Ухвала суду № 28947221, 22.01.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ справи: 122/2223/2012Головуючий суду першої інстанції:Деменок С.В.№ провадження: 22-ц/190/755/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Даніла Н. М.

22 січня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді:Даніла Н.М. Суддів:Куриленка О.С., Онищенко Т.С. При секретарі:Кутелія Я.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9, третя особа- Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9, третя особа - Служба у справах дітей Сімферопольської міської ради АР Крим про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності, мотивуючи тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 1996 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 була передана у власність у рівних частках квартира АДРЕСА_3. Після смерті ОСОБА_11 спадкоємцями 1/3 частки спірної квартири стали його батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7, жінка: ОСОБА_9 і син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 відповідно до договору дарування подарувала успадковану 1/12 частку квартири позивачам. У зв'язку з тим, що квартира є неподільною, частка малолітнього ОСОБА_8 - незначною, до того ж він має інше житло, в якому він постійно проживає, просили позов задовольнити.

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року позов задоволено: припинено право власності ОСОБА_8 на 1/12 частку квартири АДРЕСА_3; визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/24 частку квартири АДРЕСА_3; визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/24 частку квартири АДРЕСА_3; кошти у сумі 30 250 грн., які знаходяться на рахунку 37319012000604, код 26273942 ГУ ДК України в АР Крим м. Сімферополь, код банку 824026 на підставі квитанції №2378.418.1 від 23 серпня 2012 року, зобов'язано виплатити ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9; стягнуто з ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 151,25 грн.; стягнуто з ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судові витрати в сумі 151,25 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, представник ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 надіслав до суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи. Зокрема, зазначають, що правовою підставою для пред'явлення позову є намір позивача здійснити відчуження спірного нерухомого майна, тому суд повинен був застосувати ст. 362 ЦК України. Крім того, зазначає, що компенсація співвласнику може бути надана лише за його згодою, як це передбачено ст.364 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши сторони, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов та припиняючи право ОСОБА_8 на 1/12 частку спірної квартири та визнаючи право власності на цю частку за позивачами, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог та їх обгрунтованості. При цьому судом враховано, що частка відповідача у спільній власності є незначною та не може бути виділена в натурі, ОСОБА_8 проживає з матір'ю в іншій квартирі, тобто має інше місце проживання і припинення за відповідачем права на частку у спільному майні не завдає шкоди його інтересам, позивачами виконана умова внесення вартості частки квартири на депозитний рахунок суду.

З такими висновками суду погоджується судова колегія, оскільки вони зроблені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 365 ЦК України, ст.ст.11, 212 ЦПК України.

Відповідно до ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 06 грудня 1996 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11 у рівних частках передана квартира АДРЕСА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер.

Після його смерті спадкоємцями 1/3 частки квартири АДРЕСА_3 по 1/12 частці стали: його жінка ОСОБА_9, син ОСОБА_8, батьки: ОСОБА_6, ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно договору дарування ОСОБА_9 подарувала 1/12 частку квартири АДРЕСА_3 АР Крим по 1/24 частки ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На час розгляду справи ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають на праві власності у спірній квартирі по 11/24 частки кожний, що складає загальну площу 61,14 кв.м, а ОСОБА_8 1/12 частки - 5,56 кв.м.

З довідки КРП «СМБРТІ» від 28 серпня 2012 року вбачається, що за ОСОБА_8 зареєстровано право власності, крім спірної частки квартири, на ј частку квартири АДРЕСА_1; на 1/4 частку квартири АДРЕСА_2 АР Крим (а.с.82).

Представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 у судовому засіданні апеляційного суду підтвердила, що вона з сином проживає у квартирі АДРЕСА_1 АР Крим, де проживали разом з чоловіком, у спірній квартирі вони проживали ще за життя чоловіка, наміру проживати у спірній квартирі не має.

З урахуванням наведеного, враховуючи вимоги ст.29 ЦК України щодо визначення місця проживання неповнолітніх, ОСОБА_8 має місце проживання за місцем проживання своєї матері.

Як вбачається з технічного паспорту на спірну квартиру, квартира є трикімнатною, її загальна площа складає 66,7 кв.м, житлова площа - 45,1 кв.м (а.с.9), отже 1/12 частка від загальної площі складає 5,5 кв.м.

Згідно висновків судової будівельно-технічної експертизи №1280 від 28 червня 2012 року виділ 1/12 частки квартири АДРЕСА_3, з технічної точки зору, неможливий; ринкова вартість 1/12 частки спірної квартири складає 30 250 грн. (а.с.54-68).

Таким чином, частка ОСОБА_8 у спірній квартирі є незначною і не може бути виділена у натурі.

Зі змісту статті 365 ЦК України випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 ч.1 цієї статті за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. (Позиція відносно застосування ст.365 ЦК України у подібних правовідносинах висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.01.2012 року №6-81 кс.11, яка є обов'язковою, відповідно до ст.360-7 ЦПК України).

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідна сукупність усіх перелічених ч.1 ст. 365 ЦК України умов засновані на неправильному тлумаченні закону.

Квитанцією №2378 від 23 серпня 2012 року підтверджується внесення на депозитний рахунок територіального управління ДСА на користь ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_8 - 30250 грн. (а.с.197,198,209,210).

Тобто, вимоги частини 2 статті 365 ЦК України позивачами були виконані, що правильно враховано судом першої інстанції при припиненні права власності на 1/12 частку квартири.

Судом першої інстанції ретельно досліджено питання щодо порушення прав відповідача у разі припинення його права на частку у спільному майні та дійшов обґрунтованого висновку про те, що припиненням права на частку у спільному майні ОСОБА_8 не завдає істотної шкоди його інтересам, оскільки він забезпечений житлом, у спірній квартирі не проживає і припинення права власності на незначну частку квартири не завдасть істотної шкоди його інтересам.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про порушення судом вимог ст.364 ЦК України, оскільки норми зазначеної статті регулюють правовідносини з приводу виділу частки із майна, що є у спільній частковій власності, а судом, з урахуванням принципу диспозитивності, вирішено спір щодо припинення права на частку у спільному майні, який регулюється статтею 365 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, тому вони не можуть бути прийняті до уваги.

Рішення суду є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 в особі законного представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 26 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: