Постанова № 28961777, 23.01.2013, Залізничний районний суд м. Сімферополя

Справа № 0107/10342/2012

Провадження по справі 2-а/122/27/13

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р.

Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Злотнікова В.Я.,

при секретарі - Мехтієвій А.Ш.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, третя особа фірма «Рефлекс», про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом до Сімферопольської міської ради, в якому просили визнати протиправним і скасувати рішення Сімферопольської міської ради від 21.06.2001р. №331 в частині приватизації фірмою «Рефлекс» підвального приміщення по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що підвальні приміщення за вказаною адресою приватизовані третьою особою фірмою «Рефлекс» відповідно до оскаржуваного рішення відповідача, яке суперечить нормам ч.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки зазначене приміщення є допоміжним, у зв'язку з чим, знаходяться у спільній власності власників квартир у житловому будинку. Крім того, позивачі вказують, що у спірному приміщенні знаходиться технічне обладнання будинку (інженерні комунікації, технічні пристрої тощо) які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир, проте доступ до них мешканцям житлового будинку неможливий.

У судовому засіданні представник позивачів заявлені вимоги підтримав по тих же підставах, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, в матеріалах справи є письмові заперечення проти позову.

Представник третьої особи у судовому засіданні також заперечував проти позову.

Заслухавши представників позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що позивачі є власниками квартир у багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 у м. Сімферополі.

Рішенням Сімферопольської міської ради від 21.06.2001р. №331 «Про перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації» затверджено перелік об'єктів комунальної власності м. Сімферополя, що підлягають приватизації (додаток №1) (а.с.223-226).

У п.33 додатку до вказаного рішення зазначене підвальне приміщення по АДРЕСА_1; в графі найменування послуг - торгівля; в графі спосіб приватизації - викуп; в графі користувач - фірма «Рефлекс».

Заперечуючи проти позову представник відповідача у письмових запереченнях вказував, що підвальні приміщення по АДРЕСА_1 не відносяться до допоміжних приміщень, оскільки є нежитловими приміщеннями та належать міськраді на підставі відповідного свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення.

Зі змісту ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» слідує, що суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст. 10 указаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинків одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього (п. 1.1).

У той же час законодавство розрізняє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні шахти та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.

Віднесення приміщень, в тому числі підвалів, де розташоване технічне обладнання будинку, до допоміжних приміщень, передбачалось і наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 квітня 1996 р. № 28/389 «Про затвердження Типового статуту об'єднання (товариства) співвласників багатоквартирного будинку» (втратив чинність на підставі наказу Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 189/2040 від 17 листопада 2003 року) та наказом Держжитлокомунгоспу України від 27 серпня 2003 р. № 141 «Про затвердження Типового статуту об'єднання співвласників багатоквартирного будинку та Типового договору відносин власників житлових і нежитлових приміщень та управителя».

Представник позивача у судовому засіданні вказував, що в спірному підвальному приміщенні, зайнятому фірмою «Рефлекс», знаходяться інженерно-комунікаційні споруди - стояк опалення та стояки холодної води житлового будинку, отже, воно є допоміжним приміщенням. В разі наявності течі води без представників фірми «Рефлекс» підійти до даних стояків мешканці будинку не можуть. Крім того, із приміщення, яке займається фірмою «Рефлекс» є прохід до щитової кімнати будинку.

Вказані пояснення стосовно того, що через спірні приміщення проходять інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації усіх квартир, без доступу до яких експлуатація житлового будинку є неможливою не спростовані представниками відповідача та третьої особи, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що це приміщення є допоміжним.

Посилання представника позивача на наявність свідоцтва про право власності на спірне приміщення як на нежитлове приміщення не може бути прийнято судом до уваги, оскільки це свідоцтво було видане 26.10.2002р., тобто вже після прийняття оскаржуваного рішення.

Судом також не приймаються до уваги доводи представник третьої особи стосовно того, що спірне приміщення розташоване у цокольному поверсі будинку, оскільки з матеріалів справи слідує, що це приміщення є підвальним, даних про те, що будинок по АДРЕСА_1 має цокольний поверх в матеріалах справи немає.

Таким чином, враховуючи, що спірне підвальне приміщення є допоміжним приміщенням, суд вважає, що включення його до переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації не мешканцями будинку, не є правомірним, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

На підставі ст.ст.1,10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Рішенні Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року, керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9-11, 17-18, 159, 160, 162-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправним та скасувати додаток №1 до рішення Сімферопольської міської ради від 21.06.2001р. №331 в частині включення до переліку об'єктів комунальної власності м. Сімферополя підвального приміщення по АДРЕСА_1.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя