Рішення № 2897385, 29.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.01.09 р. Справа № 14/163пн

за позовом Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”,

ЄДРПОУ 20376210, м.Донецьк

до відповідача 1. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у

Донецькій області, ЄДРПОУ 3667119, м.Донецьк

до відповідача 2. Прокуратури м.Донецька, м.Донецьк

про визнання права та спонукання виконати дії

Головуючий суддя Левшина Г.В.

Суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Джарти В.В.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2: Опаренко О.В.-пом. прок.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 21.01. по 29.01.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Мале приватне підприємство науково-виробнича фірма „Богатир”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк, до відповідача 2, Прокуратура м.Донецька, м.Донецьк, про:

- визнання права позивача користуватись об’єктами нерухомого майна, а саме, розташованою за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлею готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлею готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобним приміщенням (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлею ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складом (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараєм (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараєм (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральнею (літера л);

- спонукання відповідачів припинити дії, що порушують право позивача користуватись об’єктами нерухомого майна, а саме, розташованою за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлею готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлею готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобним приміщенням (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлею ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складом (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараєм (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараєм (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральнею (літера л).

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачами його права як власника вказаного вище майна користуватись останнім шляхом вчинення дій направлених на припинення експлуатації позивачем цього майна.

Відповідач 1 у запереченнях на позовну заяву від 21.09.2008р. №01-03-1899 позовні вимоги не визнав. Обгрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач 1 посилається на ті обставини, що позивач як власник майна вчиняє дії, що суперечать закону, здійснюючи експлуатацію майна без прийняття його державною приймальною комісією в експлуатацію.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву №1642вих від 14.10.2008р. проти позовних вимог заперечує, посилаючись на порушення позивачем вимог ст.18 Закону України „Про основи містобудування” під час експлуатації приміщень. Крім цього, за твердженням відповідача 2, відсутній будь-який спір між сторонами стосовно права власності позивача на визначені у позовній заяві приміщення, з боку позивача не доведено в чому саме полягає неправомірність дій відповідачів. Одночасно, як вказує відповідач 2, він не є юридичною особою та згідно із ст.21 Господарського процесуального кодексу України не може бути відповідачем у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписом ч.5 ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

За змістом ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законную силу, не може бути поставлено під сумнів.

Як було встановлено в рішеннях господарського суду Донецької області від 01.08.2006р. по справам №№8/120пн, 8/121пн Мале приватне підприємство „Науково-виробнича фірма „Богатир” є користувачем земельної ділянки площею 1,2650 га по вул.Купріна у м.Донецьку згідно державного акту на право постійного користування землею, виданого 02.06.1994р.

При цьому, за змістом вказаних судових рішень встановлено факт самочинної перебудови позивачем зі зміною цільового призначення земельної ділянки будівлі готелю (літера а2), яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290 та перебудови будівлі готелю (літера а3), побудови підсобного приміщення (літера б1), будівлі ремонтного ангару (літера г1), складу (літера п1), сараю (літера д), сараю (літера з), вбиральні (літера л), які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Одночасно, згідно з вказаною статтею на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За таких обставин, враховуючи встановлення судом факту дотримання позивачем будівельних норм і правил при будівництві спірних об’єктів, а також відсутність будь-яких доказів порушення будівництвом спірних об’єктів прав інших осіб, рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2006р. по справі №8/120пн було визнано право власності Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир” на будівлю готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобне приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м.), будівлю ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), склад (літера п1, площею 275,7 кв.м.), сарай (літера д, площею 26,6 кв.м.), сарай (літера з, площею 11,7 кв.м.), вбиральню (літера л), які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292.

Одночасно, рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2006р. по справі №8/121пн було також визнано право власності Малого приватного підприємства „Науково-виробнича фірма „Богатир” на будівлю готелю (літера а2, площею 180,1 кв.м.), яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290.

Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові згідно із ст.317 Цивільного кодексу України належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Таким чином, враховуючи набуття позивачем згідно з судовими рішеннями по справам №№8/120пн, 8/121пн права власності на будівлю готелю (літера а2, площею 180,1 кв.м.), яка розташована за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, а також на будівлю готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобне приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м.), будівлю ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), склад (літера п1, площею 275,7 кв.м.), сарай (літера д, площею 26,6 кв.м.), сарай (літера з, площею 11,7 кв.м.), вбиральню (літера л), які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292, суд дійшов висновку про набуття позивачем права користування, володіння та розпорядження вказаним майном.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Зокрема, згідно з вказаним законом державним наглядом є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Виходячи зі змісту наданого до матеріалів справи акту перевірки, складеного 18.06.2008р., Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк встановлено факт експлуатації позивачем будівлі готелю, підсобного приміщення, будівлі ремонтного ангару, сараїв, вбиральні, які розташовані за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292.

Згідно з протоколом про правопорушення у сфері містобудування від 18.06.2008р., відповідачем 1 було встановлено порушення позивачем вимоги ст.18 Закону України „Про основи містобудування”, зокрема, експлуатація об’єктів без введення в експлуатацію.

18.06.2008р. відповідачем 1 складений припис, згідно з яким в результаті порушення позивачем ст.18 Закону України „Про основи містобудування” (самовільна експлуатація об’єктів), запропоновано призупинити експлуатацію об’єктів, надати відповідачу 1 акти введення в експлуатацію та правоустановчі документи.

14.07.2008р. відповідачем 1 складений акт перевірки виконання позивачем припису від 18.06.2008р. В результаті вказаної перевірки відповідачем 1 встановлено порушення вимог відповідача та невиконання припису від 18.06.2008р., а саме продовження експлуатації об’єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлі готелю, підсобного приміщення, будівлі ремонтного ангару, сараїв, вбиральні.

Крім цього, відповідачем 1 також складено протокол про правопорушення у сфері містобудування.

14.07.2008р. відповідачем 1 складений припис, яким запропоновано позивачу надати довідку про вартість виконаних робіт, оформити документи згідно чинного законодавства.

24.07.2008р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області було винесено постанову №129, згідно з якою на позивача накладено штраф у сумі 850,00 грн. за несвоєчасне виконання приписів відповідача 1.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Господарського кодексу України встановлено заборону незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2008р. по справі №14/162а визнано незаконними дії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк, які полягають у протиправному порушенні законних прав та охоронюваних законом інтересів Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м.Донецьк шляхом зупинення експлуатації об’єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлі готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобного приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлі ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складу (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараю (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараю (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральні (літера л).

Крім цього, згідно з вказаним судовим рішенням визнано недійсною постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування від 24.07.2008р. №129.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.01.2009р. вказане судове рішення залишено без змін.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

За приписом ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси суб’єктів господарювання захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно із ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позовом про визнання права власності є позадоговірний позов власника майна про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою тощо.

При цьому, потреба в такому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.

За висновками суду, відповідачем 1 не визнається право власності позивача на спірне майно, зокрема, право позивача на експлуатацію (користування) цього майна.

Так, експлуатацією будівлі або споруди згідно із наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.1997р. N32/288 „Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.1997р. N409 "Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" є використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведенням необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Таким чином, вчинення відповідачем 1 дій, направлених на зупинення експлуатації об’єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлі готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобного приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлі ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складу (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараю (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараю (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральні (літера л), які визнані незаконними судовим рішенням по справі №14/162а, свідчить про наявність спору між позивачем та відповідачем 1 щодо наявності або відсутності у позивача права вільно використовувати належні йому на праві власності приміщення.

За таких обставин, враховуючи наявність у позивача права власності на приміщення, виходячи з того, що відповідачем 1 не визнається така складова права власності позивача як право користуватися майном, позовні вимоги про визнання права позивача користуватись об’єктами нерухомого майна, а саме, розташованою за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлею готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлею готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобним приміщенням (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлею ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складом (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараєм (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараєм (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральнею (літера л) підлягають задоволенню.

Власник майна згідно із ст.391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За приписом ст.386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Тобто, за нормами вказаної статті власник майна має право не лише вимагати усунення перешкод у здійсненні прав, що вже існують, а й вимагати попередження його можливого порушення в майбутньому.

