Постанова № 28960680, 22.01.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
22.01.2013
Номер справи
1570/3290/2012
Номер документу
28960680
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 р.Справа № 1570/3290/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАНІЯ 2010» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОМАНІЯ 2010» (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001122220 від 17.05.2012 року, яким позивачу нараховані грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1726593,23 грн., у тому числі 1726592,23 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту від 04.05.2012 року №1417/225/37114314 про результати виїзної документальної перевірки позивача з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «Фоззі-Фуд» за період травень 2010 року - грудень 2011 року (надалі - акт перевірки).

За змістом акту перевірки підставами для нарахування спірним рішенням зобов'язань з ПДВ стали висновки податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ з жовтня 2010 по червень 2011 року ПДВ на загальну суму 1726592,23 грн. у зв'язку із наступним:

- проведення операцій з придбання товарів у постачальників, по яким встановлено нереальність угод та відсутність факту отримання товарів, а саме: ПП «Арикон», TOB «Блейд Транс», TOB «ОТГ - Груп», TOB «Світ - Імпекс», TOB «Компанія Квік Дан», ПП «Агроресурс - Південь», ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», TOB «ТД ЕРІС XXI», ПП «Смачний кошик», ПП «Інтенція»;

- включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, з датою виписки відмінною від дати включення до податкового кредиту, а саме: ПДВ в розмірі 60,09 грн. Включено до податкового кредиту жовтня 2010 року суму за податковою накладною ВАТ «Агропромисловий комбінат» Одеса» від 30.09.2010 року за №465; ПДВ в сумі 9288,03 грн. включено до податкового кредиту грудня 2010 року за податковою накладною ПП «Агроресурс-Південь» від 27.11.2010 року №910; ПДВ в сумі 14667,08 грн. включено до податкового кредиту лютого 2011 року ПП «Південь-Агросервіс» від 11.01.2011 року №199;

- включення до податкового кредиту лютого 2011 року ПДВ на суму 1415,00 грн. за податковою накладною ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» від 07.02.2011 року за №22, яка не надана до перевірки.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що висновки акту перевірки щодо відсутності реальних поставок позивачу товарів не відповідають фактичним обставинам справи, є упередженими, не узгоджуються з приписами законодавства та спростовуються наданими позивачем первинними документами по операціям з вказаними контрагентоми. Позивач стверджує, що ним повністю дотримано вимоги податкового законодавств при формуванні податкового кредиту у спірних періодах, і тому вважає спірне податкове повідомлення-рішення незаконним.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2012 року позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального, процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про відмову у задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В акті перевірки ДПІ стверджує про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по постачальникам ПП «Арикон», TOB «Блейд Транс», TOB «ОТГ - Груп», TOB «Світ - Імпекс», TOB «Компанія Квік Дан», ПП «Агроресурс - Південь», ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», TOB «ТД ЕРІС XXI», ПП «Смачний кошик», ПП «Інтенція», мотивуючи це тим, що згідно отриманих відповідей від Алчевської ОДПІ, ДПІ в Шевченківському районі м.Львова, ДПІ в м.Херсоні та наявної у ДПІ Приморського району м.Одеси інформації, по цим постачальникам не встановлено фактів передачі товарів.

Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку про помилковість позиції ДПІ стосовно завищення позивачем податкового кредиту по операціям із вказаними постачальниками, зазначивши, що вказані контрагенти позивача за спірний період були належним чином зареєстровані як платники ПДВ, податкові накладні від цих продавців були належним чином оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, а придбаний в них товар був реалізований позивачем в адрес ТОВ «Фоззі-Фуд», що відповідає цілям господарської діяльності позивача.

Суд першої інстанції також не погодився із посиланням ДПІ в обґрунтування своїх висновків на результати перевірочної роботи контрагентів позивача, що оформлені відповідними актами, зазначивши, що такі акти не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з цього питання і зазначає наступне.

За змістом п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР та ст.198 Податкового Кодексу України, якими у перевірених ДПІ періодах 2010 та 2011 року врегульовувались питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог цих законів) чи не підтверджені митними деклараціями, або іншими передбаченими цими законами документами.

Виходячи із приписів вищевказаних законодавчих норм, відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

На підтвердження правильності та повноти декларування податкового кредиту по операціям із ПП «Арикон», TOB «Блейд Транс», TOB «ОТГ - Груп», TOB «Світ - Імпекс», TOB «Компанія Квік Дан», ПП «Агроресурс - Південь», ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», TOB «ТД ЕРІС XXI», ПП «Смачний кошик», ПП «Інтенція» до матеріалів справи позивач долучив копії відповідних договорів, податкові та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт тощо.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству первинних документів від вказаних контрагентів.

Факт того, що вказані контрагенти на момент проведення операцій з позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість, не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Отже, наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з ПДВ по операціям із ПП «Арикон», TOB «Блейд Транс», TOB «ОТГ - Груп», TOB «Світ - Імпекс», TOB «Компанія Квік Дан», ПП «Агроресурс - Південь», ПП «ПІВДЕНЬ-АГРОСЕРВІС», TOB «ТД ЕРІС XXI», ПП «Смачний кошик», ПП «Інтенція».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, які послугували для ДПІ підставою для зменшення задекларованих позивачем сум податкового кредиту, знаходяться поза межами вимог п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст.198 Податкового Кодексу України. Інші статті цих законодавчих актів, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його постачальниками.

Встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Наведені в акті перевірки результати перевірочної роботи по контрагентами позивача, з якими ДПІ пов'язує безтоварність операцій із позивачем, були виявлені податковим органом вже після проведених позивачем з ними операцій.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний про обставини діяльності своїх постачальників, в матеріалах справи відсутні. ДПІ не обґрунтовує наявність у позивача реальної можливості з'ясувати всі обставини діяльності його постачальників на момент проведення з ними операцій.

Стосовно механізму підтвердження платниками податків реальності тих господарських операцій, по яким були сформовані валові витрати та податковий кредит з ПДВ, слід зазначити, що таких механізм законодавством України не визначений. Закон України «Про податок на додану вартість» та Податковий кодекс України визначають лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, які, як зазначено вище, були дотримані позивачем.

Колегія суддів вважає, що з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, ДПІ повинна надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів (послуг) у вищевказаних контрагентів в реальності не виконувались, а мало місце лише перерахування позивачем в їх адрес коштів з метою завищення податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ними, висновок ДПІ про завищення позивачем податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту чи валових витрат, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Також є безпідставними посилання ДПІ на певні недоліки оформлення товарно-транспортних накладних, за якими до позивача надходили товари, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 і на які посилається ДПІ, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним ВАТ «Агропромисловий комбінат» Одеса» від 30.09.2010 року за №465, ПП «Агроресурс-Південь» від 27.11.2010 року №910 та ПП «Південь-Агросервіс» від 11.01.2011 року №199, які виписані у періоді, який передує періоду включення їх до податкового кредиту.

Такі дії позивача повністю узгоджуються з приписами Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які були чинними до 01.01.2011 року, і які надавали платнику податків право з урахуванням 1095 денного терміну давності з дня виникнення права на податковий кредит включити до складу податкового кредиту поточного періоду суми ПДВ за податковими накладними, виписаними у попередніх періодах, за умови використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності у межах оподатковуваних операцій та при підтверджені сплати (нарахування) ПДВ постачальником належним чином складеними податковими накладними. За Податковим кодексом України таке право зберігається за платником податків протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Що стосується відображеного в акті перевірки завищення позивачем податкового кредиту лютого 2011 року на суму 1415,00 грн. за податковою накладною ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» від 07.02.2011 року за №22, то суд першої інстанції допустив помилку при з'ясуванні обставин цього порушення, також віднісши його до вищеописаних дій позивача по формуванню податкового кредиту по «запізненим» податковим накладним.

Такий висновок суду є помилковим, оскільки в акті перевірки на стор.31 зазначено, що до завищення податкового кредиту на суму 1415,00 грн. по постачальнику ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» пов'язано із ненаданням позивачем для перевірки податкової накладної від ТОВ «Алекс-Групп ЛТД».

Більш того, період виписки податкової накладної ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» №22 від 07.02.2011 року на суму ПДВ 1415,00 грн. відповідає періоду її включення позивачем до податкового кредиту - лютий 2011 року, що також спростовує позицію суду першої інстанції про формування податкового кредиту на цю суму по «запізненим» податковим накладним.

Виходячи з положень ст.198 Податкового Кодексу України, відсутність у платника податків податкової накладної позбавляє його права на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ за такою накладною.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

В позовній заяві позивач не наводить жодних заперечень відображеного в акті перевірки факту ненадання перевіряючим податкової накладної ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» на загальну суму 8490,00 грн..

Відсутні також докази того, що позивач до моменту винесення спірного податкового повідомлення-рішення з метою спростування вказаного факту подавав до ДПІ свої заперечення на акт перевірки із наданням ДПІ податкової накладної ТОВ «Алекс-Групп ЛТД».

Разом з тим, позивач долучив до матеріалів даної адміністративної справи (т.4 а.с.31) податкову накладну ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» №22 від 07.02.2011 року на загальну суму 8490,00 грн., в т.ч. ПДВ 1415,00 грн..

Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відображений в акті перевірки факт відсутності податкової накладної ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» позивачем не спростований і не заперечується, а тому висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту лютого 2011 року на суму 1415,00 грн., як такого, що не підтверджений податковою накладною, слід визнати обґрунтованим.

Надання позивачем податкової накладної ТОВ «Алекс-Групп ЛТД» №22 від 07.02.2011 року на суму ПДВ 1415,00 грн. лише суду без надання її податковому органу під час перевірки не спростовує правильність висновку ДПІ про завищення позивачем на цю суму податкового кредиту лютого 2011 року.

Отже, ДПІ правомірно нарахувало позивачу спірним рішенням зобов'язання з ПДВ за основним платежем 1415,00 грн..

Враховуючи положення п.7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, за яким штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування до позивача за вказане порушення штрафної санкції в розмірі 1 грн..

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним за основним платежем на суму 1415,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 1,00 грн., а на суму 1725177,23 грн. за основним платежем спірне рішення є незаконним та підлягає скасуванню.

Враховуючи допущену судом першої інстанції помилку при встановлені обставин справи, яка вплинула на правильність судового рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001122220 від 17.05.2012 року в частині нарахування зобов'язань з ПДВ за основним платежем на суму 1725177,23 грн. та відмовою в решті позовних вимог.

На користь позивача з Державного бюджету України підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст.195, ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.3 ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року - скасувати.

Винести нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАНІЯ 2010» задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби №0001122220 від 17 травня 2012 року в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 1725177,23 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАНІЯ 2010» (код за ЄДРПОУ 37114314) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька

Попередній документ : 28960628
Наступний документ : 28960731