Постанова № 2896350, 31.01.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31.01.2008 р. № 8/134

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовом: Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод»

До відповідача : Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва

Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

За участю представників сторін

Від позивача: Крайнік Д.В. за дов. № 375/41 від 10.07.2007 р.

Від відповідача: Сименюк І.Ю. за дов. № 8452/9/10 від 13.12.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлено про визнання нечинними податкових повідомлень рішень від 13.03.2007 року № 000024175/0 та від 25.05.2007 року №000075175/1.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідачем під час проведення перевірки було неправильно застосовано норми чинного законодавства України. Зокрема, позивач вказує на те, що при формуванні сум податкових зобовязань податковим органом не були взяті до уваги всі необхідні докази, у звязку з чим просить визнати податкові повідомлення рішення нечинними.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем при формуванні бази для оподаткування з податку з доходів фізичних осіб не було включено до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб сум позик, наданих позивачем у перевіряємому періоді. Також, відповідач зазначив, що згідно акту перевірки, позивачем було допущено порушення порядку використання та повернення коштів виданих з каси підприємства, чим порушено норми п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, ст. 8, ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В процесі розгляду справи, позивачем було уточнено позовні вимоги, згідно яких останній просив визнати податкове повідомлення рішення видане Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва від 25 травня 2007 року №000075175/1 нечинними в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493,78 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14784,71 грн. Вказані вимоги, позивач обґрунтував тим, що при визначенні сум податкової заборгованості та розміру штрафних санкцій відповідач помилково дійшов висновку про отримання працівниками та іншими фізичними особами сум безповоротної фінансової допомоги з боку ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод». Зокрема, на думку позивача, податковим органом при визначенні сум податкових зобовязань не було враховано граничних строків погашення наданих фізичним особам позик та трирічний строк позовної давності щодо стягнення позикових коштів в судовому порядку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Предявлені позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення рішення від 25.05.2007 року №000075175/1 в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493,78 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14784,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч.1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (субєкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В період з 30.01.2007 по 23.02.2007 року Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва було проведено виїзну планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»за період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

За результатами проведення виїзної планової комплексної перевірки було складено Акт №29-23/605-03149949 «Про результати виїзної планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»за період з 01.10.03 по 30.09.06».

Податковим органом в акті перевірки було зокрема, встановлено порушення п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4, ст. 8 та ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-IV від 22.05.2003 року та направлено податкове повідомлення рішення №000024175/0 від 13 березня 2007 року, про донарахування 286469,08 грн. по зобовязанням з податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), в тому числі за основним платежем 88226,67 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 198242,41 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач керуючись п.п. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р. (далі Закон №2181) та положеннями Закону України „Про державну податкову службу України” № 509-XII від 04.12.1990 р., оскаржив відповідне податкове повідомлення рішення в порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання.

22.05.2007 року за результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Подільському районі м. Києва було прийнято рішення № 7729/10/25-007, яким скасовано податкове повідомлення рішення від 13.03.2007 року № 000024175/0 в частині 67670,79 грн. донарахованого податку з фізичних осіб та 135341,58 грн. застосовуваної штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення залишено без змін.

За наслідками прийняття зазначеного вище рішення на адресу ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»було направлено податкове повідомлення рішення від 25 травня 2007 року за №000075175/1 про сплату податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) в сумі 20555,88 грн. і застосовуваної штрафної (фінансової) санкції у розмірі 62900,83 грн.

Відповідно до п.п. 5.2.5. п. 5.2. ст. 5 Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення. У цьому випадку зазначене рішення контролюючого органу не підлягає адміністративному оскарженню.

Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязівиходячи з наступного.

Згідно наявних доказів у матеріалах справи, ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»в період з 01.10.2002 року по 12.08.2004 року надавалися позики працівникам підприємства на умовах поворотної безпроцентної позики. Зокрема, згідно наявних в матеріалах справи заяв зобовязань було надано позику: працівнику підприємства ОСОБА_1 згідно заяви від 10.07.2003 року зі строком погашення до пяти років; працівнику підприємства ОСОБА_2. згідно заяви від 23.02.2003 року зі строком погашення до семи років; працівнику дочірнього підприємства ДП «Дизель»ОСОБА_3. згідно заяви від 16.12.2003 року зі строком погашення до семи років; працівнику підприємства ОСОБА_4. згідно заяви від 01.01.2002 року зі строком погашення до семи років; працівнику підприємства ОСОБА_5 згідно заяви від 18.09.2003 року зі строком погашення до 18.09.2010 року.

