Рішення № 28972120, 22.01.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 січня 2013 р. Справа № 14/97/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2, оф. 1)

до: фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

про стягнення 29879,1 грн. зборгованості за договором кредитування,

ВСТАНОВИВ :

Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк" звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 29879 грн.10 коп. заборгованості, що виникла в зв'язку з невиконанням останньою умов договору кредиту № 058/2008 від 19.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 13 грудня 2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №14/97/2012/5003 з призначення до розгляду.

В судове засідання на визначену дату (22.01.2013 р.) представники сторін не з"явилися, не зважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином ухвалою суду, яка надсилалася останнім рекомендованою кореспонденцією. При цьому, суд зазначає, що 15.01.2013 р. від представника позивача до суду надійшло клопотання №26 від 08.01.2013р, в якому останній просить провести розгляд спору за його відсутності, мотивоване неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.

Судом, зважаючи на достатність доказів для вирішення даного спору по суті, задоволено вищевказане клопотання позивача відповідно до приписів ст. 22 ГПК України.

Відносно неявки в судове засідання представника відповідача суд зазначає, що 26.12.2012р. на адресу суду від останнього повернувся конверт з ухвалою, на якому зазначена відмітка «за закінченням терміну зберігання».

Разом з тим, статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом п.3.9.1 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, про те, що відповідач є таким, що повідомлений належним чином, відтак суд ухвалив провести розгляд справи за його відсутності.

При цьому суд констатує, що сторонами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

19.05.2008 року між акціонерним комерційним банком "Східно-Європейський банк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Анатолієвною укладено кредитний договір № 058/2008 (а.с. 7-10).

Відповідно до п. 2.1. Договору банк відкриває кредит за овердрафтом в сумах, що перевищують залишок коштів на поточному рахунку НОМЕР_2 в Вінницькій філії АКБ "Східно-Європейський банк" в межах встановленого ліміту кредитування, та при умові сплати комісій згідно тарифів банку. Ліміт кредитування встановлюється в розмірі - 25000, 00 (двадцять п"ять тисяч) гривень строком з "19" травня 2008 р. по "19" листопада 2008 р. Кінцевим терміном погашення вважається - "19" листопада 2008 р.

Процентна ставка за користування кредитом встановлюється в розмірі 27% (двадцять сім) відсотків річних. Відсотки за користування овердрафтом нараховуються Банком щоденно, виходячи з щоденного фактичного розміру заборгованості позичальника за овердрафтом, який виник при проведенні операції "Вечірнє закриття овердрафту".

Відсотки нараховуються та сплачуються за фактичний час користування овердрафтом виходячи з розрахунку фактичної кількості днів у році, враховуючи день надання та не враховуючи день погашення овердрафту.

Відповідно до п. 2.2. Договору погашення заборгованості позичальника по овердрафту та сплата відсотків за користування овердрафту буде здійснюватись в порядку договірного списання банком коштів. що надходять на поточний рахунок - горошові кошти з поточного рахунку НОМЕР_2 у Вінницькій філії АКБ "Східно-Європейський банк" спрямовуються на погашення заборгованості овердрафту та сплату відстків при настанні терміну платежу. Терміном настання платежу вважати час проведення операції "Вечірнє закриття овердрафту".

Згідно із п. 5.2.4. Договору Банк має право в процесі кредитування змінювати ставку плати за користування овердрафту при зміні собівартості ресурсів Банку. Позичальник зобов"язується сплачувати нову ставку за користування овердрафтом з дати, вказаної Банком. В разі відмови позичальника від збільшеної плати за овердрафт, він зобов"язується погасити заборгованість за овердрафтом та оплатити відсотки за користування овердрафтом по раніше зазначеній відсотковій ставці за фактичний час користування овердрафтом не пізніше 3-х днів після отримання позичальником повідомлення Банка. Банк та позичальник складають додатковий договір до даного кредитного договору про зміну процентної ставки за користування овердрафтом.

