Постанова № 28964908, 25.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2013 року Справа № 2а/1270/10146/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Маіора М.В. (довіреність від 14.05.2012 № 1405/12-2Д),

представника відповідача - Каменєва О.О. (довіреність від 08.08.2012 № 12149/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська металургійна компанія» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310,

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія» (далі - ТОВ «СУМК») до Алчевської ОДПІ Луганської області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СУМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Егеста» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 відповідачем було складено акт від 27.07.2012 № 739/223-31036608. В акті перевірки зроблено висновок про заниження ТОВ «СУМК» податку на додану вартість за лютий 2011 року на загальну суму 66666,67 грн. по взаємовідносинам з контрагентом ПП «Егеста».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 66666,67 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкцій в сумі 1 грн. Адміністративне оскарження податкового повідомлення-рішення позитивних результатів не дало.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено безпідставно з наступних підстав. Протягом лютого 2011 року позивач здійснював оподатковувані операції, в тому числі з придбання товарів (дроти електричні) за договором поставки від 01.02.2011 № 125, укладеним з ПП «Егеста». За результатами вказаних оподатковуваних операцій позивачем від постачальника було отримано податкову накладну та сформовано податковий кредит у сумі 66666,67 грн.

Висновки відповідача в акті перевірки про неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ «СУМК» та ПП «Егеста» позивач вважає безпідставними. Посилання в акті на нікчемність або недійсність угод є такими, що суперечать положенням Цивільного кодексу України. Наполягає на тому, що господарські взаємовідносини з цим контрагентом були спрямовані на настання реальних наслідків, а товарно-матеріальні цінності придбавалися та реалізовувалися підприємством. Тому вважає формування податкового кредиту за господарськими операціями з зазначеним контрагентом правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись на наступне. У період з 16.07.2012 по 20.07.2012 відповідачем було проведено перевірку ТОВ «СУМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Егеста». У податковому обліку ТОВ «СУМК» віднесло до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за лютий 2011 року суму ПДВ 66666,67 грн. по операціям з ПП «Егеста». Однак, як до перевірки, так і до розгляду первинної скарги позивачем не було надано документи, які б безумовно свідчили про час, місце та засіб здійснення поставки ТМЦ (товарно-транспортних накладних або інших товаросупровідних документів). Крім того, під час перевірки було взято до уваги інформацію, викладену в акті Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 327/236-37156841 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Егеста» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 30.09.2011, в якому вказано про неможливість фактичного здійснення ПП «Егеста» господарських операцій у частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг через відсутність умов для її здійснення, а саме - відсутність підприємства за місцем реєстрації, відсутність основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, які необхідні для здійснення господарської діяльності. З огляду на викладене в акті перевірки зроблено висновок, що в період, що перевірявся, ПП «Егеста» завищено суму податкового кредиту з ПДВ на 17139476 грн. та завищено суму податкових зобов'язань з ПДВ на суму 18729520 грн., у тому числі по ТОВ «СУМК». На підставі викладеного відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Абз. 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом установлено, що ТОВ «Східно-Українська металургійна компанія» зареєстровано 30.08.2000 виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку у відповідача (арк. справи 8-13).

21.03.2011 ТОВ «СУМК» подало до Алчевської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2011 року, де в рядку 17 колонка «Б» зазначило суму податкового кредиту 884057 грн. (арк. справи 57-58). Згідно з додатком № 5 до податкової декларації «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» податковий кредит сформовано, в тому числі, за рахунок контрагента - ПП «Егеста», обсяг постачання (без ПДВ) - 333333,33 грн., сума ПДВ - 66666,67 грн. (арк. справи 59).

На підставі наказу від 04.07.2012 № 340 Алчевською ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СУМК» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Егеста» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, за результатами якої складено акт від 27.07.2012 № 739/223-31036608 (арк. справи 20-34).

В акті зроблено висновок про порушення ТОВ «СУМК» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 по взаємовідносинам з контрагентом - ПП «Егеста» на суму 66666,67 грн., у тому числі за лютий 2011 року - 66666,67 грн.

Вказаного висновку податковий орган дійшов з тих підстав, що згідно з актом Алчевської ОДПІ від 10.02.2012 № 327/236-37156841 перевірки ПП «Егеста» за вказаним підприємством не зареєстровано право власності на об'єкти нерухомого майна, підприємство не є землекористувачем, за ним не зареєстровано транспортних засобів, чисельність працюючих у 1 кварталі 2011 року складала 1 особу. Згідно з актом перевірки господарські операції між ПП «Егеста» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Таким чином, на думку перевіряючих, товари ПП «Егеста» на адресу ТОВ «СУМК» фактично не поставлялися, та, відповідно, придбання таких товарів не відбувалося.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310, згідно з яким ТОВ «СУМК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 66667,67 грн., у тому числі за основним платежем - 66666,67 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн. (арк. справи 35).

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, однак, рішенням ДПС у Луганській області від 15.10.2012 № 16729/10-408 та рішенням ДПС України від 19.11.2012 № 5548/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення (арк. справи 46-52).

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума податкового кредиту з ПДВ у розмірі 66666,67 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що 01.02.2011 позивач (покупець) уклав з ПП «Егеста» (постачальник) договір № 125 про постачання дроту електричного в асортименті (арк. справи 17-19).

У лютому 2011 року позивач отримав від контрагента - ПП «Егеста» визначений у договорі товар, на підтвердження чого контрагентом було видано позивачу податкову накладну від 28.02.2011 № 1 (арк. справи 14). На підставі вказаної податкової накладної позивачем було сформовано податковий кредит за лютий 2011 року в сумі 66666,67 грн. ТОВ «СУМК» повністю розрахувалося за ПП «Егеста» за поставлений товар. Таким чином, договір було повністю виконано як з боку ТОВ «СУМК», так і з боку ТПП «Егеста».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано суду накладну від 28.02.2011 № 1 (арк. справи 16), платіжне доручення від 16.03.2011 № 198 (арк. справи 69), лист щодо призначення платежу від 16.03.2011 № 42/03 (арк. справи 70), товарно-транспорту накладну (арк. справи 68), договір відповідального зберігання від 28.02.2011 № 2801 (арк. справи 72-74), акт приймання-передачі від 28.02.2011 (арк. справи 75), довідку від 04.01.2013 про перебування товару на балансовому обліку (арк. справи 61).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарської операції. Зазначені доводи є лише припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені.

Досліджені первинні документи містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на викладене, суд робить висновок, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310, а відтак адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська металургійна компанія» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2012 № 0001292310 задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 14.08.2012 № 0001292310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українська металургійна компанія» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 666 грн. 70 коп. (шістсот шістдесят шість грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 30 січня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун