Постанова № 28945530, 21.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2013 року № 2а-17623/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремако" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремако» звернулось до суду з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0014222204 від 13.12.2012р., № 0014242204 від 13.12.2012р., № 0014232204 від 13.12.2012р. Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі Акту № 1110/24/36470848 від 30.11.2012р. про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремако» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012, в ході якої відповідачем були встановлені порушення позивачем податкового законодавства. Зокрема, такі порушення були встановлені відповідачем в частині включення до податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ, сплачених позивачем у складі ціни товарів та послуг контрагентів позивача, зазначених в акті, а також в частині віднесення витрат позивача на придбання товарів у своїх контрагентів до складу валових витрат. В результаті таких порушень, на думку відповідача, позивачем було занижено об'єкт оподаткування і зменшено своє податкове зобов'язання з податку на прибуток та податок на додану вартість. Позивач посилався на те, що висновки позивача про порушення ним податкового законодавства є безпідставними, зроблені відповідачем з порушенням наданої йому законом компетенції, а тому податкові повідомлення - рішення винесені відповідачем неправомірно і підлягають скасуванню.

Представник відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва - в судовому засіданні проти позову заперечував, надав суду свої письмові заперечення на позов, які долучені до матеріалів справи. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача посилався на те, що при проведенні перевірки та складанні акту відповідач діяв у повній відповідності із законом, враховував дані бази «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» та акти, складені органами Державної податкової служби, на обліку в яких перебувають контрагенти позивача. У зв'язку з цим, вважав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ухвалені відповідачем цілком правомірно, оскільки позивачем дійсно було порушено податкове законодавство і неправомірно сформовано податковий кредит та валові витрати за періоди, визначені в акті перевірки.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі направлень від 15.10.2012 № 1657/22-4, № 1658/22-4, № 382/17-05, № 1663/22-6, № 1662/22-6, № 1660/22-7, № 1661/22-7, № 1659/22-10, виданих Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва державної податкової служби, бригадою у складі: головний державний податковий ревізор-інспектор Новопольцева Наталія Петрівна, інспектор податкової служби І рангу відділу перевірок ризикових підприємств управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; головний державний податковий ревізор-інспектор - Оголь Віталій Андрійович, інспектор податкової служби І рангу відділу перевірок ризикових підприємств управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; головний державний податковий ревізор-інспектор - Щиголь Людмила Сергіївна, інспектор податкової служби ІІ рангу відділу податкового контролю юридичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; головний державний податковий ревізор-інспектор - Одрінський Олександр Юрійович, інспектор податкової служби І рангу відділу контролю за операціями в сфері ЗЕД управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; державний податковий інспектор - Касьяненко Євгенія Олександрівна, інспектор податкової служби ІІІ рангу, відділ контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; головний державний податковий ревізор-інспектор - Гаврилішин Костянтин Анатолійович, інспектор податкової служби І рангу відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; головний державний податковий ревізор-інспектор - Мельник Валерій Григорович, радник податкової служби ІІІ рангу відділу контролю за розрахунковими операціями управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби; головний державний податковий ревізор-інспектор - Градиська Анжеліна Георгіївна, інспектор податкової служби І рангу відділу зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2009 по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 року відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку № 1 до акту.

В результаті проведеної перевірки працівниками податкової служби складено акт № 1110/24/36470848 від 30.11.2012 про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремако» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.06.2012 (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки відповідачем ухвалено податкові повідомлення-рішення, які оскаржені позивачем до суду, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0014232204 від 13.12.2012р. на загальну суму 1 838 669,00 грн. (податок на додану вартість); податкове повідомлення - рішення № 0014242204 від 13.12.2012р. на загальну суму 60 576,00 грн. (зменшено розмір залишку від'ємного значення ПДВ, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту); податкове повідомлення - рішення № 0014222204 від 13.12.2012р. на загальну суму 122 465,00 грн. (податок на прибуток підприємств).

