніченко В.О., за участю представника позивача Сергач А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначив, що 03 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-300/0223/2007 відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредит на загальну суму 47 395,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5 того ж дня були укладені договори поруки №SR-300/0223/2007 та №SR-300/0223/2007/1, відповідно до умов яких останні, кожен окремо, зобов'язувалися солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором.

Позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконав, в зв'язку з чим станом на 06 червня 2012 року виникла заборгованість по кредиту в розмірі 396 140,43 грн. За таких підстав, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача Сергач А.В. надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволені позову наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення, які підтримав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що кредит було надано банком у іноземній валюті, який не мав права надавати позивачу, який є резидентом України, кредит в іноземній валюті, оскільки на території України єдиним законним засобом платежу є національна валюта -гривня, з приводу чого між сторонами є спір щодо правомірності кредитного договору, який зараз розглядається в суді.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 до суду не з'явилися, повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03 травня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №ML-300/0223/2007 відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_3 кредит на загальну суму 47 395,00 доларів США.

Договором між сторонами обумовлені умови його повернення, сплати відсотків та штрафних санкцій.

Проте, в порушення умов кредитного договору, відповідач ОСОБА_3 свої зобов'язання не виконує, допустила прострочення повернення кредиту і сплати відсотків за його користування, внаслідок чого за нею станом на 06 червня 2012 року виникла заборгованість в розмірі 396 140 грн. 43 коп., що складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом - 365 887,23 грн., заборгованість по сплаті відсотків -18 543,56 грн., пеня за несплачену суму кредиту -11 725,64 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Що стосується тверджень представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 про незаконне надання їй кредиту в іноземній валюті суд зазначає таке.

Статтею 99 Конституції України встановлено що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України. Разом з тим, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Так основним законодавчим актом, регулюючим правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземні валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрі України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, яке затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 року та зареєстроване у Міністерстві юстиції України 21 серпня 2001 року за №730/5921 за наявності банковської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

З огляду на зазначене вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.10 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року №3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків»є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту «в»пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Тобто надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Крім того, згідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627,628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як передбачено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд зважує також на те, що факт підписання ОСОБА_3 кредитного договору та подальше його виконання свідчить про згоду останньої з його умовами, в тому числі про отримання кредиту в доларах США. Крім того, ніщо не перешкоджало останній отримати кредит у національній валюті.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачами ОСОБА_4, ОСОБА_5, з кожним окремо, 03 травня 2007 року були укладені відповідно договори поруки №SR-300/0223/2007 та №SR-300/0223/2007/1, за умовами яких, останні, кожен окремо, зобов'язувалися солідарно відповідати перед банком за повне та своєчасне виконання зобов'язання відповідачем ОСОБА_3 за кредитним договором №ML-300/0223/2007.

За ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до ст.556 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст.554 ЦК України. Відповідно до частини першої цієї статті у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

При солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому є обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Особи які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ч.3 ст.554 ЦК України).

Відповідно до аналізу зазначеної правової норми поручителі, які спільно поручились, відповідають перед кредитором солідарно. У разі укладення декількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання ч.3 ст.554 ЦК України не застосовується.

Таким чином, оскільки кожен з відповідачів -ОСОБА_4, ОСОБА_5 уклали з позивачем окремі договори поруки щодо виконання взятих на себе зобов'язань ОСОБА_3, то з кожного з поручителів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором та договорами поруки в розмірі 396 140,43 грн., а позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»підлягають стягненню понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 1073 грн. 00 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст.10,11, 57-60, 212-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором №ML-300/0223/2007 від 03 травня 2007 року, яка виникла станом на 06 червня 2012 року та складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом в розмірі 365 887 (триста шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 23 коп., заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 18 543 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 56 коп., суми пені -11 725 (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 64 коп., а всього 396 140 (триста дев'яносто шість тисяч сто сорок) грн. 43 коп.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) та ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором №ML-300/0223/2007 від 03 травня 2007 року, яка виникла станом на 06 червня 2012 року та складається з наступного: залишок заборгованості за кредитом в розмірі 365 887 (триста шістдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 23 коп., заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 18 543 (вісімнадцять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 56 коп., суми пені -11 725 (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) грн. 64 коп., а всього 396 140 (триста дев'яносто шість тисяч сто сорок) грн. 43 коп.

Загальну суму основного боргу стягнення на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(код ЄДРПОУ 21685166) за цим рішенням обмежити розміром 396 140 (триста дев'яносто шість тисяч сто сорок) грн. 43 коп.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІПННОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3) на користь позивача Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(код ЄДРПОУ 21685166) понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець