Рішення № 28968803, 25.01.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/9263/2012

№ производства 2/646/266/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2013 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Журавель В.А.

при секретарі -Бікасовій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист гідності та честі, ділової репутації фізичної особи

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що він є членом правління житлового кооперативу «Таймир», який розташовано в АДРЕСА_1 та проживає в цьому будинку багато років. Раніше позивач працював головою ревізійної комісії, на теперішній час є заступником голови правління кооперативу. 29 січня 2012 року в кооперативі проходили збори уповноважених кооперативу, на яких розглядалося питання щодо вибору нового складу правління кооперативу. Позивач виступив проти вибрання ОСОБА_2 до складу правління, оскільки він має велику заборгованість по квартирній платі та не є членом кооперативу. Під час виступу позивача ОСОБА_2 роздав присутнім листівки, в яких поширив серед членів кооперативу неправдиву інформацію про роботу позивача в правлінні кооперативу, яка принижує честь та гідність позивача. Крім того, 13 вересня 2012 року під час проведення ремонтних робіт в будинку АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2, який є сантехніком-електриком кооперативу, відмовився виконувати свою роботу та ображав позивача нецензурною лайкою. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 поширив інформацію, що нібито діяльність позивача зводиться до виявлення порушень в роботі колишнього голови правлення кооперативу ОСОБА_3, що спростовується актом перевірки ревізійної комісії, в присутності робочих принизив честь та гідність позивача, ображав його нецензурною лайкою, позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 3000 грн. та понесені ним судові витрати.

У судовому засіданні позивача ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги, надав судові аналогічні пояснення.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення позову заперечував та пояснив судові, що 29 січня 2012 року на засідання членів житлового кооперативу «Таймир»подав заяву його голові, в якій просив дати роз'яснення щодо діяльності заступника голови правління ОСОБА_1, оскільки, за його думкою, він намагається керувати роботою ревізійної комісії та виявити порушення в діяльності колишнього голови правління, з яким у ОСОБА_1 були неприязні стосунки. На вказану заяву ОСОБА_2 отримав відповідь від ревізійної комісії. Також відповідач пояснив, що вищевказану заяву він подав особисто голові правлінні на зборах 29 січня 2012 року та не розповсюджував її серед присутніх. Стосовно подій, які мали місце 13 вересня 2012 року, відповідач пояснив, що в цей день в одному з під'їздів будинку проводилися зварювальні роботи, про що відповідача як електрика не було повідомлено. Внаслідок підключення зварювального апарату сталася перегрузка електромережі і спрацював захисний автомат. Приблизно о 18 годині відповідач прибув на місце, ОСОБА_1 став робити йому зауваження, хоча робочий день ОСОБА_2 закінчився о 17 год., тому відповідач вступив у словісну перебранку з позивачем, чи застосував він при цьому ненормативну лексику відповідач пояснити не зміг.

Суд вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_1 є заступником голови правління житлового кооперативу «Таймир», розташованого в АДРЕСА_1, ОСОБА_2 займає посаду сантехніка в даному житловому кооперативі.

29 січня 2012 року відбулися збори членів правлення, на яких розглядалося питання щодо вибору нового складу правління кооперативу.

ОСОБА_2 на ім»я голови правлення та голови ревізійної комісії було подано заяву, в якій він просив дати йому роз'яснення щодо діяльності ОСОБА_1, оскільки останній без рішення правління особисто вирішив займатися перевіркою фінансово-господарської діяльності кооперативу, хоча вказаною роботою повинна займатися ревізійна комісія. За думкою ОСОБА_2, діяльність ОСОБА_1 направлена на виявлення порушень в роботі колишнього голови правління кооперативу, у зв»язку із тим, що в них неприязні стосунки. Тому відповідач вважав, що діяльність позивача відволікає правління від вирішення нагальних проблем та негативно впливає на роботу правління та обстановку в колективі в цілому / а. с. 4/.

12 лютого 2012 року ревізійною комісією було складено акт перевірки фактів, викладених в заяві ОСОБА_2 від 29.01.2012 року та з якого вбачається, що факти, викладені відповідачем в цій заяві, не знайшли свого підтвердження / а. с. 5/.

Відповідно до ст. 47-1 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростування та доведенню їх правдивості.

Згідно п. 19 Постанови Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності ( на відміну від перевірки істиннності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумачення положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Як вбачається з поданої відповідачем ОСОБА_2 29 січня 2012 року заяви на ім»я голови правління житлового кооперативу «Таймир»він висловив свою точку зору та критику на адресу ОСОБА_1 щодо його роботи в якості заступника голови правління кооперативу. В судовому засіданні відповідач також підтвердив судові, що у своїй заяві він висловив свою точку зору та свої власні припущення щодо діяльності позивача.

Пунктом 16 вищезазначеної постанови передбачено, що відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. У випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

У зв'язку із чим суд приходить до висновку, що посилання ОСОБА_2 в поданій ним заяві від 29 січня 2012 року, є оціночним судженням, а саме критикою діяльності ОСОБА_1 у якості заступника голови правління житлового кооперативу, особистою думкою відповідача. Тому суд вважає, що інформація, викладена відповідачем в заяві від 29 січня 2012 року щодо діяльності ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління житлового кооперативу не може бути розцінена як недостовірна та така, що порочить честь чи ділову репутацію позивача, тому не може бути предметом судового захисту.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що 13 вересня 2012 року відповідач принизив його честь, гідність та ділову репутацію в присутності інших осіб, оскільки образив його нецензурною лайкою.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 2 статті 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано судові належних доказів щодо подій, які мали місце 13 вересня 2012 року. Акт від 13 вересня 2012 року, наданий позивачем, не може бути прийнятий судом у якості допустимого доказу, оскільки підписи осіб, які в ньому містяться, не завірені печаткою посадової особи житлового кооперативу «Таймир», клопотання щодо допиту вказаних осіб у якості свідків по справі позивач не заявляв. Тому суд вважає, що позивач не довів судові, що 13 вересня 2012 року ображав його нецензурною лайкою в присутності інших осіб, що принизило його честь, гідність та ділову репутацію.

Згідно п. п. 4, 6 19 Постанови Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Тому суд приходить до висновку, що у разі нанесення образи позивачу з боку відповідача шляхом висловлювань нецензурною лайкою, такі дії носять хуліганський характер та не зачіпають його честь, гідність та ділову репутацію.

Крім того, суд вважає, що позивачем не надано судові доказів, що відповідач спричинив йому моральну шкоду, тому його вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 3000 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне відмовити у позивачу у стягнення на його користь з відповідача витрат на оплату судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 10, 59, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, Постановою Верховного суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Законом України «Про інформацію»суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 3000 грн. -відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 витрат на сплату судового збору - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя В.А.Журавель