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.1, п. 138.8, п.п 138.10.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п.п. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (тут і надалі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток на суму 122 465,00 грн. у періоді 2-4 квартал 2011р.;

- п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 528 480,00 грн., у тому числі по періодах: за вересень 2010 року в сумі 456 275,00 грн., за листопад 2010р. в сумі 72 205,00 грн.;

- п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 942 455,00 грн., у тому числі по періодах: за липень 2011 р. в сумі 225 247,00 грн., за вересень 2011р. в сумі 274 236,00 грн., за жовтень 2011р. в сумі 423 719,00 грн., за грудень 2011р. в сумі 19 253,00 грн.,

- п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 60 576,00 грн., у тому числі по періодах: за грудень 2011 р. в сумі 60 576,00 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що за період, що перевірявся, позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 297 667 314,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 по 30.06.2012 встановлено його завищення всього у сумі 1531511,00 грн., у тому числі по періодах:

За вересень 2010 року у сумі 456275,00 грн.,

За жовтень 2010 року в сумі 72205,00 грн.,

За грудень 2010 року в сумі 896540,00 грн.,

За жовтень 2011 року в сумі 106491,00 грн.

Позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2010 року суму ПДВ у розмірі 307083,00 грн., за бітум БНД 60/90 по податковій накладній № 150 від 07.09.2010 та отримано розрахунок коригування на повернення коштів № 59/150 до податкової накладної № 150 від 07.09.2010 в сумі 4078,07 грн. по ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ АГРОПРОМИСЛОВИЙ АЛЬЯНС».

Відповідачем встановлено, що згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено відхилення ПДВ у податковому кредиті Позивача та податкового зобов'язання ТОВ «Український агропромисловий альянс» на суму 303 005,00 грн.

Таке відхилення пояснюється тим, що декларація з ПДВ за вересень 2010 року ТОВ «Український агропромисловий альянс», подана до ДПІ у Печерському районі м. Києва за № 495115 від 28.10.2010 року, визнана недійсною. У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Український агропромисловий альянс» не виникло податкове зобов'язання зі сплати ПДВ за операцією з продажу позивачу бітуму БНД 60/90, а у позивача, відповідно, не виникло податкового кредиту.

Позивачем в жовтні 2010 року було включено до складу податкового креиту суму ПДВ у розмірі 37267,00 грн. по податковій накладній № 281 від 28.10.2010 та суму ПДВ в розмірі 34938 грн. по податковій накладній № 288 від 30.10.2010 за послуги залізниці по ПП «БАТЕРФЛЯЙ ЛТД».

В той же час, згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено відхилення ПДВ у податковому кредиті позивача та податкового зобов'язання ПП «Батерфляй ЛТД» на суму 72 205,00 грн.

Таке відхилення пояснюється тим, що декларація з ПДВ за жовтень 2010 року ПП «Батерфляй ЛТД», подана до Коростенської об'єднаної ДПІ за № 7071 від 22.11.2010 року, визнана недійсною.

Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за жовтень 2010 року, поданий до Коростенської об'єднаної ДПІ за № 7071 від 22.11.2010 року, визнаний недійсним.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що у ПП «Батерфляй ЛТД» не виникло податкове зобов'язання зі сплати ПДВ за операцією з надання позивачу послуг за Договором надання послуг № 1Б-Р у жовтні 2010 року, а у позивача, відповідно, не виникло податкового кредиту.

Крім того, на підставі наданих до перевірки документів встановлено, що позивач мав взаємовідносини з такими контрагентами:

- ТОВ «УКРПОМКОМ»

Договір до перевірки не надано, складено та надано видаткові накладні, податкові накладні, скріплені підписом особи, яка складала документи, та печаткою ТОВ «УКРПОМКОМ».

Згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено розбіжність з контрагентом на суму 153270,45 грн. за вересень 2010 року.

Вказана розбіжність пояснюється тим, що ДПІ у Дзержинському районі складено акт № 4686/2305/36373849 від 05.10.2011 року про результати позапланової перевірки ТОВ «Укрпромком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 12.02.2009 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 12.02.2009 року по 30.06.2011 року.

Вищенаведеним актом встановлено, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій ТОВ «Укрпромком» в частині продажу дизельного палива ТОВ «Ремако» за 3 квартал 2010 року на суму 766352,25 грн., в т.ч. ПДВ 153270,45 грн.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що позивачем неправомірно віднесено суму ПДВ у розмірі 153270,45 грн. до складу податкового кредиту.

- ТОВ «АСПЕКТ МЕНЕДЖМЕНТ ГРУП Україна»

22 грудня 2010 року позивачем було укладено договір поставки нафтопродуктів № 14/АС-2010 з ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», відповідно до якого ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» зобов'язалося передати, а позивач прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, у кількості, в асортименті, за цінами і у строки поставки згідно умов Договору та Додатків до нього.

На підставі Договору ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» було здійснено поставки нафтопродуктів в адресу позивача за період, що перевірявся, що підтверджується первинними документами. Усього за грудень 2010 року поставлено нафтопродуктів на суму 4490665,75 грн., в т.ч. ПДВ 823444,29 грн.

Відповідач зазначає, що згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів», податкової звітності з ПДВ за грудень 2010 року виявлено розбіжність з контрагентом ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» у розмірі 823444,29 грн.

Така розбіжність пояснюється тим, що ДПІ у Андрушівському районі ДПС складено акт № 93/23-01/35398679 від 06.05.2011 про результати документальної виїзної позапланової перевірки ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» щодо перевірки правових відносин з платниками податків за період грудень 2010 року.

Вищенаведеним актом встановлено порушення ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 664 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

За таких обставин, відповідач вважає, що відносини між позивачем та ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» не носили реального характеру, а тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з цим контрагентам у грудні 2010 року.

- ТОВ «ФОРТУНА КОММЕРС»

Договір до перевірки не надано складено та надано видаткові та податкові накладні, скріплені підписом особи, яка складала документи, та печаткою ТОВ «Фортуна коммерс», а саме: видаткові накладні за грудень 2010 року на суму 438573,36 грн., в тому числі ПДВ 73095,56 грн., та податкові накладні на вказану суму ПДВ.

Сума ПДВ по зазначених податкових накладних включена позивачем до податкового кредиту у грудні 2010 року.

Згідно бази даних «Автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів» за грудень 2010 року виявлено розбіжність з контрагентом ТОВ «Фортуна коммерс» у розмірі 73095,56 грн.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС складено акт № 2167/23-02/36009956 від 05.03.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Фортуна коммерс» з питання правильності нарахування податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Вищенаведеним актом встановлено відсутність об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за грудень 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про ПДВ», внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року на 148018 грн. та завищено податковий кредит з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

У зв'язку з цим, відповідач дійшов висновку про те, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 73095,56 грн., сплачену у складі ціни нафтопродуктів.

- ТОВ «РОСТРАНСНАФТОПРОДУКТ»

13 жовтня 2011 року Позивачем було укладено з ТОВ «Ространснафтопродукт», відповідно до якого ТОВ «Ространснафтопродукт» зобов'язалося поставити, а Позивач - прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам та в строки, визначені в Договорі та додатках до нього.

На виконання умов договору ТОВ «Ространснафтопродукт» в особі директора Шевченка В.М. складено та видано позивачу видаткові накладні.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 13.10.2011 року та видаткової накладної РН-0000368 від 20.10.2011 року ТОВ «Ространснафтопродукт» було поставлено Позивачу бензин не етилований RON 95 ДСТУ 4839:2077 код за УКТ ЗЕД 2710114599 на у кількості 52.972 т. на загальну суму 638948,26 грн., в т.ч. ПДВ 106491,37 грн.