Згідно ст. 375 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, договір позики на суму понад п'ятдесят карбованців повинен бути укладений у письмовій формі.

Статтею 376 ЦК УРСР передбачено, що позичальник вправі заперечувати договір позики за його безгрошовістю, доводячи, що гроші або речі в дійсності зовсім не одержані ним від позикодавця або одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі.

В матеріалах справи міститься розрахунок витяг з документів бухгалтерського обліку наданого головним бухгалтером ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»Білецьким П.П. Згідно вказаного розрахунку та платіжних доручень слідує, що вказаними працівниками підприємства не заперечується факт отримання відповідних позик, про що також свідчить часткове погашення сум наданих позик станом на 30.09.2006 року (кінцева дата періоду, що перевірявся).

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що між вказаними фізичними особами та ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»виникли зобовязальні відносин з приводу надання поворотної безвідсоткової позики.

Разом з тим, в матеріалах справи, наявні також: договір безпроцентної цільової позики від 12.08.2004 року укладеного між ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»та заступником генерального директора по МТС Кучеруком М.К. згідно якого позичальник Кучерук М.К. зобовязувався в строк до 01.01.2015 року повернути позику в сумі 12000,00 гривень; договір безпроцентної цільової позики від 05.02.2003 року укладеного між ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»та фінансовим директором Ситнік І.В. згідно якого позичальник Ситник І.В. зобовязалася в строк до 30.05.2008 року повернути позику в сумі 30000,00 гривень.

Керуючись положеннями п. 4 Перехідних положень, ст. 1049 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що згідно поданих заяв позичальників, останні зобовязалися повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що зазначені у таких заявах. Кінцевий строк повернення сум отриманих позик відносно визначених фізичних осіб не настав.

Разом з тим, суд також бере до уваги те, що згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідним днем може бути день, що слідує за останнім днем повернення позики, а в разі, коли строк повернення прямо не визначений то, згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, після перебігу семи днів з дня висунення вимоги про виконання зобовязання.

Відповідно до п.п. 4.3.23 п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) основна сума кредиту, що отримується платником податку.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до висновку, що посилання ДПІ у Подільському районі м. Києва на порушення ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»норм п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»є безпідставними, оскільки податковим органом було необгрнутовано зроблено висновок про те, що позивачем надавалася безповоротна фінансова допомога працівника підприємства.

Разом з тим, позивачем при обґрунтуванні уточнень позовних вимог було додано розрахунок нарахованих ДПІ в Подільському районі м. Києва сум податку з доходів фізичних осіб та сум штрафних (фінансових) санкцій щодо грошових позик наданих працівникам ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»строк стягнення по яких не настав на дату проведення перевірки.

З огляду на наданий розрахунок обрахування сум, виходячи з положень п. 22.3 Перехідних положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 16.4.1 п. 16.4. ст. 16, ст.. 17 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 р., судом встановлено, що відповідачем було неправомірно донараховано сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493,78 гривень і застосовуваних штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14784,71 гривень, у звязку з безпідставним включенням ДПІ у Подільському районі м. Києва до сум загального оподаткованого доходу сум наданих працівникам ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»позик, строк стягнення (позовної давності) по яких не сплинув на дату проведення перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ у Подільському районі м. Києва при проведенні перевірки та складанні акту перевірки №29-23/605 03149949 від 01.03.2007 р. не в повній мірі досліджено наявні первинні документи, документи бухгалтерської і фінансової звітності, в наслідок чого податковим органом помилково було донараховано суми податкових зобовязань ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»як платника податків в частині сум податку з доходів фізичних осіб та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 6493,78 гривень та 14784,71 гривень відповідно, що повязані із помилковим включенням до вказаних платежів сум податку, що підлягав нарахування з наданих ЗАТ «Київський суднобудівний судноремонтний завод»переліченим на стор. 18-19 акту перевірки фізичним особам поворотних позик в період з 01.10.2003 р. по 30.09.2006 р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 000075175/1 від 25 травня 2007 року про сплату податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493 грн. 78 коп. та застосованих штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 14784 грн. 71 коп., підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 000075175/1 від 25 травня 2007 року про сплату податку з доходів фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) в частині донарахування сум податку з доходів фізичних осіб в розмірі 6493 грн. 78 коп. та застосованих штрафних (фінансових ) санкцій у розмірі 14784 грн. 71 коп.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Закритого акціонерного товариства «Київський суднобудівний судноремонтний завод»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяО.Є. Пилипенко Дата підписання постанови 08.02.2008 р.