Рішення № 28952207, 16.01.2013, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 2601/22295/12

Провадження по справі № 2/752/913/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Полякова Л.В.,

з участю секретаря Фаренюк А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

встановив:

позивач пред'явив позов до відповідача ДП «Національний центр Олександра Довженка»про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2012 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 18.10.2012 року його було поновлено на роботі на посаді начальника електродільниці Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка», яке відповідач відмовляється виконувати. З 31.05.2012 року, тобто з дня постановлення судового рішення по день звернення до суду у зв'язку із невиконанням судового рішення позивач знаходиться у вимушеному прогулі. Згідно довідки наданої відповідачем середня заробітна плата за два останні місяці, що передували дню звільнення становила 4330,15 грн. за 37 робочих днів, за період вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі утворилась заборгованість, з урахуваннями уточненого розрахунку на день винесення рішення в сумі 19192, 92 грн., яку просить стягнути з відповідача. Крім того, посилається на те, що у зв'язку із невиконанням судового рішення та не виплатою заробітної плати відповідач наніс позивачу моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 20000 грн.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з викладених у позові підстав.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про день час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, про причини неявки суду не повідомляв, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за відсутності представник відповідача не надав. Направив на адресу суду заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2012 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва від 18.10.2012 року позивача поновлено на роботі на посаді начальника електродільниці Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка».

Згідно вх. № 24 від 01.06.2012 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2012 року, допущення до роботи та виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно вх. №376 від 19.10.2012 р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про виконання судового рішення про поновлення на роботі.

Згідно наданої позивачем довідки ДП «Національний центр Олександра Довженка»№3 від 28.02.2012 року заробітна плата за останні два місяці вересень -жовтень, які передували дню звільнення за 37 робочих днів становила 4330, 15 грн.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України рішення Голосіївського районного суду м. Києва набрало законної сили 18.10.2012 року.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.92 року поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку.

На спростування вимог позивача представником відповідача будь -яких доказів не надано. Посилання на законність звільнення позивача є безпідставними, оскільки існують рішення суду, які набрали законної сили, а обставини законності звільнення позивача не є предметом даного судового розгляду.

Згідно ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.12.2012 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на вказані вище судові рішення, проте в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 31.05.2012 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 18.10.2012 року відмовлено, а тому вони підлягають обов'язковому виконанню на підставі ст. 14 ЦПК України, 124 Конституції України.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторона відповідача скористалась своїми процесуальними правами на власний розсуд, жодного клопотання, відповідно до вимог ЦПК України, чи то для допиту свідків, чи то для витребування та дослідження інших належних та допустимих доказів в судовому засіданні, в обґрунтування власної правової позиції, своєчасно надіслано та заявлено не було. Суд розглянув справу на підставі наявних в справі доказів, що були безпосередньо їм досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Враховуючи те, що жодних доказів на спростування вимог позивача не надано, суд надійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Суд погоджується із розрахунком розміру середньоденної заробітної плати, виходячи із заробітку за останні два календарні місяці роботи у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 зі змінами та доповненнями з наступного розрахунку. Заробітна плата за два місяці, що передували дню звільнення складає 4330,15 грн.:37 (кількість робочих днів) = 117,03 (середньоденний заробіток позивача). Проте розмір середнього заробітку, який підлягає стягнення становить (117,03*158 робочих днів (з 01.06.2012 року по 15.01.2013 року)) складає 18490,91 коп., виходячи із кількості робочих днів в оскаржуваний період.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, підлягає відшкодуванню моральна шкода у разі, якщо порушення законних прав працівника з боку власника або уповноваженого ним органу призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що в зв'язку з затримкою виконання судового рішення позивачу завдано моральних страждань, які полягають у необхідності повторного звернення до суду з приводу поновлення своїх прав, витрачання на це часу, втрати нормальних життєвих зв'язків, та душевних хвилювань з приводу неможливості виконувати свої трудові обов'язки.

Разом з тим, суд вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження визначеного ним розміру моральної шкоди в заявленій сумі, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, в розмірі 1000,00 грн., з урахуванням тривалості періоду затримки виконання судового рішення та виплати середньомісячного розміру заробітної плати.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у виді судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки позивач при зверненні до суду був звільнений від сплати таких витрат.

На підставі наведеного, ст.ст. 235, 236, 237-1 КЗпП України, п. п. 34 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№9 від 06.11.92 року, ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 14, 57 -61, 85, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 код ЄДРПОУ 22928085) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18490 (вісімнадцять тисяч чотириста дев'яносто) гривень 91 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка»(03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 код ЄДРПОУ 22928085) на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 (тисяча) грн.

Стягнути з Державного підприємства «Національний центр Олександра Довженка» (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 1 код ЄДРПОУ 22928085) на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

В решті позовних вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: