Постанова № 28965299, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-22536/10

Вищий адміністративний суду України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010

у справі № 2-а-30371/09/2070

за позовом Комунального підприємства «Харківський міський ломбард»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова

про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010, позов задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 16.06.2005 № 0000311701/2, від 11.07.2006 № 0000311701/1, від 04.09.2006 № 0000311701/2 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 134532,82 грн., з яких 44844,28 грн. основний платіж та 89688,56 грн. штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Державного бюджету України на користь КП «Харківський міський ломбард»державне мито у сумі 3,40 грн.

ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 134532,82 грн., в тому числі 44844,28 грн. основного платежу та 89688,56 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 14.06.2006 № 236/22-015/03062088, про порушення позивачем вимог п. 1.2, п. 1.3, п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яке полягало у тому, що при реалізації рухомого майна, прийнятого під заставу та своєчасно не викупленого заставодавцями, суми неповернутих фізичними особами -заставодавцями позик ломбардом , який у таких операціях є податковим агентом, не було визначено як дохід таких фізичних осіб, що підлягає оподаткуванню під час реалізації рухомого майна, та як наслідок, не було утримано податок з доходів фізичних осіб.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що за позиковими операціями ломбард не є податковим агентом, оскільки під час видачі позики він не може виконувати обов'язок щодо нарахування, утримання і перерахування до бюджету податку від імені та за рахунок його платника, адже на цей час сума позики не є доходом позичальника, а у разі коли останній не викупить заставлену річ на день закінчення дії договору, ломбард не має коштів позичальника, з яких належало б утримати податок.

Суд касаційної інстанції не може погодитися з такими висновками судів, з огляду на таке.

За змістом підпункту 4.3.23 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2005 № 889-ІV (далі Закон) сума позики становить дохід фізичної особи, яка її одержує, але до визначеного договором строку її повернення ця сума не є об'єктом оподаткування. Лише в разі невиконання фізичною особою забезпеченого заставою зобов'язання та реалізації заставленого майна виникає об'єкт оподаткування у вигляді суми коштів, отриманих у позику і не повернутих у встановлений договором строк. При цьому також може виникнути об'єкт оподаткування (дохід) у вигляді грошової суми, що перевищує розмір забезпечених заставою вимог - заставодержателя (ломбарду) та підлягає поверненню заставодавцю, оскільки ця сума фактично знаходиться у ломбарду під час одержання ним коштів від реалізації заставленого майна.

Згідно із пунктом 1.15 статті 1 Закону податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента-юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати і сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до п.п. 8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до п. 12.3. ст. 12 Закону якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

З огляду на положення підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 та пункту 12.3 статті 12 Закону ломбард є податковим агентом, оскільки саме за його посередництвом продається майно боржника, він нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку та повинен утримувати податок від суми такого доходу за рахунок платника, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних нормах цього Закону.

Отже, під час одержання ломбардом коштів від реалізації заставленого майна ломбард, як податковий агент, має виконати обов'язок щодо утримання та перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб та надання податковому органу відповідної звітності.

Вказана позиція суду касаційної інстанції узгоджується з правовою позицією, яка неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема міститься у постанові від 20.06.2011 у справі № 21-69а11 за позовом повного товариства «Ломбард «Терези»Іванов і компанія»до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Оскільки обставини у справі встановлені повно і правильно, але суди дійшли помилкових висновків, що зумовило ухвалення незаконних судових рішень, суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати останні та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2010 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної постанови, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло