Постанова № 28948993, 18.05.2012, Закарпатський окружний адміністративний суд

справа № 2a-0770/770/12

рядок статзвіту -8.2.1

код - 08

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Корчинській В.А.,

за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

представника позивача -Товариство з додатковою відповідальністю «Завод Будівельної індустрії»- Ігнатенка С.С.;

представника відповідача -Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області Державної податкової служби - Борсенка О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Будівельної індустрії»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 18 травня 2012 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 травня 2012 року.

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю „Завод Будівельної індустрії" звернувся доЗакарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, якою згідно заяви про зміну предмету позову від 04.04.2012 р. (а.с.127-129, Т.1) просить визнати протиправними дії відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ТДВ „Завод Будівельної індустрії" щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ „Екопласт-Львів" та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, оформленої актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р., а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0003472340 від 12.03.2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 406760 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203380 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із змісту акту перевірки 24.02.2012 р. та наказу відповідача „Про проведення документальної позапланової перевірки ТДВ „Завод будівельної індустрії" № 241 від 13.02.2012 р. вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки позивача слугував пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України. Однак позивач вважає, що підстави для проведення позапланової перевірки передбачені пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України відсутні, оскільки позивач в межах законодавчо встановленого строку надав документально підтверджену відповідь на обов'язковий до виконання запит податкового органу, тому дії відповідача по проведенню позапланової перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р., є протиправними. Стосовно оскарженого податкового повідомлення-рішення, то позивач вважає його таким, що прийнятий відповідачем в супереч норм чинного законодавства, зокрема, підставою для зменшення податкового кредиту по ПДВ є віднесення до складу податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей за договором, який, згідно висновків перевірки, нібито є нікчемним, оскільки контрагент позивача - ТОВ „Екопласт-Львів", за юридичною адресою не знаходиться, не має виробничі потужності, місцезнаходження первинних документів та посадових осіб підприємства невідоме, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби відсутні, тощо. При цьому зазначено, що договір поставки № 03 від 24.02.2010 року та здійснені на його виконання господарські операції носили реальний товарний характер, а саме має місце фактичне отримання в межах даного договору позивачем товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та фактичною наявністю на підприємстві придбаних за спірним правочином ТМЦ, що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів. Позивач посилається на норми цивільного законодавства щодо недійсності угод, зазначаючи про помилковість висновку податкового органу щодо нікчемності укладеної угоди, оскільки підставою недійсності угоди в силу закону (нікчемності) за актом перевірки щодо дотримання податкового законодавства є суперечить цього правочину моральним засадам суспільства та не спричинення ним реального настання правових наслідків, однак з 01 січня 2011 року такі правочини визначаються недійсними в судовому порядку. Крім того зазначає, що можливе порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства не впливає на права та обов'язки позивача та не може бути підставою для визначення податкових зобов'язань позивачеві.

У судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у запереченнях проти позову, пояснив, що дії Мукачівської ОДПІ по проведенню позапланової перевірки відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України є правомірними, оскільки Мукачівською ОДПІ отримано акт нікчемності правочину та безтоварності ТОВ „Екопласт-Львів" № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 р., що свідчить про можливість порушення платником податків податкового та іншого законодавства. Також посилається на наявність у Мукачівської ОДПІ постанови від 09.09.2011 р. СВ ПМ СДПІ у м. Львові щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ „Завод Будівельної індустрії", що є підставою для проведення позапланової перевірки згідно пп. 78.1.11. п. 78.1.ст. 78 Податкового кодексу України.

Стосовно оскарженого податкового повідомлення-рішення пояснив, що підставою для зменшення податкового кредиту на спірні суми є їх формування за договором, укладеним з ТОВ „Екопласт-Львів", господарські операції з яким не підтверджено, про що свідчить відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій. Також зазначив, що операції з ТОВ „Екопласт-Львів" фактично не відбувалися, про що свідчить та обставина, що власник ТОВ „Екопласт-Львів" не перебував на території України, у даного суб'єкта відсутні виробничі потужності, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби відсутні, відсутні спеціалісти, які б проводили роботи відповідно до статутної і ліцензійної діяльності підприємства, тому господарські операції ТОВ „Екопласт-Львів" не спричиняли настання юридичних наслідків.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та їх слід задовольнити.