ТОВ «Ространснафтопродукт» видано Позивачу податкову накладну №192 на загальну суму 638948,26 грн., в т.ч. ПДВ 106491,37 грн.

Розрахунки між сторонами проводилися з розрахункового рахунку позивача.

Суми ПДВ по вказаній податковій накладній включені до складу податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2011 року, а вартість поставленого товару відповідно до видаткової накладної на суму 532456,89 грн. - до складі валових витрат четвертого кварталу 2011 року.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва складено акт № 614/3/22-80-35234346 від 17.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ространснафтопродукт» щодо підтвердження господарських відносин за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року. В ході перевірки були використані дані, отримані від ГВПМ у Голосіївському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт» за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2012 року та опитування посадових осіб.

Вищенаведеним актом встановлено відсутність у зазначених СПД адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладанню угод та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами (ст. 234 ЦК України), а також той факт, що правочини не відповідають вимогам дійсності правочинів, які передбачені частинами 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України, та внаслідок того, що був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України вважається таким, що порушує публічний порядок.

У зв'язку з такими обставинами, відповідач дійшов висновку про неправомірне включення до складу податкового кредиту відповідних періодів сум ПДВ, сплачених у складі ціни товарів (послуг), придбаних у ТОВ «Український агропромисловий альянс», ПП «Батерфляй ЛТД», ТОВ «Укрпромком», ТОВ «Аспект менеджмент Україна», ТОВ «Фортуна коммерс», ТОВ «Ространснафтопродукт», що спричинило неправомірне зменшення податкового зобов'язання позивача з ПДВ за відповідні періоди. Також відповідач дійшов висновку про неправомірне віднесення витрат на придбання товарів у ТОВ «Ространснафтопродукт» до складу валових, що спричинило неправомірне зменшення податкового зобов'язання позивача з податку на прибуток підприємств за четвертий квартал 2011 року.

В зв'язку з цим, відповідач донарахував позивачу податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток відповідно до оскаржуваних повідомлень-рішень.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд відзначає, що висновки, викладені в акті перевірки, не свідчать про порушення позивачем податкового законодавства, а тому не можуть бути підставою для нарахування податкових зобов'язань.

Так, оцінюючи доводи позивача щодо неправомірності висновків відповідача по взаємовідносинах з ТОВ «Український агропромисловий альянс» та ПП «Батерфляй», суд погоджується з позивачем у тому, що відповідачем не надано доказів неправомірності формування податкового кредиту по вказаним операціям.

Оскільки взаємовідносини із вказаними вище контрагентами мали місце у 2010 році, до них підлягають застосуванню норми Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Всі вказані реквізити містяться у виданих контрагентами Позивача податкових накладних, і жодних зауважень з цього приводу в Акті перевірки немає.

Згідно п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.3.1 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 7.5.1. Закону України «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави для однозначного висновку, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вважає, що позивачем податковий кредит сформовано неправомірно у зв'язку з тим, що після завершення господарської операції податкові декларації з ПДВ цих осіб визнані недійсними іншими органами податкової служби, що означає, що ТОВ «Український агропромисловий альянс» та ПП «Батерфляй» не були задекларовані податкові зобов'язання з ПДВ у сумах, які були сплачені позивачем.

В той же час, чинне законодавство не покладає на позивача обов'язку забезпечувати належне подання податкової звітності його контрагентами.

Крім того, суд також враховує ту обставину, що ТОВ «Український агропромисловий альянс» та ПП «Батерфляй ЛТД» у встановлені законом строки надавалися податкові декларації з ПДВ до органу ДПС, де зазначена особа перебуває на обліку. Додаток 5 зазначених податкових декларацій містить розшифровку податкового зобов'язання з ПДВ, сплаченого позивачем.

Єдиною підставою для Позивача включити суми ПДВ, сплачені у складі ціни товарів (послуг) ТОВ «Український агропромисловий альянс» та ПП «Батерфляй», до податкового кредиту були податкові накладні, виписані постачальниками Позивача.