У випадку прострочення Позичальником кінцевого терміну погашення заборгованості за кредитом "овердрафт" та/або терміну сплати відсотків за його користування Банк відносить непогашені суми на рахунки простроченої заборгованості. (п. 5.2.5. Договору).

Відповідно до п. 5.2.7. Договору Банк має право зупинити чи відмінити надання Позичальнику овердрафту або розірвати кредитний договір достроково при невиконанні Позичальником умов кредитного договору та в разі настання подій, передбачених п. 8.3. Договору.

Відповідно до п. 8.9. Договору зміни до нього оформляються додатковим договором між сторонами і є невід"ємною частиною договору.

02.06.08 р. між Банком та відповідачем укладено Додатковий Договір № 1 про внесення змін до Договору кредиту № 058/2008 від 19.05.08 р. (а.с.11), згідно якого сторони дійшли згоди про зміну процентної ставки за користуванням кредитом, яка починаючи з 02 червня 2008 року встановлюється в розмірі 28% ( двадцять вісім ) відсоткових річних (а.с. 11).

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідно до кредитного договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку відповідача НОМЕР_2 станом на 28.11.2012 р. (а.с.17-53).

Судом встановлено що у п. 5.3.1. Договору сторони обумовили, що позичальник зобов"язується належним чином, своєчасно і в повному обсязі повернути Банку "овердрафт", сплатити відсотки і виконати інші платежі, передбачені цим Договором, не пізніше "19" листопада 2008 р. Однак останній свого обов'язку щодо повернення заборгованості згідно умов кредитного договору не виконав, відтак у нього виникла заборгованість по кредиту в сумі 29879 грн. 10 коп., з яких 14252 грн. 47 коп.- непогашений кредит, 12935 грн. 66 коп.- несплачені відсотки за користування кредитом, 963 грн. 63 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1456 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 142 грн. 52 коп. штрафу за прострочення сплати кредиту та 127 грн. 94 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків.

Непроведення розрахунків згідно умов кредитного договору в строки обумовлені договором в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин спору, суд дійшов висновку, що між сторонами укладено кредитний договір, правовідносини по якому врегульовано в главі 71 ЦК України "Позика. Кредит. Банківський вклад".

Зокрема, в ст. 1054 ЦК України вказано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача 14252 грн. 47 коп. заборгованості за кредитом, 12935 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками по кредиту підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 963 грн. 63 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1456 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 142 грн. 52 коп. штрафу за прострочення сплати кредиту та 127 грн. 94 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 6.1. Договору при несвоєчасному погашенні заборгованості за овердрафтом та відсотків за його користування позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,5 % за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно із п. 6.3. Договору при несвоєчасному погашенні заборгованості за овердрафтом та відсотків за його користування позичальник сплачує банку штраф в розмірі 1% від суми непогашеного боргу.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення пені та штрафу є правомірним та обґрунтованим, оскільки відповідають чинному законодавству та умовам укладеного сторонами Договору.

Перевіркою розрахунку пені та штрафу судом не виявлено помилок, з огляду на що вказані вимоги задовольняються судом в заявленому позивачем розмірі.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вищенаведеному та вимогам ухвал суду, відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками по кредиту, пені та штрафу, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч. 4 ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, ст.ст. 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь акціонерного комерційного банку "Східно-Європейський банк" (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2, оф. 1, код ЄДРПОУ 19364130) 14252 грн. 47 коп. заборгованості за кредитом, 12935 грн. 66 коп. заборгованості за відсотками по кредиту, 963 грн. 63 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1456 грн. 88 коп. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 142 грн. 52 коп. штрафу за прострочення сплати кредиту, 127 грн. 94 коп. штрафу за прострочення сплати відсотків, 1609 грн. 50 коп. витрат зі сплати судового збору.

Повне рішення складено 28 січня 2013 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2, оф. 1)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)