Ухвала суду № 28970771, 30.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3016/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

30 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Старової Н.Е.

суддів - Мамчура Я.С., Файдюка В.В.

при секретарі - Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київськіої області ДПС на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліком ЛВ» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач, звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС (далі - апелянт або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.2012 року № 00000842301/1420.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2012 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на невірне застосування норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, зазначав, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини у справі та вирішено її із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб що з'явилися до судового засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом першої інстанції, Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 року., за наслідками якої Державною податковою інспекцією в Обухівському районі Київської області ДПС було складено акт № 918/1-220/30889103 від 23.04.2012 р. (а.с. 11).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 пп. 5.5.1, п.5.5., ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання по земельному та комунальному податках.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000842301/1420 від 18.05.2012 року ( а.с. 10) про визначення грошового зобов'язання податку на прибуток на загальну суму 118 606,25 грн. у т.ч 94 885,00 грн основного платежу та 23 721,25 грн. штрафних санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем був укладений договір від 14.03. 2007 року №66/07 з Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), предметом якого було надання банком на платній основі підприємству кредиту у сумі 14 500 000,00 грн. для будівництва головного корпусу цеху з виробництва дерево-полімерних виробів, тобто на цілі, передбачені правовстановлюючи-ми документами підприємства. Виписками Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку вказана сума кредиту яка використана тільки на розрахунки з постачальниками та на розрахунки за виконані будівельні роботи, тобто на ведення господарської діяльності TOB «Геліком ЛВ».

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції що відповідно до вимог п.6.1.ст.6 ЗУ № 283/97-ВР кредитні кошти були використані позивачем на цілі прямо пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того TOB «Геліком ЛВ» не порушувало пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ № 283/97-ВР виконуючи договору від 17.08.2009 року №Ус 34/09 з фізичною особою ОСОБА_2 отримуючи кошті готівкою в касу TOB «Геліком ЛВ» у вигляді поворотної фінансової допомоги на загальну суму 454 000,00 грн.

Як вбачається з декларації позивача з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 було встановлено, що валовий дохід від всіх видів діяльності за вказаний період задекларований у сумі 2 397 925 грн. (код рядка декларації 01), в тому числі інші доходи - у сумі 374539 грн. (код рядка декларації 01.6) за мінусом готівкових коштів з суми 454 000,00 грн. у вигляді повернення фінансової допомоги з них на загальну суму 79 500 грн. ОСОБА_2

Також , на думку податкового органу, в порушення п. 150.1 ст. 150 ПК України підприємством завищено від'ємний об'єкт оподаткування на загальну суму 2 677 585,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2011 року - 2 677585 грн., за II-III квартали 2011 року-2677585 грн., за II- IV квартали 11 року - 2 677585 грн. Податковим інспектором не заперечувалось, що в декларації з податку на прибуток підприємства І квартал 2011 року в рядку 08 вказано від'ємне значення об'єкту оподаткування у розмірі 2 677 585 грн. Проте, у порушення вказаним вимогам ПК України, в Акті перевірки зроблено висновок безпідставне завищення підприємством від'ємного об'єкту оподаткування на вказану суму.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції що такі твердження податкового органу є необгрунтовними, про що свідчать ретельно досліджені докази по справі та експертним дослідженням спеціаліста-економіста, який зробив висновок про те,що порушення, які виявлені в ході перевірки та зазначені в акті документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідно до статті 150 ПК України - якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач при складанні декларації з податку на прибуток у І кварталі 2011 року керувався нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». При цьому порядок обліку від'ємного значення об'єкту оподаткування в наступних податкових періодах здійснювався на підставі статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Тобто, ДПІ в відповідачем не враховано в 2 кварталі 2011 року збитки минулих періодів позивача, які виникли за наслідками діяльності в 2010 році та визначені в декларації за перший квартал 2011 року.

Отже, позивач при складанні звітності за перший квартал 2011 року, на підставі ще чинного пункті 6.1. статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» врахував збитки 2010 року (від'ємне значення об'єкта оподаткування) у складі витрат першого календарного кварталу 2011 року, щоб в подальшому, у відповідності до норм вже ПК України враховувати їх у складі витрат наступних податкових періодів аж до повного погашення.

Отже позивач правомірно, відповідно до вимог закону, визначив від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (витрати минулих періодів) в декларацію з податку на прибуток за другий квартал 2011 року, а ДПІ неправомірно зменшило від'ємне значення об'єкта оподаткування.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція в апеляційної скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справі, якім надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ДПІ, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від « 23» липня 2012 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області ДПС - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду від 23 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, але може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Файдюк В.В.

Мамчур Я.С