Підставою для такого позову є обставини, що підтверджують право позивача на користування і розпорядження майном, вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу використовувати належні йому права, позадоговірний характер наявних між сторонами правовідносин.

Як було встановлено вище, позивач є власником нерухомого майна, а саме, розташованої за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлі готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлі готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобного приміщення (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлі ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складу (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараю (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараю (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральні (літера л).

В свою чергу, відповідачем 1 під час проведення перевірки дотримання позивачем вимог закону у сфері містобудування у приписі від 18.06.2008р. було запропоновано позивачу призупинити експлуатацію перелічених вище об’єктів тощо.

Вказані дії відповідача 1 рішенням господарського суду Донецької області від 30.10.2008р. по справі №14/162а визнано незаконними.

За таких обставин, враховуючи неправомірність дій відповідача 1 під час проведення перевірки дотримання позивачем вимог закону у сфері містобудування, позовні вимоги про спонукання відповідача 1 припинити дії, що порушують право позивача користуватись об’єктами нерухомого майна, а саме, розташованою за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлею готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлею готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобним приміщенням (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлею ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складом (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараєм (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараєм (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральнею (літера л) підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі – позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст.1 Господарського процесуального кодексу України, тобто, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

В судовому засіданні судом було встановлено, що позовна заява пред`явлена до відповідача 2, який згідно з довідкою №14/4-20/132 від 12.01.2009р. головного управління статистики у Донецькій області не є юридичною особою.

За приписом п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вимоги ст.ст.1, 21, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, провадження по вказаній справі в частині вимог до відповідача 2 підлягає припиненню, внаслідок непідвідомчості спору господарському суду.

Посилання відповідачів на ті обставини, що позов по цій справі непідвідомчий господарським судам та має розглядатися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, судом до уваги не приймаються, враховуючи наступне.

Згідно із ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 4 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" прямо встановлює про вирішення спору у справах про правопорушення у сфері містобудування, безпосередньо господарським судом.

Таким чином, Законом України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" встановлена конкретна підсудність спорів, які виникають у сфері містобудування, господарським судам.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору в даній справі є визнання права позивача користування певними об’єктами нерухомого майна, тобто, між позивачем та відповідачем 1 існує спір про право, що виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.

Одночасно, інша позовна вимога пов’язана з захистом такого права шляхом зобов’язання відповідача 1 припинити певні дії, що порушують право позивача.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача 1 повністю.

Клопотання відповідача 2 від 10.12.2008р. №2057вих про закриття провадження у справі судом залишено без задоволення як безпідставне, враховуючи, що діючим Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості вчинення господарським судом такої процесуальної дії як закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 49, 82-85, п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Припинити провадження по справі №14/163пн в частині вимог Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м.Донецьк до Прокуратури м.Донецька, м.Донецьк.

Позовні вимоги Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м.Донецьк до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати право Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м.Донецьк користуватись об’єктами нерухомого майна, а саме, розташованою за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлею готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлею готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобним приміщенням (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлею ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складом (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараєм (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараєм (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральнею (літера л).

Зобов’язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк припинити дії, що порушують право Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м.Донецьк користуватись об’єктами нерухомого майна, а саме, розташованою за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 290, будівлею готелю в комплексі з АЗС (літ.А-2, площею 252,6 кв.м.), розташованими за адресою: м.Донецьк, вул.Купріна, 292: будівлею готелю (літера а3, площею 389,9 кв.м.), підсобним приміщенням (літера б1, площею 56,7 кв.м), будівлею ремонтного ангару (літера г1, площею 338,8 кв.м.), складом (літера п1, площею 275,7 кв.м), сараєм (літера д, площею 26,6, кв.м.), сараєм (літера з, площею 11.7 кв.м.), вбиральнею (літера л).

Стягнути з Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, м.Донецьк на користь Малого приватного підприємства науково-виробничої фірми „Богатир”, м.Донецьк витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 29.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

Головуючий суддя

Суддя Мартюхіна Н.О.

Суддя Джарти В.В.