Згідно п. 7.2.4 Закону України «Про ПДВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, відповідно до якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акта перевірки, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача: ТОВ «Український агропромисловий альянс» та ПП «Батерфляй ЛТД», - були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні, видані ТОВ «Український агропромисловий альянс» та ПП «Батерфляй ЛТД», за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З урахуванням всього вищенаведеного, можливо стверджувати, що висновок Відповідача про те, що право на податковий кредит Позивача може якимось чином бути поставлено в залежність від прийняття чи не прийняття органами ДПС податкових декларації його контрагентів (особливо враховуючи, що ці події мали місце вже після видачі податкових накладних), є безпідставним.

Отже формування Позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Український агропромисловий альянс» за вересень 2010 року у сумі 303 005,00 грн., та податкових накладних, виписаних ПП «Батерфляй ЛТД» у сумі 37267,10 грн. та у сумі 34983,73 грн. за жовтень 2010 року, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Оцінюючи доводи позивача щодо безпідставності висновків відповідача по формуванню податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Укрпромком», ТОВ «Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент Україна», суд зазначає, що відповідачем не надано доказів нереальності господарських операцій позивача з цими контрагентами та доказів недійсності правочинів, укладених з цими контрагентами.

Так, до матеріалів справи позивачем надано договір поставки нафтопродуктів № 17-НПФ/10 від 01.09.2010 року з ТОВ «Укрпромком», відповідно до якого ТОВ «Укрпромком» зобов'язався передати у власність Позивача нафтопродукти, а Позивач зобов'язався прийняти і оплатити нафтопродукти. Постачання здійснюється на підставі заявок Позивача, які містять найменування, характеристики та об'єм Товару, строки постачання та інше.

На підставі укладеного договору ТОВ «Укрпромком» було поставлено Позивачу у вересні 2010 року дві партії нафтопродуктів на загальну суму 919622,70 грн.

13 вересня 2010 року було здійснено поставку бензину А-76 на загальну суму 188191,70 грн., в т.ч. ПДВ 31365,28 грн.

ТОВ «Укрпромком» було виписано Позивачу податкову накладну № 14 на суму 188191,70 грн., в т.ч. ПДВ 31365,28 грн.

15 вересня 2010 року було здійснено поставку дизельного палива на загальну суму 731413,00 грн., в т.ч. ПДВ 121905,16 грн.

ТОВ «Укрпромком» було виписано Позивачу податкову накладну № 15 на суму 731413,00 грн., в т.ч. ПДВ 121905,17 грн.

Розрахунок за поставлений товар проведено у повному обсязі, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Нафтопродукти, придбані Позивачем у ТОВ «Укрпромком», були в подальшому перепродані покупцям Позивача, які провели за ці нафтопродукти розрахунок.

Так, позивачем було продано ці нафтопродукти наступним покупцям:

- ПП «Контраст» на підставі генерального договору № 13/07/10 поставки нафтопродуктів від 13 липня 2010 року (видаткові накладні: № РН-0000749 від 24 вересня 2010 року на постачання дизельного палива, розрахунок підтверджується банківською випискою від 24.09.2010);

- ДП «Агрофірма «Байс-Агро» (видаткова накладна № РН-0000727 від 23.09.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 28.09.2010);

- ТОВ «Агрофірма «Добро» (видаткова накладна № РН-0000726, розрахунок підтверджується банківською випискою від 30.09.2010);

- ТОВ «Агрофірма «Ліга» (видаткова накладна № РН-0000725 від 23.09.2010, розрахунок підтверджується банківськими виписками від 30.09.2010; 28.09.2010);

- ПФ «Мис» (видаткова накладна № РН-0000752 від 24.09.2010, розрахунок підтверджується банківськими виписками від 07.10.2010; 06.10.2010; 04.10.2010; 01.10.2010; 28.09.201030.09.2010);

- ПП «Гарант-ойл плюс» на підставі генерального договору № 12/07/10 поставки нафтопродуктів від 12.06.2010 року (видаткова накладна № РН-0000807 від 29.09.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 30.09.2010);

- ТОВ «Кітако» на підставі генерального договору № 10/09/10 поставки нафтопродуктів від 10.09.2010 року (видаткова накладна № РН-0000659 від 13.09.2010, розрахунок підтверджується банківськими виписками від 01.10.2010; 05.10.2010; 06.10.2010; 08.10.2010; 11.10.2010; 17.09.2010; 20.09.2010; 29.09.2010; 30.09.2010; 28.10.2010; 25.10.2010; 18.10.2010; 15.10.2010; 12.10.2010; 23.11.2010; 22.11.2010; 19.11.2010; 08.11.2010; 03.11.2010);

- ПВКП «Аверс» на підставі генерального договору № 23/09/10-2 поставки нафтопродуктів від 23.09.2010 року (видаткова накладна № РН-0000755 від 24.09.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 30.09.2010).

Також позивачем надано до матеріалів справи договір поставки нафтопродуктів № 14/АС-2010 від 22 грудня 2010 року, укладений позивачем з ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», відповідно до якого ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» зобов'язалося передати, а Позивач прийняти та оплатити нафтопродукти на базисі поставки, у кількості, в асортименті, за цінами і у строки поставки згідно умов Договору та Додатків до нього.

Також позивачем надані первинні документи на підтвердження поставок нафтопродуктів від ТОВ «Аспект менеджмент Україна» позивачу, а саме: видаткова накладна № НД-0000005 від 23.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 52.150 т. на суму 480249,35 грн., в т.ч. ПДВ 80041,56 грн., видаткова накладна № НД- 0000006 від 23.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 100.100 т. на суму 921820,90 грн., в т.ч. ПДВ 153636,82 грн., видаткова накладна № НД- 0000007 від 23.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 60.050 т. на суму 553000,45 грн., в т.ч. ПДВ 92166,74 грн., видаткова накладна № НД- 0000008 від 23.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 42.950 т. на суму 395526,55 грн., в т.ч. ПДВ 65921,09 грн., видаткова накладна № НД-0000009 від 28.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 50.850 т. на суму 482871,60 грн., в т.ч. ПДВ 80478,60 грн., акт прийому-передачі від 28.12.2010, рахунок-фактура № НД-0000022 від 28.12.2010, видаткова накладна № НД- 0000010 від 28.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 115.750 т. на суму 1098814,75 грн., в т.ч. ПДВ 183135,79 грн., акт прийому-передачі від 28.12.2010, рахунок-фактура № НД-0000023 від 28.12.2010, видаткова накладна № НД- 0000011 від 28.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 60.500 т. на суму 577896,00 грн., в т.ч. ПДВ 96316,00 грн., акт прийому-передачі від 28.12.2010, рахунок-фактура № НД-0000024 від 28.12.2010, видаткова накладна № НД- 0000012 від 28.12.2010, поставка бензину АИ-92-50 у кількості 44.950 т. на суму 430486,15 грн., в т.ч. ПДВ 71747,69 грн., акт прийому-передачі від 28.12.2010, рахунок-фактура № НД-0000025 від 28.12.2010.

Усього надано первинних документів, які підтверджуються поставки за грудень 2010 року на суму 4490665,75 грн., в т.ч. ПДВ 823444,29 грн.

Також позивачем надані податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» за всіма поставками.

Також позивачем надані товарно-супровідні документи (залізничні накладні) щодо транспортування поставлених нафтопродуктів зі станції відвантаження до кінцевого споживача нафтопродуктів та заявки на замовлення поставок нафтопродуктів у ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», де зазначені строки, умови поставки, кінцевий отримувач, номери вагоно-цистерн, маса нафтопродуктів та інші конкретні умови.

