Постанова № 28953997, 29.01.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 5028/7/60/2011 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Поляк О.І.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"на постановувід 13.11.2012Київського апеляційного господарського судуу справі господарського суду Чернігівської області № 5028/7/60/2011за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4до- Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК"про визнання договору від 29.06.2009 припиненим, визнання права передавати приміщення в оренду, зобов'язання прийняти в оренду приміщення за договором від 05.03.2008, підписати акт приймання-передачі, стягнення 573557,94 грн.,за участю представників: позивача - ОСОБА_6 (дов.№99/861 від 19.06.2012) відповідача-1 - відповідача-2 -не з'явились ОСОБА_7ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.09.2012 у справі №5028/7/60/2011 (суддя Скорик Н.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Чорногуза М.Г., суддів Мальченко А.О., Сухового В.Г.), задоволені заяви позивача про виправлення описки в рішенні господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі-позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі-відповідач-1), Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (далі-відповідач-2) про визнання договору припиненим, визнання права передавати приміщення в оренду, зобов'язання прийняти приміщення в оренду та підписати акт приймання-здачі, стягнення 573557,94 грн., та виправлення помилки в наказі Господарського суду Чернігівської області від 15.06.2012, виданому на виконання цього рішення.

Відповідач-2 з зазначеними ухвалою та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати, в задоволені заяв позивача відмовити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме статей 43, 86, 89, 104,117 ГПК України.

Зокрема, скаржник вважає, що зі змісту статей 89, 117 ГПК України випливає, що судом виправляються тільки ті описки і помилки, яких припустився сам господарський суд при ухваленні судового акту, втім, помилки, виправлення яких є предметом оскарження, виникли внаслідок надання позивачем невірної інформації суду першої інстанції, отже, прийняті на підставі цих даних рішення і наказ виправленню не підлягають. Крім того, скаржник посилається на те, що спірна ухвала прийнята судом першої інстанції передчасно, оскільки судом не вирішено подану ним заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Представник відповідача-1 не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого сторони належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 22.01.2013.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні 29.01.2013 пояснення представників позивача і відповідача-2, перевіривши правильність застосування норм процесуального права в постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 21.12.2011 Господарський суду Чернігівської області прийняв рішення у справі № 5028/7/60/2011, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 31.05.2012, яким позов задоволено частково, з відповідача-2 на користь позивача стягнуто 520199,94 грн. збитків та судові витрати, в решті позовні вимоги залишені без задоволення.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Чернігівської області видано наказ від 15.06.2012.

05.07.2012 позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з заявою про виправлення описки в рішенні господарського суду Чернігівської області від 21.12.2011 та з заявою про виправлення помилки в наказі від 15.06.2012.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в пункті 1 резолютивної частини вказаного рішення зазначено: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50 (рах. 32009100400 в Дніпропетровському обласному управлінні НБУ м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код 143605070) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, АДРЕСА_1 (р. НОМЕР_2 в Чернігівському РУ ПАТ "КБ "Приватбанк", МФО 353586, код НОМЕР_1) 520199,10 грн. збитків (неотриманого прибутку), 1486,71 грн. державного мита, 71,35 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду у судах, 7430,57 грн. судового збору, 1511 грн. витрат на послуги адвоката."

Аналогічні реквізити боржника зазначені і в наказі господарського суду Чернігівської області від 15.06.2012.

Втім, як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, правильне найменування відповідача-2 є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", ідентифікаційний код якого 14360570.

Нормою ст. 89 Господарського процесуального кодексу України врегульовано процедуру роз'яснення і виправлення рішення. Так, відповідно до ч. 1 цієї норми суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 Господарського процесуального кодексу України наказ має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". Так, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначається резолютивна частина рішення.

Згідно з приписами ч. 2 , ч. 3 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, і своєю ухвалою вносить виправлення до наказу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що господарський суд за заявою сторони має виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки, не зачіпаючи суті рішення, а якщо ці описки мали місце в резолютивній частині рішення, то відповідні виправлення вносяться і до наказу, виданому на виконання цього рішення.

Оскільки, факт неправильного написання найменування відповідача-2 і його ідентифікаційного коду як в резолютивній частині рішення, так і в наказі, встановлений судами попередніх інстанцій, останні дійшли підставного і ґрунтовного висновку, що зазначені описки і помилки підлягають виправленню, адже, не зачіпають суті рішення.

Доводи скаржника про те, що описки в рішенні та помилки в наказі виникли внаслідок надання позивачем невірної інформації суду першої інстанції, отже, на його думку, виправленню не підлягають, колегією суддів відхиляються, оскільки норми ст. ст. 89, 117 ГПК України можливість виправлення описок і помилок не ставлять в залежність від причин їх виникнення, адже, головним у цій процесуальній процедурі є виявлення описок і помилок, які були допущені в судовому рішенні і існування яких, всупереч ст. 124 Конституції України, унеможливлює його виконання, що зумовлює необхідність виправлення рішення та наказу.

Твердження скаржника про передчасне прийняття судом першої інстанції ухвали про виправлення описки в рішенні і помилки в наказі, з посиланням на не вирішення судом поданої заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не приймаються до уваги колегії суддів, адже, аналогічні доводи апеляційної скарги були правомірно відхилені судом апеляційної інстанції з огляду на те, що розгляд заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, яка, до речі, була подана відповідачем-2 саме в день винесення оскаржуваної ухвали від 14.09.2012, не впливає на розгляд заяв позивача про виправлення описки в рішенні і помилки в наказі.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення заяв позивача про виправлення рішення та наказу, виданого на його виконання, оскільки допущені при їх оформленні описки стосувались виключно правильного написання найменування відповідача-2 і його ідентифікаційного коду, виправлення яких не змінює та не зачіпає суті рішення.

Наведене свідчить, що під час прийняття ухвали та постанови у справі, суди попередніх інстанцій не припустились порушення або неправильного застосування норм процесуального законодавства, а, отже, підстави для їх скасування або зміни відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 у справі господарського суду Чернігівської області № 5028/7/60/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В.Бакуліна

О.І. Поляк