У судовому засіданні встановлено, що Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю „Завод Будівельної індустрії" щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ „Екопласт-Львів" та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року (акт Мукачівської ОДПІ № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р., а.с.11-97, Т.1), якою встановлено порушення ТДВ „Завод Будівельної індустрії" ч. 1., 2. ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано до сплати ПДВ у сумі 406 760 грн.

На підставі акту перевірки № 490/23-1/05515009 від 24 лютого 2012 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003472340 від 12 березня 2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 406760,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203380,00 грн. (а.с.98, Т.1).

Відповідно до ч. 1. ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно ч. 3. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2. ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплений конституційно принцип законності також міститься і в п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України, згідно з яким, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, зокрема, актом Мукачівської ОДПІ № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. (а.с.11-97, Т.1) та наказом Мукачівської ОДПІ „Про проведення документальної позапланової перевірки ТДВ „Завод будівельної індустрії" № 241 від 13.02.2012 р. (а.с.131, Т.1) підставою для проведення Мукачівською ОДПІ документальної позапланової невиїзної перевірки ТДВ „Завод будівельної індустрії" щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ „Екопласт-Львів" та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року слугувало не надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, про що свідчить посилання податкового органу у відповідних документах на пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 та пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Нормами податкового законодавства визначено вичерпний перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган має право здійснити документальну невиїзну позапланову перевірку платника податків.

Так, абзацом 3 пп. 75.1.2 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Згідно п 79.1. ст. 79 того ж Кодексу встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Судом проаналізовано норму пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України, яка безпосередньо слугувала підставою для проведення документальної позапланової перевірки ТДВ „Завод будівельної індустрії", згідно якої документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, проведення контролюючим органом документальної позапланової перевірки саме на підставі вищенаведеної правової норми можливе лише у випадку обов'язкової наявності такого критерію, як не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте матеріалами справи підтверджено, що на письмовий запит відповідача від 10 лютого 2012 року № 806/10/23-01 (а.с.132, Т.1) про надання інформації та її документальне підтвердження щодо взаєморозрахунків з контрагентами (в т.ч. ТОВ „Екопласт-Львів") за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, позивач надав у належний десятиденний строк письмові пояснення від № 155 від 10.02.2012 р. (а.с.133, Т.1) та їх документальне підтвердження, які отримані податковим органом 10 лютого 2012 року, про що свідчить відбиток штампу відповідача на відповідних письмових поясненнях.

З огляд на наведене, суд приходить до висновку, що обставини, які передбачені пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України та слугували підставою для проведення перевірки відсутні, оскільки ТДВ „Завод будівельної індустрії" в межах законодавчо встановленого строку надав документально підтверджені пояснення на обов'язковий до виконання запит Мукачівської ОДПІ.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача про невичерпну відповідь платника податків на обов'язків запит Мукачівської ОДПІ, оскільки норма пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України передбачає право податкового органу на проведення позапланової документальної перевірки виключно у разі не надання платником податків пояснень і їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби. У разі, якщо відповідні пояснення та документальні підтвердження платником надані в установлений строк, у податкового органу відсутні правові підстави для проведення позапланової документальної перевірки. При цьому за законом вказана обставина не ставиться в залежність від суб'єктивної оцінки посадовими особами податкового органу повноти та вичерпності наданих платником пояснень та документів. Як випливає з пояснень позивача, ним було надано всю необхідну інформацію та всі наявні у нього документи, що стосувалися взаєморозрахунків з контрагентами (в т.ч. ТОВ „Екопласт-Львів") за період діяльності з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року. При цьому суд враховує, що матеріали справи не містять доказів надходження до позивача з боку податкового органу претензій з приводу неповноти інформації, наданої у письмових поясненнях.

Стосовно посилання відповідачем на наявність постанови СВ ПМ СДПІ у м. Львові від 09.09.2011 р. (а.с.182-184, Т.1) щодо призначення позапланової документальної перевірки ТОВ „Завод Будівельної індустрії", що є підставою для проведення позапланової перевірки згідно пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити, що податковий орган документальну позапланову перевірку позивача не проводив на підставі пп.78.1.11. п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, про що свідчить відсутність посилання відповідача на відповідну правову норму у наказі Мукачівської ОДПІ „Про проведення документальної позапланової перевірки ТДВ „Завод будівельної індустрії" № 241 від 13.02.2012 р. (а.с.131, Т.1), а тому а силу вимог ч. 1. ст. 70 КАС України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача в результаті проведення відповідачем документальної позапланової перевірки без достатньої на те правової підстави порушені та потребують судового захисту, а відтак дії відповідача по проведенню відповідної перевірки оформленої актом № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. підлягають визнанню протиправними.

Стосовно правомірності прийняття податковим органом оскарженого податкового повідомлення-рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.54.3.2. п.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, на підставі якої було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, визначення податкових зобов'язань відповідачем відповідно до вказаної правової норми може бути проведено за наслідками перевірки платника податків, яка, з огляду на приписи ч.2 ст.19 Конституції України, має проводитись виключно в порядку і в спосіб, встановлений законом.

У даному випадку судом встановлено відсутність правових підстав для проведення позапланової документальної перевірки позивача, що зазначені у наказі Мукачівської ОДПІ № 241 від 13.02.2012 р. та встановлено протиправність відповідних дій відповідача по проведенню позапланової поведінки. На переконання суду, рішення відповідача про визначення податкових зобов'язань за даними протиправно проведеної перевірки не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Акт перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р., на підставі якого було прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення не приймається судом як доказ порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки згідно з ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Відповідачем в ході судового розгляду справи на вимогу суду не надано належних та допустимих доказів наявності правових підстав для визначення позивачу спірної суми податкових зобов'язань.

Доводи відповідача, наведені у запереченнях проти адміністративного позову, вказані висновки не спростовують.

Крім того суд враховує, що як вбачається з пояснень відповідача, що підставою для зменшення податковим органом позивачу податкового кредиту за лютий 2010 р. у сумі 406760 грн. та відповідно для визначення грошового зобов'язання по ПДВ на відповідну суму став висновок про те, що договір поставки № 03 від 24.02.2010 року укладений позивачем з ТОВ „Екопласт-Львів" є нікчемним. Висновок про нікчемність відповідного правочину було зроблено на основі інформації, що міститься в актів перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 р. (а.с.,187-251 Т.1), відповідно до якої встановлено, що контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, на вказаному товаристві відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності основні засоби та трудові ресурси, для перевірки не надано акти прийому-передачі ТМЦ, довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних, тому всі операції поставки з ТОВ „Екопласт-Львів" не спричиняють реального настання правових наслідків, фактично не відбувалися, суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, а отже -є нікчемними..

Судом належними та допустимими доказами достовірно встановлено, що 24 лютого 2010 року між позивачем та ТОВ „Екопласт-Львів" було укладено договір поставки № 03, предметом якого є зобов'язання ТОВ „Екопласт-Львів" поставити товар, обладнання та зобов'язання позивача прийняти цей товар, обладнання та своєчасно здійснити його оплату з згідно з умовами цього договору (п. 1.1. Договору) (а.с.99,100, Т.1).

Реальний характер вказаного договору підтверджується фактичним здійсненням господарських операцій по відчуженню товарно-матеріальних цінностей (бетонозмішувальної установки та форм) про що свідчать наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме видаткові накладні № 21 від 26.02.2010 р. (а.с.106, Т.1) та № 15 від 24.02.2010 р. (а.с.107, Т.1), податкові накладні № 0016 від 26.02.2010 р. (а.с.113, Т.1) та № 0015 від 24.02.2010 р. (а.с.114, Т.1), а також оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631 Замовлення; Контрагенти: ТОВ „Екопласт-Львів" за 01.02.2010 р. по 14.03.12 (а.с.112, Т.1) згідно яких за ТДВ „Завод будівельної індустрії" станом на 14.03.12 року рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ „Екопласт-Львів" в сумі 2440560,06 грн. Водночас реальний товарний характер спірної господарської операції підтверджується фактичною наявністю у позивача придбаних товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів позивача від 31.03.2011 р. (а.с.101-105, Т.1).

Cуд вважає, що за наявності всіх вищевказаних первинних документів, які підтверджують реальний характер спірного договору поставки, відсутність ТОВ „Екопласт-Львів" за юридичною адресою не є достатньою підставою для визначення спірного правочину нікчемним. Зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації. Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

При цьому суд звертає увагу на те, що згідно акту перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. інформацію відносно ТОВ „Екопласт-Львів" про відсутність юридичної особи за юридичною адресою внесено в Єдиний державний реєстр державним реєстратором 16 листопада 2010 року в той час як здійснення спірної господарської операції та формування за результатом її здійснення позивачем податкового кредиту мало місце у лютому 2010 року.

Суд відхиляє доводи про те, що під час проведення перевірки контрагента позивача не встановлено місцезнаходження посадових осіб ТОВ „Екопласт-Львів" та документів, що засвідчують здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, оскільки податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за можливі порушення ведення податкового обліку.

Так, відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України обов'язок ведення обліку доходів та витрат, складання та подання податкової звітності, сплати податків і зборів покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується саме платника податку і не може автоматично поширюватися на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні (чи невідображенні) в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки інших платників.

Разом з тим, судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ „Екопласт-Львів".

Підпунктом 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вказана правова норма забороняє включення до складу податкового кредиту тільки тих сум податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Суд констатує, що спірні суми податкового кредиту позивача за відповідний звітний податковий період повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними № 0016 від 26.02.2010 р. (а.с.113, Т.1) та № 0015 від 24.02.2010 р. (а.с.114, Т.1), а відповідні господарські операції належним чином відображені у податковому обліку позивача.

Суд не бере до уваги посилання податкового органу у акті перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. на те, що спірний правочин є нікчемний, оскільки спрямований на порушення публічного порядку, суперечить моральним засадам суспільства, оскільки перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ч.1 ст.228 ЦК України:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Однак акт перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. не містить жодного посилання на належні та допустимі докази вини службових осіб ТДВ „Завод Будівельної індустрії" в намірі порушити публічний порядок у вигляді порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина та/або знищити, пошкодити майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконно заволодіти ним чи у намірі укласти правочин, що суперечить моральним засадам суспільства.

Суд констатує, що відповідачем в судовому засіданні належними та допустимими доказами не доведено факт невідповідності задекларованих наслідків спірних господарської операції з купівлі продажу продукції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, в той час як ст. 71 КАС України обов'язок доведення цього покладає на податковий орган як суб'єкта владних повноважень.

Відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні даного договору та наявності мети отримання податкової вигоди. Суд вважає, що якщо позивач, як покупець відповідних товарно-матеріальних цінностей є платником податку на додану вартість, який не знав і не міг знати та враховувати стан дотримання податкової дисципліни своїм контрагентом, то він має право на формування податкового кредиту за результатами здійснення спірної господарської операції. Аналогічну позицію займає Європейський суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 р. по справі „Булвес" АД проти Болгарії (скарга № 3991/03), де вказує: „оскільки компанія-заявник в повному обсязі і своєчасно виконала свої зобов'язання по дотриманню встановлених державою норм по відношенню ПДВ, не мала способів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім свої зобов'язань, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на вирахування вхідного ПДВ, який був сплачений постачальнику".

За наведених обставин суд констатує, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0003472340 від 12.03.2012 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а відтак слід присудити понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплати судового збору у розмірі 2 198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок до стягнення з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Завод Будівельної індустрії»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання дій протиправним та визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю «Завод будівельної індустрії»щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів»та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, оформленої актом перевірки №490/23-1/05515009 від 24.02.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби № 0003472340 від 12.03.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 406 760,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203 380,00 грн.

Стягнути з державного (місцевого) бюджету на користь Товариства з додатковою відповідальність «Завод будівельної індустрії»судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім) гривень 19 (дев'ятнадцять) копійок.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Іванчулинець Д.В.