Також позивач надав копії документів, які підтверджують придбання зазначених нафтопродуктів ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» у ТОВ «БНК-Україна», зокрема, договір від 21.09.2010 року та додаткові угоди до нього на поставку конкретних партій товару. Суд звертає увагу на те, що реквізити окремих партій, вказані у додаткових угодах між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», повністю співпадають з реквізитами цих партій, вказаними у первинних документах, складених ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» та Позивачем.

Також позивачем надано копію договору № 01/05-10 від 12.05.2010 року, укладеного між ТОВ «БНК-Україна» та ПП «Батерфляй ЛТД», відповідно до якого останній зобов'язався забезпечити проведення розкредитування, приймання по ст. Коростень ПЗЗ (код ст. 346308) вагоно-цистерн з нафтопродуктами ТОВ «БНК-Україна», оформлення документів на вагоно-цистерни з нафтопродуктами ТОВ «БНК-Україна», відправлення, переадресування вагоно-цистерн з нафтопродуктами ТОВ «БНК-Україна», через третіх осіб, що мають спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення таких робіт, а ТОВ «БНК-Україна» зобов'язався відшкодувати всі витрати, понесені ПП «Батерфляй ЛТД» на умовах Договору, а також оплатити ПП «Батерфляй ЛТД» винагороду у розмірі 7 гривень з ПДВ за тону перевезеного вантажу.

На підставі зазначеного договору, ПП «Батерфляй ЛТД» було оформлено товарно-супровідні документи на відправлення вагоно-цистерн з нафтопродуктами, які було придбано ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» у ТОВ «БНК-Україна», і в подальшому перепродано Позивачу. Всі операції між ТОВ «БНК-Україна» та ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», та між ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» і позивачем проводилися на станції відправлення, де і переходило право власності від продавця до покупця на умовах поставки CPT.

Позивачем також надано суду документи, які підтверджують подальший продаж купленого у ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» товару своїм покупцям та розрахунок за цими операціями.

Зокрема, нафтопродукти, придбані у ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» були продані позивачем:

- ТОВ «Транс Нафта 2009» на підставі генерального договору № 05/08/10 поставки нафтопродуктів від 05.08.2010 року (видаткова накладна № РН-0001418 від 29.12.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 29.12.2010)

- ПП «ОККО-Бізнес» на підставі договору № 01/12/10 купівлі-продажу нафтопродуктів від 30.11.2010 року (видаткові накладні: № РН-0001420 від 29.12.2010; № РН-0001421 від 29.12.2010; № РН-0001386 від 23.12.2010; № РН-0001385 від 23.12.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 29.12.2010)

- ТОВ «Веста Сервіс» на підставі генерального договору № 15/12/10 поставки нафтопродуктів від 15.12.2010 року (видаткова накладна № РН-0001384 від 23.12.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 22.12.2010)

- СМП «Магістр» на підставі генерального договору № 28/12/10-3 поставки нафтопродуктів від 28.12.2010 року (видаткова накладна № РН-0001419 від 29.12.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 28.12.2010)

- ПП «Ніка - С» на підставі генерального договору № 11/08/10-3 поставки нафтопродуктів від 11.08.2010 року (видаткова накладна № РН-0001387 від 23.12.2010, розрахунок підтверджується банківською випискою від 23.12.2010).

Позивачем надано до матеріалів справи генеральний договір № 1-/08/10-2 поставки нафтопродуктів від 10 серпня 2010 року, укладений з ТОВ «Фортуна комерс», відповідно до якого ТОВ «Фортуна коммерс» зобов'язується поставити у власність Позивача, а Позивач зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти за цінами та у кількості відповідно до додаткових угод (або рахунків), які укладаються на підставі заявок Позивача. В додаткових угодах зазначаються вид продукції, її кількість, ціна, місце призначення, відвантажувальні реквізити.

