Ухвала суду № 28965297, 11.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" жовтня 2012 р. м. Київ К-18675/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2010

у справі № 14/99 (22-а-2829/09)

за позовом закритого акціонерного товариства "Лекс Холдинг" (далі -Товариство)

до ДПІ

про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача -Мінкіна Ю.Г.,

відповідача -Чирви Д.О.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2010, позов задоволено; визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.12.2007 № 0011502304/0, від 07.02.2008 № 0011502304/1, від 11.04.2008 № 0011502304/2 та від 02.07.2008 № 0011502304/3, згідно з якими Товариству визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 819 998,70 грн. (у тому числі 546 665,80 грн. за основним платежем та 273 332,90 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що обчислення та сплата орендної плати за земельну ділянку здійснювалися позивачем у відповідності з умовами договору оренди земельної ділянки від 27.10.2003.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові, посилаючись на невірне тлумачення судами пункту 2.2 спірного договору оренди земельної ділянки, наслідком чого стало прийняття неправильного по суті спору рішення.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, оспорюване донарахування було здійснено податковим органом за наслідками проведення позапланової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення Товариством до бюджету орендної плати за землю за період з 01.08.2005 по 01.11.2007, оформленої актом від 10.12.2007 № 898-23-4-31240623. В ході цієї перевірки було з'ясовано, що за договором оренди земельної ділянки від 27.10.2003, укладеним Товариством (орендар) та Київською міською радою (орендодавець), позивачеві було передано у строкове платне користування земельну ділянку площею 8,1742 га, що розташована у м. Києві по вул. Луговій, 9, для реконструкції адміністративно-виробничого корпусу з прилеглими будинками під торговельно-розважальний комплекс з подальшою його експлуатацією та обслуговуванням.

Пунктом 2.2 цього договору передбачено, що річна орендна плата за земельну ділянку становить 2 відсотки від її нормативної грошової оцінки; у випадку передачі в оренди будівель, споруд або їх частин іншим суб'єктами, «орендна плата встановлюється у розмірі 4 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки або її частини, що припадає на орендовані площі будівель, споруд або їх частин».

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо тлумачення наведеної умови договору відносно порядку обчислення орендної плати за земельну ділянку, що розташована під частиною переданого позивачем в оренду приміщення.

Правова позиція податкового органу по справі полягає в тому, що зміст наведеного пункту договору передбачає визначення співвідношення між загальною площею орендованої позивачем ділянки та загальною площею розташованої на ній будівлі для встановлення пропорційної відповідності частини загальної земельної ділянки частині розташованого на ній нерухомого об'єкта.

Втім суди за наслідками дослідження наявних у справі доказів та пояснень учасників спору дійшли висновку, що порядок визначення розміру орендної плати за землю, встановлений у пункті 2.2 договору, передбачає підвищення розміру орендної плати саме щодо цієї частини земельної ділянки, яка розташована безпосередньо під орендованими спорудами, без врахування прилеглої території у пропорційній площі.

На підставі цього суди дійшли висновку про помилковість висновку ДПІ щодо заниження Товариством розміру орендної плати за спірну земельну ділянку у перевіреному періоді.

В силу вимог статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями переоцінювати встановлені судами обставини на підставі повторного дослідження доказів.

Твердження ж відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, цим доводам було надано об'єктивну правову оцінку, а відтак їх повторне заявлення в суді касаційної інстанції фактично спрямоване на переоцінку висновків судів щодо належного документального підтвердження спірних операцій.

Водночас касаційна скарга не містить посилання на порушення судами норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва залишити без задоволення.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2010 у справі № 14/99 (22-а-2829/09) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак