Ухвала суду № 28958014, 15.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5513/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1670/5513/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка"

до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2012 року за № 0000142301.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність висновків податкового органу щодо порушення ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового Кодексу України, підпункту 3.9 пункту 3, підпункту 4.5 пункту 4 розділу V "Порядку заповнення податкової декларації" та пунктів 3, 4 Порядку "Про акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, в результаті чого визначена до сплати за декларацією з податку на додану вартість (сільськогосподарського підприємства) сума податку на додану вартість у розмірі 1161675,12 грн. не сплачена на спеціальний рахунок з податку на додану вартість, та вважається такою, що використовується не за призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету в повному обсязі. Зазначав, що встановлені у висновках акта перевірки порушення не мали місця в його господарській діяльності.

Відповідач вважає дії Миргородської ОДПІ правомірними, а спірне податкове повідомлення-рішення - таким, що відповідає чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено численні порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Довженка" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: норми Податкового Кодексу України, Порядку "Про акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 1, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" зареєстроване як юридична особа (ідентифікаційний код 03770394) та перебуває на податковому обліку у Миргородській ОДПІ.

Відповідачем у період з 11 червня 2012 року по 09 липня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки 30 липня 2012 року складено акт № 84/22-110/03770394 (а.с. 10-35), в якому, зокрема, зафіксовано порушення ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового Кодексу України, підпункту 3.9 пункту 3, підпункту 4.5 пункту 4 розділу V "Порядку заповнення податкової декларації" та пунктів 3, 4 Порядку "Про акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11, в результаті чого визначена до сплати за декларацією з податку на додану вартість (сільськогосподарського підприємства) сума податку на додану вартість у розмірі 1161675,12 грн., в тому числі: за січень 2011 року в сумі - 217500,12 грн., за лютий 2011 року в сумі - 22714,00 грн., за серпень 2011 року в сумі - 14364,00 грн., червень 2011 року в сумі - 895689,00 грн., за лютий 2012 року в сумі - 11408,00 грн. не сплачена на спеціальний рахунок з податку на додану вартість, та вважається такою, що використовується не за призначенням і підлягає стягненню до державного бюджету в повному обсязі.

На підставі акта перевірки від 30 липня 2012 року № 84/22-110/03770394 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 серпня 2012 року № 0000142301 (а.с. 49), яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1161675,12 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 6448,00 грн.

Позивач, вважаючи висновки викладені в акті перевірки від 30 липня 2012 року № 84/22-110/03770394 упередженими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та виходять за межі компетенції відповідача; не погоджуючись із позицією податкового органа щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, вважає спірне податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, протиправним, таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування, обмежує та порушує права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняте без урахування фактичних обставин, з порушенням чинного законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого звернувся до суду з вимогою визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого наявні всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано збільшено позивачеві зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Проведеною перевіркою встановлено, що за період, охоплений перевіркою, позивачем неправильно відображено в Декларацію з податку на додану вартість (скороченій) за червень 2011 року коригування податкового зобов'язання в сумі 507025,00 грн. Відхилення становить 1147466,00 грн. Також невірно відображено в Декларацію з податку на додану вартість (скороченій) за червень 2011 року коригування податкового кредиту в сумі 734446,00 грн. Відхилення становить 251777,00 грн. Не проведено коригування податкового кредиту скороченої декларації при поверненні продукції (пшениця озима) ТОВ "Добробут" в січні 2011 року та не сплачено податок на додану вартість на спеціальний рахунок в сумі 48486,00 грн., в тому числі за січень 2011 року в сумі 22714,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 14364,00 грн., за січень 2012 року в сумі 11408,00 грн.

Судом встановлено, що висновок контролюючого органа щодо невірного відображення коригування податкового кредиту та податкового зобов'язання зумовлений внаслідок неправильного аналізу податкової звітності позивача.

Матеріалами справи підтверджено, що 12 липня 2011 року позивачем до Миргородської ОДПІ подано податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) ЗВІТНУ за червень 2011 року (разом з визначеними законом додатками) на загальну суму коригування - до зменшення 482669,00 грн. (а.с. 51- 61).

20 липня 2011 року позивачем подано декларацію ЗВІТНУ НОВУ з податку на додану вартість за червень 2011 року (разом з визначеними законом додатками) на загальну суму коригування - до зменшення 734446,00 грн. (а.с. 62-69).

Також судом встановлено, що податковий орган, прийнявши декларацію ЗВІТНУ НОВУ з податку на додану вартість, не взяв до уваги додатків до неї, а за результатами перевірки податкової декларації ЗВІТНОЇ НОВОЇ з податку на додану вартість дослідив додатки до податкової декларації ЗВІТНОЇ, що і призвело до виникнення встановленої в ході перевірки розбіжності та стало підставою для висновків податкового органа щодо неправильного відображення позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість ЗВІТНІЙ НОВІЙ за червень 2011 року (вх. № 5848) коригування податкового зобов'язання на суму в розмірі 507025,00 грн.

З урахуванням того факту, що податкова декларація з податку на додану вартість ЗВІТНА НОВА та всі додатки до неї містять відбитки штампа податкового органа про отримання податкової звітності відповідачем, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги Миргородської ОДПІ про неподання позивачем додатків до декларації з податку на додану вартість ЗВІТНОЇ НОВОЇ від 20 липня 2011 року.

Згідно вимог підпунктів 49.9.1-49.9.2 пункту 49.9 статті 49 Податкового Кодексу України податкова декларація, надана платником, вважається прийнятою:

- за наявності на декларації та за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) органу державної податкової служби, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення органу державної податкової служби, у разі надсилання податкової декларації поштою;

- у разі, якщо орган державної податкової служби із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк.

Відповідно до вимог пункту 2 Розділу XII Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом "Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" від 25 січня 2011 року № 41 (далі за текстом - Порядок) зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці.

Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що у разі якщо за результатами перевірки не встановлено порушень, робиться відповідний запис у розділі IV декларації.

Згідно приписів пункту 4 Порядку у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість (додаток 3 до цього Порядку).

Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, складається у двох примірниках і підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, та після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 розділу II Кодексу.

Вимогами пункту 5 Порядку визначено, що камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Матеріали справи свідчать, що відносно ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" не складалось повідомлень про відмову у прийнятті податкової декларації за червень 2011 року, та/або Акта про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, відтак податкова звітність позивача за червень 2011 року є прийнятою податковим органом.

Пунктом 4.9 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14 червня 2012 № 516 (далі за текстом - Методичні рекомендації), зокрема, визначено, що за відсутності зауважень до оформлення податкової звітності інспектори, що здійснюють приймання такої звітності, реєструють датою її фактичного отримання органом ДПС. Така податкова звітність вважається прийнятою. Цей факт засвідчують відповідні відмітки: штамп, дата реєстрації документа.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявність відмітки податкового органа на паперовій копії декларації за податку на додану вартість про отримання податкової звітності є достатньою підставою вважати таку декларацію належним чином поданою.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків відповідача щодо неправильного відображення коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань у декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" та ТОВ "Добробут" укладено договір купівлі-продажу від 02 серпня 2010 року № 16/0910/786. Згідно умов вказаного договору позивач отримав від ТОВ "Добробут" пшеницю озиму на суму 1305000,72 грн. про що складено прибуткову накладну № ДОЦ- 010305 від 25 липня 2010 року (а.с. 72). Для документального оформлення вказаного правочину контрагентом позивача складено податкову накладну № 2207 від 25 липня 2010 року на суму 7395000,00 грн., в т.ч. ПДВ 1232500,00 грн. (а.с. 74). Оплату за цим договором проведено в безготівковій формі шляхом перерахування позивачем грошових коштів на рахунок продавця за платіжним дорученням № 02-9468 від 27 серпня 2010 року сумі 1333082,00 грн. (а.с. 70).

У січні 2011 року ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" повернуто пшеницю озиму ТОВ "Добробут" на суму 1305000,72 грн., внаслідок чого в податковому обліку здійснено відповідне коригування.

З акта перевірки вбачається, що податковий орган дійшов протилежних висновків та констатував порушення вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 та пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками Миргородської ОДПІ та зазначає наступне.

Після здійснення оплати Товару за договором купівлі-продажу від 02 серпня 2010 року № 16/0910/786 (на підставі платіжного доручення № 02-9468 від 27 серпня 2010 року) на суму в розмірі 1333082,00 грн. підприємство позивача на загальних підставах отримало право на податковий кредит в розмірі 222180,33 грн.

Вищевказаний договір не виконаний в повному обсязі, оскільки у ТОВ "Добробут" залишився обов'язок щодо поставки на адресу позивача обумовленого товару, відповідно, сплачені зазначеному підприємству кошти набули статусу передплати, що належним чином відображено в бухгалтерському обліку позивача: Дт заборгованість ТОВ "Добробут" за договором купівлі-продажу від 02 серпня 2010 року № 16/0910/786 (Оборотно-сальдова відомість а.с. 77).

Таким чином, висновок контролюючого органа про неналежне проведення позивачем коригування податкового кредиту скороченої декларації при поверненні продукції (пшениця озима) ТОВ "Добробут" в січні 2011 року, що стало наслідком заниження суми податку на додану вартість за січень 2011 року, в сумі 217500,12 грн. - спростований наявними у матеріалах справи доказами.

Також, колегія суддів не приймає до уваги посилань в апеляційній скарзі Миргородської ОДПІ на той факт, ТОВ "Агрофірма "ім. Довженка" не сплачено податок на додану вартість на спеціальний рахунок в сумі 48486,00 грн., в тому числі: за січень 2011 року у розмірі 22714,00 грн., за серпень 2011 року в розмірі 14364,00 грн., за січень 2012 року в розмірі 11408,00 грн. з наступних підстав.

Так, пунктом 3 Порядку "Про акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 Кодексу для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.

Сільськогосподарське підприємство подає за місцем своєї реєстрації не пізніше останнього календарного дня місяця, що настає за звітним (податковим) періодом, органові державної податкової служби копії платіжних доручень про фактично зараховані на спеціальний рахунок суми податку на додану вартість за кожний звітний (податковий) період.

Разом із тим, вищевказана Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 набрала чинності 15 січня 2011 року, відповідно, її вимоги не можуть застосовуватись до господарських операцій, які фактично відбулись до цієї дати.

У 2010 році сільськогосподарські підприємства-суб'єкти спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства не мали обов'язку акумулювати суми податку на додану вартість на спеціальних рахунках.

Отже, будь-які помилки при визначенні таких сум податку не вважались порушенням податкового законодавства та не вимагали вжиття інших заходів, крім відображення у податковій звітності.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Суть зворотної дії нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх юридична обов'язковість поширюється на правовідносини, які виникли до набрання цими нормативно-правовими актами чинності.

Положеннями статей 8, 58, 92, 152 та пункту 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України встановлено, що виключно законами України про оподаткування визначаються події та факти і встановлюється відповідальність за їх порушення. Відповідно і зворотна дія у часі реалізується через податкові закони у випадках, коли вони скасовують або пом'якшують відповідальність особи.

Відповідно до статті 58 Конституції України та Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, якщо подія, факт визначались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, і ця ж подія, факт визначаються в новому законодавчому акті як правопорушення, за вчинення якого застосовується юридична відповідальність, і ця відповідальність пом'якшує або скасовує відповідальність особи, то у такому разі застосовуються норми нового законодавчого акта.

Якщо подія, факт не кваліфікувались як правопорушення податковим законодавством, чинним до 01 січня 2011 року, а в новому законодавчому акті ця ж подія, факт визначаються як правопорушення, за вчинення якого передбачено застосування юридичної відповідальності, то у такому разі юридична відповідальність не застосовується.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо визнання сум податку на додану вартість, які не перераховані на спеціальний рахунок, такими, що використовуються не за призначенням і підлягають стягненню до державного бюджету є безпідставними та необґрунтованими.

Пунктом 209.2 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Пунктом 4 Постанова Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 встановлена відповідальність за нецільове використання сум податку на додану вартість, нарахованого сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг - сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 01 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Отже, висновки щодо неправомірного (необґрунтованого) застосування пільги з податку на додану вартість та несплату податку на додану вартість на спеціальний рахунок в сумі 48486,00 грн. є необґрунтованими та суперечать податковому законодавству.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що відповідачем необґрунтовано збільшено позивачеві зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 року по справі № 2а-1670/5513/12 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2012р. по справі № 2а-1670/5513/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.