Постанова № 28964884, 22.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9257/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представників позивача - Студенникова С.В. (довіреність від 09.01.2013), Серебрякової Н.Ю. (довіреність від 09.01.2013),

представників відповідача № 1 - Назаренко Н.О. (довіреність від 02.04.2012 № 1/10), Гуменюка М.С. (довіреність від 21.01.2013 № 11/10),

представника відповідача № 2 - Сірої О.М. (довіреність від 02.01.2013 № 02-33/1),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012 № 0000252360, від 03.08.2012 № 0000262360, стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 178803 грн.,

ВСТАНОВИВ:

22 листопада 2012 року позивач - ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО», звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС (далі - відповідач № 1), Управління ДКС у м. Луганську Луганської області (далі - відповідач № 2), в якому просить визнати протиправними дії відповідача № 1 щодо визначення заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 150220 грн., визнати протиправними дії відповідача № 1 щодо визначення завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 150220 грн., визнати протиправними дії відповідача № 1 щодо ненадання до органів державної казначейської служби висновку із зазначенням суми в розмірі 28583 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000252360 форми «В1» Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС на суму 150220 грн. та вимогою сплати штрафних санкцій у розмірі 37555 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000262360 форми «В2» Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС, стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 178803 грн., судові витрати покласти на відповідачів. Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

У позивача в квітні 2012 року виникли необхідні для декларування відшкодування податку на додану вартість обставини, встановлені статтею 200 Податкового кодексу України. 19.04.2012 позивач подав до Ленінської МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС заяву про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України в розмірі 178803 грн., що складається з наступних сум за такі періоди: вересень 2011 року - 57144 грн., жовтень 2011 року - 58588 грн., грудень 2011 року - 32524 грн., січень 2012 року - 1964 грн., лютий 2012 року - 21291 грн., березень 2012 року - 7292 грн., всього на загальну суму 178803 грн. При цьому в податковій декларації за квітень 2012 року зазначена сума бюджетного відшкодування попередніх податкових періодів.

У період з 11.07.2012 по 17.07.2012 Ленінською МДПІ у м. Луганську Луганської області ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість. За результатами проведеної перевірки відповідачем № 1 було складено акт від 20.07.2012 № 331/15-411/37234384, в якому зроблено висновок про завищення позивачем в податковій декларації заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 150220 грн. Крім того, відповідач № 1 дійшов висновку про заниження в податкових деклараціях заявленої суми бюджетного відшкодування за такі періоди: вересень 2011 року - 57144 грн., жовтень 2011 року - 58588 грн., грудень 2011 року - 34396 грн., січень 2012 року - 92 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем № 1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000252360 форми «В1», відповідно до якого позивачем завищено бюджетне відшкодування на суму 150220 грн. за квітень 2012 року та нараховано штрафну санкцію в розмірі 37555 грн., та податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000262360 форми «В2», відповідно до якого позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 115732 грн., за грудень 2011 року на суму 34396 грн., за січень 2012 року на суму 92 грн., тобто, сума заниженого відшкодування складала 150220 грн.

Ленінська МДПІ у м. Луганську вважає, що Податковий кодекс України не передбачає можливості платника податку приймати самостійне рішення про відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування після настання дати виникнення права на таке відшкодування. На думку відповідача, якщо на дату виникнення права на бюджетне відшкодування ПДВ платник податку таким правом не скористався, то вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

Позивач не погоджується з таким висновком, вважає, що він має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість. Зазначає, що господарські операції мають реальний зміст та підтверджені первинними документами, порушень стосовно формування податкового кредиту не виявлено, частково підтверджена сума заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 28583 грн. Фактично право на відшкодування ПДВ визнано відповідачем.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представники відповідача № 1 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували з наступних підстав. Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства за квітень 2012 року, результати якої оформлено актом від 20.07.2012 № 331/15-411/37234384. За результатами розгляду акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000252360 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 150220 грн., застосовано штрафну санкцію в розмірі 37555 грн., та від 03.08.2012 № 0000262360 про збільшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 150220 грн.

ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» було надано 20.05.2012 до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з ПДВ за квітень 2012 року (вх. № 9026813346 від 14.05.2012) з необхідними додатками. До рядка 23.1 податкової декларації включено суму відшкодування з зазначенням періодів, в яких сформовано від'ємне значення ПДВ. Суму від'ємного значення ПДВ задекларовано в рядку 24 декларації за листопад, грудень 2011 року, січень-березень 2012 року: листопад 2011 року - 115732 грн., грудень 2011 року - 32524 грн., січень 2012 року - 1964 грн., лютий 2012 року - 21291 грн., березень 2012 року - 7292 грн. Згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду позивачем зазначено залишок у загальній сумі 178803 грн., у тому числі: вересень 2011 року - 57144 грн., жовтень 2011 року - 58588 грн., грудень 2011 року - 32524 грн., січень 2012 року - 1964 грн., лютий 2012 року - 21291 грн., березень 2012 року - 7292 грн.

Відповідно до пункту 200.5 статті 200 Податкового кодексу України позивач має право на бюджетне відшкодування з листопада 2011 року. На думку відповідача, Податковим кодексом України чітко передбачено, що залишки від'ємного значення попередніх періодів не підлягають бюджетному відшкодуванню.

В ході перевірки встановлено, що до додатку № 2 податкової декларації з ПДВ включено залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, фактично сплачені як в періоді виникнення від'ємного значення (податкового кредиту), так і в попередніх періодах. Так, за вересень 2011 року фактично оплату здійснено у вересні, за жовтень 2011 року - у жовтні та листопаді, за грудень 2011 року - у листопаді, грудні 2011 та січні 2012 року, за січень 2012 року - у січні 2012 року.

Податковим кодексом України, на думку відповідача, не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

Перевіркою було встановлено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування за такі періоди: листопад 2011 року - на суму 115732 грн., грудень 2011 року - на суму 34396 грн., січень 2012 року - на суму 92 грн. Перевіркою також установлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування на поточний рахунок за квітень 2012 року в розмірі 150220 грн.

На підставі викладеного відповідач № 1 просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача № 2 в судовому засіданні проти позовних вимог також заперечував, посилаючись на наступне. Згідно з пунктом 12 статті 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету. Відповідач № 2 вважає, що позивач, вимагаючи стягнути суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість з Державного бюджету України, обрав неналежним спосіб захисту. Тому вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11).

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацом 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Судом установлено, що позивач - ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» є юридичною особою та платником податку на додану вартість (арк. справи 10-24 том 1). Підприємство перебуває на обліку в Ленінській МДПІ у м. Луганську.

14.05.2012 позивачем було подано до Ленінської МДПІ у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2012 року з зазначенням від'ємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача, в розмірі 178803 грн. (арк. справи 114-119 том 1).

На підставі наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 09.07.2012 № 430 у період з 11.07.2012 по 17.07.2012 податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2012 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем № 1 було складено акт від 20.07.2012 № 331/15-411/37234384, в якому було підтверджено відображене в декларації за квітень 2012 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 28583 грн., а також зроблено висновок про порушення позивачем пункту 200.4 та пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок у розмірі 150220 грн. Також зроблено висновок про заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування за такі періоди: вересень 2011 року - 57144 грн., жовтень 2011 року - 58588 грн., грудень 2011 року - 34396 грн., січень 2012 року - 92 грн. (арк. справи 25-30 том 1).

На думку податкового органу, вказані порушення виникли у зв'язку з тим, що до додатку № 2 податкової декларації з ПДВ включено залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів: вересень 2011 року - 57144 грн., жовтень 2011 року - 58588 грн., грудень 2011 року - 32524 грн., січень 2012 року - 1964 грн., лютий 2012 року - 21291 грн., березень 2012 року - 7292 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем № 1 було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000252360 форми «В1», відповідно до якого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 150220 грн. та нараховано штрафну санкцію в розмірі 37555 грн.; та податкове повідомлення-рішення від 03.08.2012 № 0000262360 форми «В2», відповідно до якого позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2011 року на суму 115732 грн., за грудень 2011 року на суму 34396 грн., за січень 2012 року на суму 92 грн., та зазначено, що вважається, що ТОВ «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» добровільно відмовляється від отримання суми заниження в розмірі 150220 грн. як бюджетного відшкодування, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів (арк. справи 45-46 том 1).

Суд вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що підлягають скасуванню, з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 178803 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підтвердження фактичного виконання господарських операцій з контрагентами позивач надав первинні бухгалтерські документи, зокрема, копії договорів та контрактів (том 1 арк. справи 218-265, том 2 арк. справи 165-173, 176-200, том 3 арк. справи 121-155), податкові накладні (том 2 арк. справи 56-124, 255, том 3 арк. справи 1-67), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (том 1 арк. справи 57-68, 120-136), копії вантажних митних декларацій (том 1 арк. справи 69-82, 86-88, 90-91, 94-95, 97-98, 101-102, 138, 141, 145-146, 149-150, 153-154), копії міжнародних товарно-транспортних накладних та товарно-транспортних накладних (том 1 арк. справи 83, 85, 92, 99, 103, 140, 142, 147, 151, том 2 арк. справи 125), копії рахунків-фактур (інвойсів) (том 1 арк. справи 84, 89, 93, 100, 104, 139, 143, 144, 152, 155), копії актів здачі-приймання виконаних робіт (том 2 арк. справи 126-133, том 3 арк. справи 68-75), копії прибуткових ордерів та карток складського обліку (том 2 арк. справи 134-155, том 3 арк. справи 76-102), копії протоколів випробувань (том 2 арк. справи 156-161, 164, том 3 арк. справи 103-106, 111-117), копії сертифікатів якості (том 2 арк. справи 174, том 3 арк. справи 118-119), банківські виписки (том 2 арк. справи 201-254, том 3 арк. справи 156-198).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Первинна бухгалтерська документація також була досліджена під час проведення перевірки позивача, в акті перевірки не міститься зауважень щодо складання документів бухгалтерської звітності.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача № 1 ґрунтуються на тому, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати бюджетне відшкодування ПДВ з використанням зазначених сум податку.

З зазначеними доводами суд не погоджується, оскільки Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом.

Згідно з постановою Верховного Суду України від 10.10.2011 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Також абзацом третім пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Таким чином, суд вважає, що позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за квітень 2012 року залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, у тому числі - за вересень, жовтень, грудень 2011 року, січень, лютий, березень 2012 року.

На підставі викладеного позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012 № 0000252360, від 03.08.2012 № 0000262360 підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи наведені норми, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши оскаржені податкові повідомлення-рішення протиправними.

Щодо посилань відповідача № 2 на обрання позивачем неналежного способу захисту суд зазначає наступне.

З урахуванням сталої практики з даного питання, у тому числі викладеної в рішеннях Вищого адміністративного суду України, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2009 року за наслідками розгляду за винятковими обставинами у зв'язку з наявністю підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, - неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авангард» до державної податкової інспекції у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, яка є правонаступником Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій. Зокрема, у зазначеній постанові Верховий Суд України вказав, що рішення судів у частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковими, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у зв'язку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Згідно з частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що заявлена позивачем сума бюджетного відшкодування за квітень 2012 року в сумі 178803 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Водночас суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача № 1 щодо визначення заниження, завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та щодо ненадання до органів державної казначейської служби висновку із зазначенням суми в розмірі 28583 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету. Вказані дії відповідача № 1 не тягнуть будь-яких правових наслідків для позивача. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку - податкові повідомлення-рішення.

Вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає об'єкту порушеного права. Належним та необхідним способом захисту прав позивача є визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень, а також стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 цієї статті якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду з позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1788,03 грн. З урахуванням задоволеної частини позовних вимог стягненню з Державного бюджету України на користь позивача підлягає сума 1755,84 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби, Управління державної казначейської служби у м. Луганську Луганської області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень від 03.08.2012 № 0000252360, від 03.08.2012 № 0000262360, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 178803 грн. задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 03.08.2012 № 0000252360 та від 03.08.2012 № 0000262360.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за квітень 2012 року в розмірі 178803 грн. 00 коп. (сто сімдесят вісім тисяч вісімсот три грн. 00 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБАСС-СЛАВ-АГРО» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1755 грн. 84 коп. (одна тисяча сімсот п'ятдесят п'ять грн. 84 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 28 січня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун