Постанова № 2896357, 18.12.2007, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18.12.2007 р.                                                                                                     № 8/147

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Інвест Холдинг»

ДоДержавної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва

Провизнання недійсними податкових повідомлень - рішень За участю представників сторін: Від позивача: Шестаков В.Ю. –пред. за довір. Від відповідача: Пелепецький В.Д. –пред. за довір., Ярмак М.М. –пред. за довір., Мамочкін С.М. –пред. за довір., Коновал Т.І. за дов. 9144/9/10-008 від 04.12.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

Пред’явлені позовні вимоги про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000382306/0 від 08.05.2007 р., № 0000392306/0 від 08.05.2007 р., № 0000402306/0 від 08.05.2007 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що звичайна ціна з метою оподаткування операцій з надання приміщень пов'язаним особам в оренду в період з 01.10.2003р. - 30.09.2006 р податком на додану вартість та податком на прибуток позивачем визначена відповідно до вимог чинного законодавства України, суми ПДВ за податковими накладними, виписаними контрагентам, позивачем відносилися до складу податкового кредиту правомірно, а послуги, отримані від контрагента по поверненню заборгованості покупця ЗАТ «Гермес Інвест Холдинг»віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту також відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що ним вірно застосовані норми чинного законодавства при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва № 0000382306/0 від 08.05.2007 р., № 0000392306/0 від 08.05.2007 р., № 0000402306/0 від 08.05.2007 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

26 квітня 2007 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі м. Києва було складено акт № 342-23-6-24938171 «Про результати виїзної позапланової перевірки ЗАТ «Гермес Інвест Холдинг»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.09.2006 року.

В подальшому рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0000382306/0 від 08 травня 2007 р. у зв’язку із арифметичною помилкою було скасовано у частині донарахованого податку на прибуток у сумі 41900,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 1863,00 грн.

На підставі акту перевірки № 342-23-6-24938171 були прийняті: податкове повідомлення-рішення № 0000382306/0 від 08.05.2007 р. прийняте на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення пп.5.3 ст.5, п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від21.12.00р. за2181-III, яким визначено суму податкового зобов’язання за платежем платника податків ЗАТ «Гермес Інвест Холдінг»по сплаті податку на прибуток в розмірі 1156967грн., з яких 785 525грн.–основний платіж, 371 442грн.–штрафні санкції; податкове повідомлення-рішення № 0000392306/0, яким на підставі пп.6.1.1. п.6.1. ст..6, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) визначено суму податкового зобов’язання за платежем платника податків ЗАТ «Гермес Інвест Холдінг»по сплаті податку на додану вартість в розмірі 1025074грн., з яких 618 512грн.–основний платіж, 406 562грн.–штрафні санкції; податкове повідомлення-рішення № 0000402306/0, яким на підставі пп.6.1.1. п.6.1. ст..6, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) і ЗАТ «Гермес Інвест Холдінг»зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі на зменшення податкових зобов’язань з ПДВ наступних податкових періодів) з податку на додану вартість у розмірі суми завищеного та відшкодованого бюджетного відшкодування –23117 грн., суми штрафних санкцій –11559 грн., разом 34 676грн.

Спірні податкові повідомлення-рішення були отримані платником податків 11 травня 2007 року.

У відповідності до чинного законодавства податкові спірні податкові повідомлення-рішення були оскаржені до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва, Державної податкової адміністрації у м. Києві та до Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві податкове повідомлення-рішення № 0000382306/0 від 08.05.2007 р. у зв’язку із арифметичною помилкою було скасовано у частині донарахованого податку на прибуток у сумі 41900,00 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 1863,00 грн.

В ході перевірки Державною податковою інспекцією у Облонському районі м. Києва були встановлені фінансово-господарські взаємовідносини позивача з наступними підприємствами: ТОВ «Стройтехснаб», ЗАТ «Барі», ТОВ «Три О».

Стосовно фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Стротехснаб»та питання віднесення суми ПДВ по податкових накладних до складу податкового кредиту.

ТОВ «Стройтехснаб»протягом десяти місяців (31.10.03 р.- 19.07.04 р.) надавало позивачу послуги по технічному обслуговуванню, ремонту автомобілів, та реалізацію автозапчастин.

Технічне обслуговування та ремонт автомобілів проводилось за адресою м. Київ пр-т Повітрофлотський,72 та м. Київ м. Лівобережна на території заводу «Укрпластик».

