Ухвала суду № 28965511, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-26079/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2010

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010

у справі № 2-а-13643/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Капіталінком"

до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010, позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Слов'янської ОДПІ Донецької області від 04.06.2009 № 0001242341/0 та від 07.08.2009 № 0001242341/1 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 194587, 80 грн., в тому числі 140777 грн. основного платежу та 53810, 80 грн. штрафних санкцій.

Слов'янської ОДПІ Донецької області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст.ст. 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачеві за оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток слугували висновки перевірки, викладені в акті від 20.05.2009 № 3321/23-3/31349240 за період з 01.01.2006 по 31.12.2008, про порушення вимог:

п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивачем у 2 кварталі 2008 року до складу валових витрат віднесено 463110,00 грн. витрат із придбання послуг з відповідального зберігання товару (роз'єднувачів), які не пов'язані з господарською діяльністю позивача, оскільки господарська операція з купівлі-продажу переданого на зберігання товару не направлена на отримання прибутку;

п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що позивачем у 3 кварталі 2008 року неправомірно віднесено до складу валових витрат 100000,00 грн. витрат на придбання технічної документації на обладнання, які підлягають амортизації та які позивач повинен був віднести на збільшення первісної вартості придбаного обладнання. При цьому податковий орган виходить з того, що технічна документація розроблена виключно на нестандартне обладнання, яке виготовляється замовником, та без неї обладнання не може бути зібрано, введено в експлуатацію для використання у запланованих цілях, тому витрати на придбання технічної документації повинні збільшувати первісну вартість придбаного обладнання, а не включатися до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даної справи.

Зокрема, є обґрунтованими висновки судів про правомірне формування позивачем валових витрат за операцією з придбання послуг відповідального зберігання товару.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених доказів, позивачем за договором від 28.12.2007 № 03.01.08 були придбані роз'єднувачі РЗД-1-35/1000УЗ у кількості 68 шт. у загальній сумі 1157775 грн. Технічним паспортом визначені особливі правила зберігання товару.

У зв'язку з відсутністю відповідних складських приміщень, придбаний товар згідно з договором зберігання № 28/12-хр від 28.12.2007 переданий позивачем ТОВ «ТК «Вікос»на відповідальне зберігання, що підтверджується актами приймання від 03.01.2008, 21.10.2008, 17.11.2008. Вказаний договір виконаний сторонами, що підтверджується актом про надання послуг, платіжними дорученнями та податковими накладними.

Зазначений товар реалізовано позивачем ТОВ «Компанія «СКС-ІНФО» за договором купівлі-продажу від 06.08.2008 № 2 у загальній сумі 1161245,52 грн.

Таким чином, судами встановлено, що вартість реалізованого позивачем товару перевищує вартість його придбання на 3470,52 грн.

Оскільки судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин про те, що підприємство здійснювало свою діяльність не у відповідності з визначеними цілями, а з метою штучного завищення валових витрат задля заниження об'єкту оподаткування, підстави вважати діяльність підприємства негосподарською, тобто такою, що не передбачає мети отримання прибутку, відсутні.

Враховуючи належне дослідження судами попередніх інстанцій обставин у справі, зокрема щодо реального вчинення позивачем спірної господарської операції з передання товару на відповідальне зберігання, надання правильної оцінки усім доводам податкового органу, якими він обґрунтовував власну позицію щодо неправомірного формування позивачем валових витрат, суд касаційної інстанції знаходить такими, що узгоджуються з вимогами п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»висновки судів щодо правомірного формування позивачем валових витрат з придбання послуг відповідального зберігання товару.

Також суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення позивачем до складу валових витрат понесені витрати з придбання технічної документації на обладнання.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі безпосередньо досліджених доказів, 12.02.2008 року позивачем укладено з ВАТ «Камет»(виконавець) договір № 11789, згідно із яким виконавець зобов'язаний розробити проектно-технічну документацію організації дільниці точного лиття по газифікованим моделям (ЛГМ) по виробництву відливок для високовольтних ізоляторів, яка містить в собі: розробку робочого проекту дільниці ЛГМ; розробку експлуатаційно-технологічної документації на обладнання дільниці ЛГМ і технічної документації на допоміжне нестандартне обладнання, яке виготовляється замовником.

За вказаним договором ВАТ «Камет»зобов'язання виконані.

Згідно із листом ВАТ «Камет»від 14.11.2008 № 31-224 придбане обладнання належить до розряду стандартного обладнання, а також, зазначена проектно - технічна документація передбачала виготовлення нестандартного обладнання, але виготовлення нестандартного обладнання виявилося недоцільним.

Таким чином, судами було встановлено факт придбання позивачем стандартного обладнання та укладення договору на розробку програмного продукту та проектно-технічної документації на нестандартне обладнання.

Отримана позивачем проектно-технічна документація на нестандартне обладнання виготовлена на обладнання, якого у позивача на балансі не має, тобто не має об'єкту амортизації. Відповідно, підстави для висновку про порушення позивачем вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст.5, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відсутні.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, надану судами правову оцінку встановленим обставинам, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло