Рішення № 28972685, 23.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-52/16166-2012 23.01.13

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства швейна фабрика "ВОРОНІН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс" про стягнення 495 124, 98 грн., за участю представників позивача - Заєць Н.О., довіреність від 09.11.2012 року, відповідача - Лукяненко О.І. - довіреність від 04.07.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 449 586, 71 грн. боргу, 3 695, 23 грн. 3 % річних та 41 843, 04 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати вартості поставленого товару за договором про переробку давальницької сировини № 4-ПДС-09 від 01.06.2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2012 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.12.2012 року.

У судовому засіданні 03.12.2012 року представник відповідача подав письмовий відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнав частково на суму 286 584, 29 грн., в іншій частині позову просив суд відмовити.

У судових засіданнях 03.12.2012 року, 19.12.2012 року та 26.12.2012 року відповідно оголошувались перерви на 19.12.2012 року, 26.12.2012 року та 23.01.2012 року.

У судовому засіданні 23.01.2013 року позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 448 866, 71 грн. боргу, 10 993, 50 грн. 3 % річних та 33 310, 40 грн. пені, яку прийнято судом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.06.2009 року між Публічним акціонерним товариством "ВОРОНІН" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс" (замовник) було укладено договір про переробку давальницької сировини № 4-ПДС-09, за умовами якого замовник (відповідач) доручив, а виконавець (позивач) зобов'язався виконати за умовами цього договору роботи з розкрою штанів і пошиття швейних виробів (чоловічих костюмів, піджаків, брюк) з сировини відповідача, за чинною на підприємстві позивача технологією і нормами витрат сировини (включаючи 3% виробничих втрат) (п.1.1. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору готова продукція приймається відповідачем за якістю та кількістю - в цеху позивача з оформленням акту приймання-передачі за якістю та кількістю. Відповідач здійснює самовивоз готової продукції зі складу позивача згідно товаротранспортної накладної, за свій рахунок і в строки, згідно п.2.2.6. цього договору. 3аказ вважається виконаним позивачем у повному обсязі з моменту підписання

останнього акту здачі-прийняття готової продукції за замовленням з давальницької сировини (п. 4.4., п. 4.5. договору).

Вартість робіт з пошиття виробів і вартість матеріалів позивача, витрачених на виконання замовлення узгоджується сторонами і зазначається в додатку № 3. Вартість робіт з пошиття й використаної сировини позивачем узгоджується протоколом узгодження вартості виготовлення швейних виробів з давальницької сировини (п. 5.1. договору).

Оплата робіт з пошиття виробів і вартості сировини позивача здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача або у готівковому порядку через бухгалтерію позивача. Відповідач проводить розрахунок в наступному порядку: 50 % розрахункової вартості попереднього замовлення відповідач перераховує на поточний рахунок виконавця за 5 днів до запуску замовлення у виробництво; остаточний розрахунок здійснюється протягом 5 банківських днів після отримання останньої партії виробів, з урахуванням фактичних даних об'єму заказу (п. 5.2, п. 5.3. договору).

Поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі готової продукції по замовленню № 9149 за період з 06.05.2012р. по 08.06.2010р., № 9122 за період з 10.01.10р. по 26.01.10р., № 9149 за період з 01.03.2012р. по 16.03.12р., № 9149 за період з 01.05.10р. по 16.03.12р. та накладними № 18916 на суму 115 464, 00 грн.; № 18867 на суму 1 727,64 грн.; №18661 на суму 90 467,09, грн.; № 18657 на суму 122 043,64 грн.; № 18655 на суму 64 577,87 грн.; № 18937 на суму 288,66 грн.; № 20147 на суму 21 621,71 грн.; № 19783 на суму 17 003,15 грн.; № 18942 на суму 15 876,30 грн.; № 20543 на суму 52 106,71 грн. стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 501 176, 77 грн.

Відповідач за отриманий товар розрахувався частково та має заборгованість перед позивачем у розмірі 448 866, 71 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та має перед позивачем заборгованість у сумі 448 866, 71 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про переробку давальницької сировини № 4-ПДС-09 від 01.06.2009 року обґрунтовані та підлягають задоволенню у розмірі 448 866, 71 грн.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму 286 584, 29 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. договору в разі невиконання відповідачем п.п. 5.3, 5.4. договору, останній сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення.

Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за спірним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 33 297, 08 грн. за уточненим розрахунком суду. В іншій частині в позові в частині стягнення пені слід відмовити.

Позов в частині стягнення 3 % річних є обґрунтованим, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 10 993, 44 грн. за уточненим розрахунком суду.

Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 78, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробнича фірма «Бізнесторгсервіс" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 12; код 19029756) на користь Публічного акціонерного товариства швейна фабрика "ВОРОНІН" (01033, м. Київ, вул. Короленківська, буд. 3; код 00309252) 448 866 (чотириста сорок вісім тисяч вісімсот шістдесят шість) грн. 71 коп. боргу, 33 297 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто сім) грн. 08 коп. пені, 10 993 (десять тисяч дев'ятсот дев'яносто три) грн. 44 коп. 3 % річних та 9 863 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 14 коп. судового збору.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 28.01.2013р.

Суддя С.О. Чебикіна