Ухвала суду № 28958470, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5075/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2012р. по справі № 2а-1670/5075/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВМ Ампер"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова група ДФМ"

про визнання незаконними висновків, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВМ Ампер» звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об*єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби ( далі - Кременчуцька ОДПІ), в якому просило суд визнати незаконними висновки Кременчуцької ОДПІ та ДПА в Полтавській області щодо заниження ТОВ "АВМ Ампер" податку на прибуток в ІІ-IV кварталах 2011 року в сумі 11 744 грн., податку на додану вартість в травні, червні та серпні 2011 року всього в сумі 1 476 грн. в зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ "Промислова група ДФМ" , завищення ТОВ "АВМ Ампер" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2011 року на суму 701 грн. в зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ "Промислова група ДФМ" скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року №0005732301/278, №0005782301/31, №0005762301/279.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2012 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання незаконними висновків Кременчуцької ОДПІ та ДПА в Полтавській області щодо заниження ТОВ "АВМ Ампер": податку на прибуток в ІІ-IV кварталах 2011 року, податку на додану вартість в травні, червні та серпні 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Промислова група ДФМ" , завищення ТОВ "АВМ Ампер" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2011 року в зв'язку із взаємовідносинами з ТОВ "Промислова група ДФМ" закрито.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 26 березня 2012 року №0005732301/278, №0005782301/31, №0005762301/279.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "АВМ Ампер" витрати зі плати судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.10.2012 р. в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в цій частині в задоволенні позовних вимог.

В обгрутування вимог апеляційної скарги зазначила, що у травні, червні , серпні, жовтні, грудні 2011 року позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Промислова група ДФМ». Остання декларація з ПДВ ТОВ «Промислова група ДФМ» подана у вересні 2011 р. Згідно баз даних податкової служби по ТОВ «Промислова група ДФМ» внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. 17.11.2011 р. анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. У підприємства відсутні трудові ресурси необхідні для здійснення господарської діяльності, відсутні основні засоби. Не підтверджено документально транспортування товару від ТОВ «Промислова група ДФМ». Видаткові накладні оформлені з порушенням порядку складання первинних бухгалтерських документів. Апелянт вважає, що у зв*язку з встановленням відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг) ТОВ «Промислова група ДФМ» та визнання взаємовідносин між останнім та ТОВ «АВМ Ампер» такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, тобто нікчемного правочину, в ході перевірки не доведено факт поставки товару ТОВ «Промислова група ДФМ» на адресу ТОВ «АВМ Ампер». Оскільки ТОВ «Промислова група ДФМ» не знаходиться за місцезнаходженням, то постачальником були порушено вимоги оформлення податкової накладної, а позивач не мав права включати дані накладні до податкового кредиту. На думку апелянта договір між позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ» був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства і не був спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, тобто нікчемний.

Сторони в судове засідання не з*явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розписками про вручення поштового відправлення.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з*ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушені законні інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Під час судового розгляду встановлено, що фахівцями Кременчуцької ОДПІ в період з 23 лютого 2012 року по 29 лютого 2012 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ "АВМ Ампер" з питань взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДФМ", ПП "Анілді" за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20 січня 2012 року №2555/10.

За результатами перевірки складено акт від 06 березня 2012 року №77/22-113/30484951 ( далі - Акт перевірки), в якому вказано на відсутність порушень платником податків вимог податкового законодавства по господарським взаємовідносинам з ПП "Анілді», ТОВ "Промислова група ДФМ" (т. І, а.с. 14-28).

На підставі Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 26 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0005732301/278, яким ТОВ "АВМ Ампер" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток в розмірі 11 744 грн. (т. І, а.с. 31);

- №0005762301/279, відповідно до якого платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 1 695 грн. (в т.ч. 1 476 грн. - основний платіж, 219 грн. - штрафні (фінансові) санкції) (т. І, а.с. 29);

-№0005782301/31, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації з ПДВ за грудень 2011 року в розмірі 701 грн. (т. І, а.с. 30).

За наслідками адміністративного оскарження вище зазначених податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін (т. І, а.с. 32-37).

Не погоджуючись із вищевказаними висновками контролюючого органу про порушення ТОВ "АВМ Ампер" вимог податкового законодавства та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України ( далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об*єкта оподаткування складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як встановлено під час судового розгляду позивачем у ПП «Анілді» , «Промислова група ДФМ» були придбані товарно-матеріальні цінності. Реальність вчинених господарських операцій підтверджена первинними документами накладними, рахунками, податковими накладними. Розрахунки проведені в безготівковій формі. Придбаний товар позивачем використаний в господарській діяльності.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів прийшла до висновку, щодо безпідставності прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги, щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, в зв*язку з тим, що ТОВ «Промислова група ДФМ» не знаходиться за юридичною адресою і як наслідок невідповідність вимогам законодавства податкових накладних та безпідставне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відомості до Єдиного Державного реєстру були внесені після вчинення господарських операцій. Посилання апелянта, як на правомірність прийнятих повідомлень-рішень, на анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Промислова група ДФМ» , колегія суддів вважає також безпідставними, оскільки господарські операції були вчинені позивачем до 22.11.2011 р.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення позивачем вимог ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України , колегія суддів вважає безпідставними та зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Отже, основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки. Тобто, відповідач вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою визнав договори між позивачем та ПП. «Анілді» та ТОВ «Промислова група ДФМ» недійсними, до того ж, в акті перевірки відсутні дані, які б свідчили про порушення позивачем приписів ст.228 ЦК України. Зазначені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, а також немає інших відомостей, які б свідчили, наприклад, про необґрунтоване завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вище зазначені правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає безпідставними з вище зазначених підстав та такими, що не впливають на висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2012р. по справі № 2а-1670/5075/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 21.01.2013 р.