Фактичне надання послуг підтверджується актами виконаних робіт :№ б/н від 31.10.2003р. на суму 4806,00 грн., в т. ч. ПДВ 801,00 грн.; № б/н від 19.12.2003р. на суму 72,00 грн., в т. ч. ПДВ 12,00 грн.; № б/н від 19.11.2003р. на суму 3739,20 грн., в т. ч. ПДВ 623,20 грн. ; № б/н від 14.01.2004р. на суму 2732,40 грн., в т. ч. ПДВ 455,40 грн.; № б/н від 14.01.2005р. на суму 1410,00 грн., в т. ч. ПДВ 235,00 грн.; № б/н від 23.01.2004р. на суму 3135,60 грн., в т. ч. ПДВ 522,60 грн. ; № б/н від 06.05.2004р. на суму 1056,00 грн., в т. ч. ПДВ 176,00 грн. ; № б/н від 13.07.2004р. на суму 1812,00 грн., в т. ч. ПДВ 302,00 грн.; № б/н від 26.03.2004р. на суму 1902,00 грн., в т. ч. ПДВ 317,00 грн.; № б/н від 23.03.2004р. на суму 3881,40 грн., в т. ч. ПДВ 646,90 грн.; № б/н від 19.03.2004р. на суму 2473,20 грн., в т. ч. ПДВ 412,20 грн.

Фактичне отримання автозапчастин підтверджується видатковими накладними: накладна № 09.12/02 від 19.12.03 р. на суму 640,80 в т.ч.ПДВ 106,80 грн.; накладна № 09.12/03 від 19.12.03 р. на суму 454,80 в т.ч.ПДВ 75,80 грн.; накладна № 16.01/01 від 29.01.04 р. на суму 1600,80 в т.ч.ПДВ 266,80 грн.; накладна № 20.10/01 від 31.10.03 р. на суму 6752,16 в т.ч.ПДВ 1125,36 грн.

Судом встановлено, що розрахунки між позивачем та ТОВ «Стройтехснаб» проводились у безготівковій формі. Фактична оплата за отримані послуги по ремонту автомобілів та отримані автозапчастини підтверджується платіжними дорученнями: платіжне доручення № 1018 від 30.10.2003 р. на суму 4806,00 в т.ч. ПДВ 801,00 грн.; платіжне доручення № 1019 від 30.10.2003 р. на суму 6752,16 в т.ч. ПДВ 1125,36 грн; платіжне доручення № 1105 від 20.11.2003 р. на суму 3739,20 в т.ч. ПДВ 623,20 грн. платіжне доручення № 1210 від 18.12.2003 р. на суму 454,80 в т.ч. ПДВ 75,80 грн.; платіжне доручення № 1211 від 18.12.2003 р. на суму 712,80 в т.ч. ПДВ 118,80 грн.;платіжне доручення № 17 від 12.01.2004 р. на суму 1410,00 в т.ч. ПДВ 235,00 грн.;платіжне доручення № 19 від 12.01.2004 р. на суму 2732,40 в т.ч. ПДВ 455,40 грн.;платіжне доручення № 42 від 22.01.2004 р. на суму 1600,80 в т.ч. ПДВ 266,80 грн.; платіжне доручення № 45 від 22.01.2004 р. на суму 3135,60 в т.ч. ПДВ 522,60 грн.;платіжне доручення № 251 від 18.03.2004 р. на суму 2473,20 в т.ч. ПДВ 412,20 грн.;платіжне доручення № 252 від 18.03.2004 р. на суму 3881,40 в т.ч. ПДВ 646,90 грн.;платіжне доручення № 307 від 01.04.2004 р. на суму 1902,00 в т.ч. ПДВ 317,00 грн.;платіжне .доручення № 428 від 11.05.2004 р. на суму 1056,000 в т.ч. ПДВ 176,00 грн.;платіжне доручення № 473 від 20.05.2004 р. на суму 1344,00 в т.ч. ПДВ 224,00 грн.;платіжне доручення № 593 від 19.07.2004 р. на суму 1812,00 в т.ч. ПДВ 302,00 грн..

При дослідженні доказів у справі, судом встановлено, що позивачем було дотримані вимоги п.п. 7.2.1 п.п. 7.2.3. , п 7.2.4 , п.п.7.3.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., на суми передоплати позивачем отримано від ТОВ «Стройтехснаб»та належним чином оформлені податкові накладні :№ 20.10/01 від 23.10.2003 р. загальна сума з ПДВ 6752,16 грн. ПДВ 1125,36 грн.; № 27.10/01 від 30.10.2003 р. загальна сума з ПДВ 4806,00 грн. ПДВ 801,00 грн.; № 19.11/01 від 21.11.2003 р. загальна сума з ПДВ 3739,20 грн. ПДВ 623,20 грн.; № 09.12/02 від 09.12.2003 р. загальна сума з ПДВ 712,80 грн. ПДВ 118,80 грн.; № 09.12/03 від 09.12.2003 р. загальна сума з ПДВ 454,80 грн. ПДВ 75,80 грн.; № 08.01/02 від 08.01.2004 р. загальна сума з ПДВ 2732,40 грн. ПДВ 455,40 грн.; № 08.01/01 від 12.01.2004 р. загальна сума з ПДВ 1410,00 грн. ПДВ 235,00 грн.; № 16.01/01 від 23.01.2004 р. загальна сума з ПДВ 1600,80 грн. ПДВ 266,80 грн.; № 16.01/02 від 22.01.2004 р. загальна сума з ПДВ 3135,60 грн. ПДВ 522,60 грн.; № 10.02/02 від 17.03.2004 р. загальна сума з ПДВ 3881,40 грн. ПДВ 646,90 грн.; № 11.03/01 від 17.03.2004 р. загальна сума з ПДВ 2473,20 грн. ПДВ 412,20 грн.; № 10.02/02 від 17.03.2004 р. загальна сума з ПДВ 3881,40 грн. ПДВ 646,90 грн.; № 23.03/01 від 24.03.2004 р. загальна сума з ПДВ 1902,00 грн. ПДВ 317,00 грн.; № 06.05/01 від 07.05.2004 р. загальна сума з ПДВ 1056,00 грн. ПДВ 176,00 грн.; № 14.05/01 від 17.05.2004 р. загальна сума з ПДВ 1344,00 грн. ПДВ 224,00 грн.; № 13.07/01 від 14.07.2004 р. загальна сума з ПДВ 1812,00 грн. ПДВ 302,00 грн.

Зазначені суми ПДВ на підставі п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 включені до податкового кредиту та відображені в відповідному періоді у книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкової декларації з ПДВ.

16.09.2004 р. рішенням у справі № 2-2846р. Святошинським районним судом м. Києва визнано недійсними свідоцтво про Державну реєстрацію ТОВ «Стройтехснаб»видане Голосіївською РДА в м. Києві від 29.05.2003 р. № 07068; статут, установчий договір, довідку про включення ТОВ «Стройтехснаб»до Державного реєстру підприємств та організацій України № 6683/03 з моменту реєстрації, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 37062893 з 24.07.2003 р.

20.04.2005 р. Голосіївська ДПІ в м. Києві Актом № 933/19-40 В-1 анулювала Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 37062893 з 24.07.2003 р. виданого ТОВ «Стройтехснаб». В даному акті також зазначено, що ТОВ «Стройтехснаб»до серпня місяця 2004 р. подавало податкову звітність до ДПІ.

Позивач отримав в установленому порядку податкові накладні у відповідності з п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР правомірно включивши суми ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене та правову позицію Судової палати Верховного Суду України – наступна відміна державної реєстрації і визнання установчих документів продавця недійсними підприємством на розрахункові і звітні документи не впливає, адже на дату отримання послуг, автозапчастин і дату видачі податкових накладних продавець перебував на податковому обліку в якості платника ПДВ, а у відповідності з п.7.2.4 Закону України «Про податок на додану вартість»зареєстрований платник податку має право нараховувати покупцю ПДВ, видавати йому податкову накладну. Наступне визнання недійсним Установчих документів платника податків та його свідоцтва платника ПДВ (навіть з моменту реєстрації) не відміняє значимі юридичні дії здійснені ним з другими суб’єктами, в тому числі і дії по наданню податкових накладних. Жодним нормативним актом України на платників податків не накладається обов’язок відслідковувати сумлінність партнерів –контрагентів щодо їх відносин з державними органами.

Тому виключення з податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, складених ТОВ «Стройтехснаб»є неправомірним.                                                                      25 липня 2007 р. позивачем було отримано висновок № 7641/7642 спеціаліста-економіста Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, в якому зазначено, що відповідно до п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79, зареєстрованого в міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за № 208/4429, свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках ,передбачених законодавством. Одночасно із анулюванням Свідоцтва, органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість із Реєстру.

Згідно з актом № 933/19-4013-1, затвердженим начальником ДПІ у Голосіївському районі м.Києва, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Стройтехснаб»№ 37062893 анульовано 20.04.2005 р.

Враховуючи, що в період віднесення позивачем за правилом першої події на підставі податкових накладних, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», Святошинським районним судом м. Києва не було прийняте рішення про визнання недійсним свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ ТОВ «Стройтехснаб»№ 37062893, позивач мав всі законні підстави щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що значаться в податкових накладних, виписаних ТОВ «Стройтехснаб».

Відносно отримання послуг від ТОВ «Барі»та питання включення до валових витрат та податкового кредиту отриманих послуг.

Позивачем 15.09.2003 р. було продано 4 автомобілі на загальну суму 522356,41 грн. на умовах оплати протягом 90 днів з дати підписання договору (з 15.09.2003 р.) на продажу автомобілів. В зазначений договорами термін оплати за продані автомобілі не надійшло.

Для забезпечення погашення заборгованості 15.01.2004 р. було укладено Договір № 02/04-ПР між позивачем та ЗАТ «Барі».

Зазначену суму боргу 522356,41 було повернуто на розрахунковий рахунок позивача 28.04.2004 р. платіжним дорученням № 112., про що було складено та підписано акт виконаних робіт про забезпечення погашення заборгованості. вартість таких послуг складає 85000,00 грн. в т.ч. ПДВ 14166,67 грн.

У відповідності до п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Погашення простроченої стосовно термінів, вказаних у договорі, заборгованості покупця завдяки послугам ЗАТ «Барі»є прямим підтвердженням цих послуг, що ці послуги отримані товариством в рамках здійснення своєї господарської діяльності. Зміст відносин ЗАТ «Барі»з покупцем не має відношення до позивача, тому що стосується діяльності третіх сторін.

Згідно п.п.5.2.1.п 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв’язку з підготовкою, організацією веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, . у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають віднесенню до складу валових витрат будь-які витрати ,не підтверджені будь якими розрахунковими платіжними і другими документами ,обов’язкове ведення та зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до п.11.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва, вважається дата що відноситься на податковий період ,на протязі якого припадає будь яка із подій, яка настала раніше : або дата списання грошових коштів.

Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставами для бухгалтерського обліку господарських операцій являються первинні документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської діяльності ,а якщо це не можливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю і упорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях а також повинні мати обов’язкові реквізити : назву документа, дату і місце складання ,назва підприємства від імені якого складається документ, зміст та об’єм господарських операцій, одиниця виміру господарської операції ,посадових осіб ,відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші данні ,які дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь в здійснені господарської операції.

Цієї ж позиції дотримується і Державна Податкова Адміністрація України (лист-роз’яснення від 28.12.2005 р. № 1178/10/31-106 «Про віднесення до складу валових витрат вартості одержаних послуг».

Таким чином, акт виконаних робіт від 29.04.2004 р. по договору № 02/04-ПР від 15.01.2004р. являється первинним документом, який має всі необхідні обов’язкові реквізити, тому позивачем, враховуючи вищевикладене, правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати щодо вищевказаних послуг та на підставі вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 р. № 168/97-ВР правомірно включено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Це підтверджується і у вищезазначеному висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, де зазначено, що послуги, отримані від ЗАТ «Барі»по поверненню заборгованості покупця, відповідно позивачем віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту відповідно до вимог чинного законодавства України. А в свою чергу п.5.3. ст.5 «Про оподаткування прибутку підприємств», на який в акті перевірки є посилання щодо порушення даного пункту позивачем, має ряд підпунктів, які в свою чергу чітко визначають випадки, коли витрати підприємства не відносяться до складу валових витрат. В акті перевірки відсутнє посилання на підпункт пункту 5.3. статті 5 Закону України.

Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що позивач є пов’язаною особою з ТОВ «Три О»та з ЗАТ «Барі».

Відповідно до п. 1.26 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Для фізичної особи загальна сума володіння часткою статутного фонду платника податку (голосів у керівному органі) визначається як загальна сума корпоративних прав, що належить такій фізичній особі, членам сім'ї такої фізичної особи та юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою або членами її сім'ї.

Відповідач вказує на те, що ЗАТ «Гермес Інвест Холдинг», ТОВ «Три О»та ЗАТ «Барі»є пов’язані особи, оскільки перебувають під спільним контролем Граф ЛТД (З’єднане королівство Великобританія, код 3446217) та володіють більш ніж 20 % статутного фонду кожного з наведених підприємств. Відповідно до отриманої інформації відповідачем на запити до ТОВ «Три О»та ЗАТ «Барі»встановлено, що частки засновника Граф ЛТД становлять: у статутному фонді ТОВ «Три О»- 31 %, у статутному фонді ЗАТ «Барі»- 99 %.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Ця норма підтверджується ст. 627 Цивільного кодексу України, згідно положенням якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Діючим законодавством України не передбачений обов'язок контрагентів проводити перевірку реєстраційних даних один одного, в тому числі витребовувати інформацію про засновників (акціонерів, учасників), місце реєстрації, наявність обмежень у діяльності, тощо.

При проведенні перевірки відповідачем при встановленні ознаки пов’язанності осіб не було встановлено причинно-слідчого зв’язку між вибором позивачем контрагентів за ознакою наявності відносин контролю та формуванням на підставі цього цін в рамках договорів оренди.

Щодо встановлення звичайних цін позивач вказує на те, що відповідно до п.п.1.20.2. п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

У відповідності до п.13 Указу Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з регулювання підприємницької діяльності»індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях встановлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

В порушення вказаного Указу відповідачем були направлені запити не до уповноважених державних органів, а до комерційних структур: ТОВ «Самсон», ТОВ «КСС «Нерухомість столиці», та інших, на підставі відповідей від яких були зроблені відповідні висновки.

У відповідях на запити цими структурами, була використана інформація не про укладені договори з ідентичними (однорідними) послугами, а був проведений ретроспективний аналіз орендних ставок нежилих приміщень Печерського району м. Києва на підставі інформації з журналів «Мир квартир»та «Нерухомість Києва», а також не прийнято до уваги вимоги зазначеного Закону стосовно ідентичних послуг у співставних умовах.

Вищезазначене свідчить про те, що при проведенні перевірки відповідачем не було враховано значну площу району, різний розвиток інфраструктури у мікрорайонах, стан нежилих приміщень, що надаються в оренду, а також чисельну кількість інших важливих факторів, що суттєво впливають на формування цін на оренду.

Крім того, при наданні висновків були порушені положення ст. 632 Цивільного кодексу України, згідно якої ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. І тільки у тому випадку, якщо вона не встановлена і не може бути встановлена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на момент укладання договору.

У висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зазначено, що згідно з п.п.1.20.10. п.1.20.ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Застосування непрямого методу передбачено п.4.3. Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

На даний час відсутня методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, що затверджена законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002р. № 697 була затверджена методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, що не є законодавчо встановленою Методикою відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Дана Методика згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2005р. № 788 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», втратила чинність.

Таким чином, застосування непрямого методу для визначення податкових зобов’язань з будь-яких податків неможливо, оскільки відсутня законодавчо встановлена методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, наявність якої передбачена Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». І висновок, викладений в Акті від 26.04.2006 р. № 342-23-6-24938171 про те, що позивачем занижений валовий дохід за період з 1 кварталу 2004 р. по 9 місяців 2006 р. в сумі 3509680 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Відповідач порушив процедуру визначення податкових зобов’язань платника податків із застосуванням звичайних цін, також податковими органами не доведено невідповідності договірних цін, встановлених на орендні послуги рівню звичайних цін (пп.1.20.8, пп.20.10 ст.1 Закону № 283/97-ВР).

Згідно пп.1.20.1. ст.1 Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, і якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. А справедлива ринкова ціна в свою чергу - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва № 0000382306/0 від 08.05.2007 р., № 0000392306/0 від 08.05.2007 р., № 0000402306/0 від 08.05.2007 р. підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства.

На підставі ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати по сплаті державного мита підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва № 0000382306/0 від 08 травня 2007 р.

3. Визнати недійсним Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва № 0000392306/0 від 08 травня 2007 р.

4. Визнати недійсним Податкове повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі м.Києва № 0000402306/0 від 08 травня 2007 р.

5. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Інвест Холдинг»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання постанови: 24.12.2007 р.