Ухвала суду № 28965356, 16.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" січня 2013 р. м. Київ К-10208/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М. Бившевої Л.І. Шипуліної Т.М., за участю секретаря Титенко М.П.за участю представників: позивача:Кальчева Л.В., відповідача:не з'явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009

у справі № 11/354-А (22-а-11723/07)

за позовом Державного підприємства «Дарницький вагоноремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання нечинним рішення,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Дарницький вагоноремонтний завод» (надалі -позивач, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод») звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 (суддя -О.О. Євсіков) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -О.Ф. Ситников, судді: Г.Г. Федорова, Я.М. Василенко) скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою визнано нечинним рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 28.03.2007 № 000084010/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 297,05 грн.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП надано письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом якої проти вимог останньої заперечує з мотивів їх необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що цех громадського харчування і торгівлі позивача не є організаційно-структурною статистичною одиницею у сфері громадського харчування, тобто не є закладом громадського харчування, у зв'язку з чим, на підприємство поширюється положення частини першої статті 9 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі -Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), якою, за вказаних обставин при реалізації готових обідів, суб'єкт господарювання звільняється від використання реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими, та такими, що суперечать нормам матеріального права, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 30.09.2006, за результатами якої 16.03.2007 складено акт № 299/40-10/14294471 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виразилося у непроведенні операцій з продажу готових обідів у їдальні підприємства через реєстратори розрахункових операцій на загальну суму 6 659,41 грн.

На підставі акта відповідачем прийнято рішення від 28.03.2007 № 0000084010/0, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 33 297,05 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

З змісту викладеної норми вбачається, що обов'язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій поширюється, зокрема, на усіх юридичних осіб, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Як встановлено судом першої інстанції, структурною одиницею ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»(цехом громадського харчування і торгівлі), надавалися послуги у сфері громадського харчування, від яких останнє отримувало прибуток. Тобто, позивач, враховуючи приписи вище викладеної норми Закону, був суб'єктом, на якого поширювалася дія Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Перевіркою встановлено, що ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»здійснював продаж готових обідів на замовлення. Розрахунки з покупцями здійснювались із застосуванням 2 реєстраторів, розрахункових операцій, які розміщені в їдальні за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 74.

Відповідно до абз. 3 пункту 1.3 розділу 1 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 серпня 2002 р. за № 680/6968, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, заклад громадського харчування організаційно-структурна статистична одиниця у сфері громадського харчування, яка виробляє, доготовляє та продає кулінарну продукцію, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари. Заклад громадського харчування може розміщуватись в окремій капітальній будівлі або в спеціально обладнаному для продажу їжі приміщенні іншої капітальної будівлі або у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного пасажирського транспорту.

Пунктом 1.5 цих же Правил визначено, що одним з типів закладів (підприємств) громадського харчування є їдальні.

Судом першої інстанції встановлено, що їдальня ДП «Дарницький вагоноремонтний завод» є структурною одиницею цеху громадського харчування і торгівлі, який, відповідно до копії Положення про вказаний цех, затвердженого в.о. директора ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»10.04.2006, у свою чергу є самостійним структурним підрозділом заводу. Задачами цеху, зокрема, була реалізація вироблених ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»товарів та послуг стосовно харчування і торгівлі.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку зазначивши, що їдальня ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»є організаційно-структурною статистичною одиницею у сфері громадського харчування -закладом громадського харчування.

Пунктом 3.2 Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства визначено, що розрахунки за продукцію й надані послуги в закладах (підприємствах) громадського харчування здійснюються за готівку та/або в безготівковій формі (платіжні картки, платіжні чеки тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система тощо) або зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що позивач не підпадає під дію пункту першого статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки вказаним положенням зроблено виняток (обов'язок застосовувати реєстратори розрахункових операцій) для підприємств торгівлі та громадського харчування, яким власне і була їдальня позивача.

Отже, ДП «Дарницький вагоноремонтний завод»здійснюючи продаж готових обідів, розрахунки за які здійснювались шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства з оформленням прибуткових касових ордерів, зобов'язаний був проводити такі операції через РРО.

А відтак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, визнавши правомірним застосування до позивача штрафних санкцій за порушення приписів пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Оскільки апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до частини першої статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214, 215, 220, 223, 226, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2009 у справі № 11/354-А (22-а-11723/07) скасувати.

Постанову Господарського суду міста Києва від 11.09.2007 р. у справі № 11/354-А (22-а-11723/07) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 -238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М. Судді(підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.

З оригіналом згідно

помічник судді А.Р. Окунський