Рішення № 28948931, 24.01.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/101/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

69000, м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21/ Шаумяна,4.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.13 Справа № 5009/4500/12

за позовом Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137) в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району (69057, м.Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Берні" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б. 59, прим. 1, 2)

про стягнення 19 810,90 грн.,

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Сікора І.В., довіреність № 48/27 від 03.01.2013 р.;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 30.11.2012 р. звернувся Концерн "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Берні" заборгованості за договором № 202504 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.06.2007 р. у розмірі 19 810,90 грн., у тому числі: 18 303,53 грн. основного боргу, 1 071, 55 грн. пені та 3% річних у розмірі 435,82 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 96, 509, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 193, 232, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 66, 67, 82 Господарського процесуального кодексу України та умови укладеного сторонами договору. Вказує, що поставлена позивачем на виконання умов договору теплова енергія за період: з березня 2011 р. по грудень 2011 р., з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, відповідачем сплачена частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 18 303,53 грн. Вказує на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді пені та інших передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5009/4500/12, присвоєно номер провадження справи № 30/101/12, розгляд якої призначено на 24.01.2013 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні 24.01.2013 р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі та надав пояснення щодо заявленої до стягнення суми та всіх обставин даної справи. Крім того, надав суду довідку від 24.01.2013 р., згідно якої станом на 24.01.2013 р. заборгованість відповідача складає 18 303,53 грн.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Берні" - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до пунктів 3.9.1., 3.9.2., 3.9.3. постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. У випадку нез'явлення представника відповідача за викликом господарського суду останній має право відкласти розгляд справи, вжити заходів, передбачених п. 5 ст. 83 або ст. 90 ГПК України, чи прийняти рішення за відсутності цього представника.

В пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу, наявними у матеріалах справи.

Також, у п. 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 30.11.2012 р. про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 24.01.2013 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 03.12.2012 р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст.87 ГПК України. Відповідачу кореспонденція направлена на адресу, зазначені у позовній заяві: на юридичну адресу - 69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б. 59, прим. 1, 2.

До того ж, згідно долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції рекомендований лист, направлений судом на адресу відповідача, вручено його уповноваженому представнику 06.12.2012 р. Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був обізнаний.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.01.2013 р. справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2007 р. Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та товариством з обмеженою відповідальністю "Берні" (Споживач) укладено договір № 202504 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді", за умовами якого (п. 1.1. договору) Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити Споживачу теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 3.2.6. Договору Споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені Договором.

Відповідно до п. 6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.7. Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм.Нахімова, 4, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача; при направлені рекомендованим листом - дата зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (п. 6.7.1.). В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений строк - п'ять днів (п. 6.7.2. Договору). У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.7.2. Договору).

Пунктом 6.3. Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з Теплопостачальною організацією є рахунок та Акт приймання-передачі.

Споживач зобов'язаний до 20 числа, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію (п. 6.4.)

Приписами п. 7.2.8. Договору встановлено, що Споживач несе відповідальність в разі несплати або несвоєчасної оплати теплової енергії відповідно до терміну, встановленого п. 6.3. Договору з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми, обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як вказує позивач і підтверджується наданими до матеріалів справи актами приймання-передачі теплової енергії, ним в період березня 2011 р. по грудень 2011 р. та з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, відпущено відповідачу теплову енергію на загальну суму 18 718,21 грн.:

2011 рік: березень - 1 566,12 грн., квітень - 963,05 грн., травень - 134, 74 грн., червень - 144,61 грн., липень - 143,70 грн., серпень - 140,72 грн., вересень - 133,96 грн., жовтень - 1 078,87 грн., листопад - 2 392,67 грн., грудень - 2 443,68 грн.,;

2012 рік: січень - 3 047,41 грн.; лютий - 3 496,27 грн., березень - 2 630,54 грн., квітень - 401,87 грн.

Акти приймання-передачі та відповідні рахунки направлялись Теплопостачальною організацією на адресу Споживача.

Як свідчать матеріали справи, акти приймання-передачі теплової енергії за період з травня 2011 року по жовтень 2011 року, включно, підписані відповідачем без зауважень та повернені на адресу Теплопостачальної організації, а отже, є погодженими. Всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 30.11.2011 р., від 31.12.2011 р., за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р. по на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Відпущена за Договором теплова енергія відповідачем оплачена частково, що призвело до утворення у останнього заборгованості перед позивачем в сумі 18 303,53 грн.

19.07.20112 року на позивачем на адресу ТОВ "Берні" було направлено вимогу №05/1558-юр від 18.07.2012 р. про сплату основного боргу у розмірі 18 303,53 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та без виконання.

Позовні вимоги про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Берні" заборгованості за договором № 202504 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.06.2007 р. у розмірі 19 810,90 грн., у тому числі: 18 303,53 грн. основного боргу, 1 071, 55 грн. пені та 3% річних у розмірі 435,82 грн. є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води, а обов'язком відповідача - оплата вартості теплової енергії в порядку та на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати теплової енергії та отриманих послуг, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав.

Згідно долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі теплової енергії за період з березня 2011 р. по грудень 2011 р., з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, позивач поставив відповідачу теплову енергію в гарячій воді на загальну суму 18 718,21 грн., у зв'язку з чим відповідачу до сплати було виставлено відповідні рахунки.

Доказом отримання відповідачем зазначених вище рахунків та актів є наявні в матеріалах справи Реєстри відправлених рахунків та актів за спірний період.

Акти приймання-передачі теплової енергії за період з травня 2011 року по жовтень 2011 року, включно, підписані відповідачем без зауважень та повернені на адресу Теплопостачальної організації. Всупереч з умовами договору, відповідач підписані акти приймання-передачі теплової енергії від 31.03.2011 р., від 30.04.2011 р., від 30.11.2011 р., від 31.12.2011 р., за період з січня 2012 р. по квітень 2012 р. по на адресу Теплопостачальної організації не направив, заперечень щодо причин їх не підписання не надав.

Необґрунтована відмова від підпису актів не звільняє Споживача від сплати за надані послуги з постачання теплової енергії у вказані в Договорі строки. В актах приймання-передачі теплової енергії зазначено, що в разі неповернення оформленого акту або ненадання письмових заперечень про підписання акту в установлені Договором терміни, акт вважається погодженим, тобто, відповідач фактичного погодився з кількістю спожитої теплової енергії та з нарахованими позивачем сумами до сплати.

Отже, обґрунтованим слід визнати нарахування позивачем вартості теплової енергії за актами за період з березня 2011 р. по грудень 2011 р., з січня 2012 р. по квітень 2012 р., включно, яку всупереч умовам Договору та вимог закону, відповідач в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 18 303,53 грн.

Факт заборгованості відповідача в сумі 18 303,53 грн. позивачем документально підтверджений та обґрунтований.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача суми 18 303,53 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1 071, 55 грн. пені та 3% річних у розмірі 435,82 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог він є вірним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1 071, 55 грн. пені.

Разом з тим, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", суд зазначає, що вимога про її стягнення підлягає частковому задоволенню: за заявлений позивачем період сума 3% річних, належна до стягнення, становить 424,45 грн., тому в решті вимоги про стягнення 3% річних (11,37 грн.) слід відмовити як заявленої необґрунтовано.

За таких обставин, позовна вимога в цій частині задовольняється частково.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, не надав суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним зобов'язань за договором № 202504 "Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді" від 01.06.2007 р.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, враховуючи, що спір доведений до суду з вини відповідача, витрати зі сплати судового збору (1609,50 грн.) у повному обсязі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Концерну "Міські теплові мережі" в особі Філії Концерну "Міські теплові мережі" Орджонікідзевського району до товариства з обмеженою відповідальністю "Берні" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Берні" (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б. 59, прим. 1, 2, код ЄДРПОУ 33754197; п/р 26009092149801 в ФБ "Фінанси та кредит", МФО 313731) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458; поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 313957) 18303 (вісімнадцять тисяч триста три) грн. 53 коп. основного боргу, 1 071 (одну тисячу сімдесят одну) грн. 55 коп. пені, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 45 коп. 3% річних та суму судового збору у розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 29.01.2013 р.