Ухвала суду № 28965515, 30.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2013 року м. Київ К-25137/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Карася О.В., Костенка М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року

у справі № 9/171 (22-а-8028/09)

за позовом Приватного підприємства «Адо»(далі -позивач, ПП «Адо»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової у Полтавській області (далі -відповідач, Кременчуцька ОДПІ)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ПП «Адо»звернулось у червні 2007 року до суду з позовом до Кременчуцької ОДПІ, в якому, після уточнення позовних вимог, просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 06.03.2007 року № 0001342301/0/480, від 06.04.2007 року, № 0001342301/1/809, від 10.07.2007 року № 0001332301/2/1494, якими ПП «Адо»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 гривень, в тому числі 35 406,00 гривень основний платіж та 17 703,00 гривні штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий судовий розгляд.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства ПП «Адо» за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року складено акт № 120/23-120/30131045 від 22.02.2007 року. При перевірці встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок включення до складу податкового кредиту червня, липня, вересня, листопада 2005 року 17 313,33 гривень податку на додану вартість та березня, квітня, травня 2006 року 18 092,41 гривні податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від ПП «Аллона» м. Світловодськ. На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2007 року № 0001342301/0/480, за яким ПП «Адо» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 53 109,00 гривень, в тому числі 35 406,00 гривень основний платіж та 17 703,00 гривні штрафна (фінансова) санкція. В результаті адміністративно-апеляційного оскарження позивачем даних податкових повідомлень-рішень у Кременчуцькій ОДПІ скарга платника залишена без задоволення, сума податкового зобов'язання залишена без змін, податкове повідомлення-рішення набрало форму податкового повідомлення-рішення від 06.04.2007 року № 0001342301/1/809.

Позивач та Приватне підприємство «Аллона» м. Світловодськ (далі -ПП «Алона»), за договором № 9/06 від 09.06.2005 року про надання маркетингових послуг, договором № 40 від 03.08.2005 року на перевезення вантажу, договором № 10/05-1 від 10.11.2005 року поставки запасних частин та агрегатів до сільськогосподарської техніки, договором № 7 від 16.01.2006 року перевезення, договором № 16 від 06.04.2006 року поставки металовиробів, договором № 54 від 17.04.2006 року поставки металовиробів в періоді, що перевірявся, є платниками ПДВ.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на додану вартість було те, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19.01.2007 року по справі № 2а-125/07 визнано нечинними статут ПП «Аллона» з 06.06.2005 року, визнано нечинним свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Аллона»з моменту проведення реєстраційних змін до установчих документів з 06.06.2005 року, визнано нечинним свідоцтво платника ПДВ ПП «Аллона»№ 15563986 з моменту видачі -з 13.06.2005 року, визнано нечинними всі бухгалтерські та фінансові документи з реквізитами ПП «Аллона»з моменту перереєстрації підприємства з 06.06.2005 року та скасовано державну реєстрацію ПП «Аллона»з 06.06.2005 року.

Але з матеріалів справи встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року по справі № 2а-125/07 постанову Жовтневого райсуду м. Запоріжжя скасовано, в задоволенні позовних вимог ДПА у Запорізькій області в частині скасування державної реєстрації ПП «Аллона» відмовлено, в іншій частині вимог провадження закрито.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які дійшли правильного висновку про те, що ПП «Адо» вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» (пп. 7.4.1) виконало, сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у постачальника -ПП «Аллона». Останній, в свою чергу, виконав вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» (п. 7.2), видавши позивачу належним чином оформлену податкову накладну на визначені та сплачені покупцем нафтопродуктів суми податку.

Посилання відповідача на матеріали зустрічних перевірок та той факт, що їх результатами не підтверджено сплату податкового зобов'язання по податку а додану вартість контрагентами позивача, не спростовують належне виконання своїх обов'язків та сплату податку позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач не надав доказів правомірності рішень, що оскаржуються.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової у Полтавській області -відхилити.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 20.01.2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 року у справі № 9/171 (22-а-8028/09) -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: О.В. Карась

М.І. Костенко