Ухвала суду № 28967486, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19259/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Консорціуму «ЄДАПС» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби за участю прокуратури Дарницького району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003992305/0/49616 від 22.12.2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року позивач Консорціум «ЄДАПС» звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби за участю прокуратури Дарницького району м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003992305/0/49616 від 22.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року вимоги позивача задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що позивач включаючи до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та за півріччя 2009 року суму витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, діяв у відповідності до вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз.2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент спірних правовідносин), у зв'язку з чим правомірно включив суми валових витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, в розмірі 16 807 419 грн. у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та за півріччя 2009 року.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва проведена виїзна планова перевірка Консорціуму «ЄДАПС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої, складено Акт перевірки № 8657/2305/32912741 від 09.12.2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0003992305/0/49616 від 22.12.2010 року, згідно з яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем «Податок на прибуток підприємств, 3011021000» 8 403710,00 грн., з якої сума податкового зобов'язання за основним платежем складає 4 201 855, 00 грн. та штрафні санкції - в сумі 4 201 855,00 грн..

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач порушив пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: «не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку», що призвело до завищення валових витрат у сумі 16 807419,00 грн., в тому числі за 2008 рік у сумі 8 792 684,00 грн. та за півріччя 2009 року у сумі 8 014734,00 грн., що були включені до декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

Відповідно до п.п. 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Згідно абз. 2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. У разі, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були ним самостійно виявлені, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач зазначає про відсутність визначених законом підстав, для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2008 та 2009 роки в рядок 05.2 як суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів (2007 рік).

Згідно підпункт 5.2.7. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Виправлення помилок, допущених при складанні декларації про прибуток підприємства у попередніх періодах здійснюється шляхом коригування валових витрат, відображених у декларації за звітний період.

Відповідно до абз. 2 та 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. У разі, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були ним самостійно виявлені, такий платник податків має право не подавати уточнюючий розрахунок.

Зі змісту зазначеної статті, слідує, що позивач мав право визначити у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та за півріччя 2009 року суму валових витрат, не враховану у податковій декларації за 2007 рік.

Згідно п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п.5.3. ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно висновку № 7262/11-44 від 19.03.2012 року, наданого Київським НДІ судово-економічної експертизи, первинні документи щодо понесення позивачем у 2007 році витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійсненних як компенсація вартості товарів, які були придбані (виготовлені) Консорціумом «ЄДАПС» для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, зокрема, щодо понесення витрат, сплачених (нарахованих) протягом 2007 року у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції і охороною праці, були наявні у позивача та документально підтверджують віднесення до складу валових витрат 16 807 419,00 грн. витрат позивача за 2007 рік по рядку 05.2 «Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів» декларацій позивача з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2008 року, три квартали 2008 року та за 1 півріччя 2009 року.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач включаючи суми валових витрат, заявлені у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій, діяв у відповідності до вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Частиною 2 та частиною 3 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції.

Правомірність включення сум валових витрат позивача, заявлених у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки підтверджена належним чином оформленими первинними документами, що фіксують факт здійснення господарських операцій, та наявні в матеріалах справи.

Не заслуговують на увагу, доводи апелянта про відсутність у позивача обліку валових витрат 2007 року на бухгалтерському рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» виходячи з наступного.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організації, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.11.1999 року № 291, рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах.

Інформація про витрати майбутніх періодів тимчасово, до їх визнання в Звіті про фінансові результати в майбутніх періодах, відображається в окремому розділі активу Баланс (П(С)БО 2 «Баланс», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.02.1999 року), що підтверджується висновком судово-економічної експертизи від № 7262/11-44 від 19.03.2012 року.

Зазначені обставини, спростовують доводи відповідача про не підтвердження первинними документами факту здійснення господарських операцій та включення сум валових витрат позивача, заявлених у податкових деклараціях за 2008 та 2009 роки.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Висновок відповідача є помилковим та необґрунтованим, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач включаючи до складу валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток за 2008 рік та за півріччя 2009 року суму витрат, помилково не врахованих у річній декларації за 2007 рік, діяв у відповідності до вимог підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та абз.2, 3 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 28.01.2013 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підписи)

Суддя: Г.М. Бистрик

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Оксененко О.М.

Усенко В.Г.