Позивачем надані первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи, на підтвердження поставки нафтопродуктів від ТОВ «Фортуна коммерс» позивачу в грудні 2010 року, зокрема: видаткова накладна № ФК-0000329 від 7.12.2010 на поставку дизельного пального у кількості 26754.000 на загальну суму 195946,80 грн., в т.ч. ПДВ 32657,80 грн.,

Видаткова накладна № ФК-0000320 від 16.12.2010 на поставку дизельного пального у кількості 26640.000 на загальну суму 204400,56 грн., в т.ч. ПДВ у сумі 34066,76 грн.,

Видаткова накладна № ФК-0000336 від 29.12.2010 на поставку дизельного пального у кількості 5262.000 на загальну суму 38226,00, в т.ч. ПДВ у сумі 6371,00 грн.

Усього надано первинних документів, які підтверджують поставки за грудень 2010 року на загальну суму 438573,36 грн., в т.ч. ПДВ 73095,56 грн.

ТОВ «Фортуна коммерс» на всю суму поставленої продукції виписано Позивачу податкові накладні.

Позивачем надані документи, які підтверджують подальшу поставку придбаних у ТОВ «Фортуна коммерс» нафтопродуктів своїм покупцям та розрахунок за цими операціями, а саме:

- ТОВ «ТІТАН-ОЙЛ» на підставі договору № 0501-4 поставки нафтопродуктів від 05.01.2011 року (видаткова накладна: № РН-0000007 від 05.01.2011, розрахунок підтверджується банківськими виписками від 18.01.2011; 19.01.2011);

- Дочірнє підприємство «Автобаза №4 «ВАТ «Південшляхбуд» на підставі договору № 1101-1 поставки нафтопродуктів від 11.01.2011 року (видаткова накладна: № РН-0000016 від 11.01.2011, розрахунок підтверджується банківськими виписками від 12.04.2011; 30.03.2011);

- ПП «Добробут-ОТ» на підставі договору № 0401-1 поставки нафтопродуктів від 04.01.2011 року (видаткові накладні: № РН-0000009 від 06.01.2011; № РН-0000015 від 11.01.2011, розрахунок підтверджується банківською випискою від06.01.2011);

- КМ Міжнародний аеропорт «Київ» /Жуляни/ на підставі договору зберігання №171-2010 від 01.07.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для висновків відповідача щодо неправомірного включення Позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі ціни товару, придбаного у зазначених вище контрагентів, є посилання на акти інших органів ДПС, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування у зазначених осіб у розглядуваний період, нікчемність правочинів, укладених такими особами, нікчемність операцій, проведених такими особами.

Оскільки всі взаємовідносини з ТОВ «Укпромком», ТОВ Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» мали місце у 2010 року, то до них підлягають застосуванню норми Закону України «Про ПДВ».

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Всі вказані реквізити містяться у виданих контрагентами позивача податкових накладних, проти чого відповідач не заперечував.

Згідно п. 7.2.3 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 7.3.1 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. 7.5.1. Закону України «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законом передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Висновок відповідача про те, що необхідною умовою виникнення у платника права на податковий кредит є сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум ПДВ, не знаходить свого підтвердження у чинному законодавстві.

Єдиною підставою для позивача включити ці суми до податкового кредиту були податкові накладні, виписані постачальниками позивача з урахуванням реальності господарських операцій.

Згідно п. 7.2.4 Закону України «Про ПДВ» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, відповідно до якого податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з Акта перевірки, на момент складання податкових накладних контрагенти Позивача: ТОВ «Укпромком», ТОВ Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», - були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні, видані зазначеними особами, за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону України «Про ПДВ», ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2012 року звернув увагу адміністративних судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При вирішенні питання щодо реальності господарської операції судам слід перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності. Необхідно також перевірити наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, а також встановити зв'язок між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідачем не надано будь-яких доказів нікчемності господарських операцій позивача з огляду на наведені критерії.

Натомість позивачем надані документи, які додатково вказують на реальність господарських операцій з контрагентами: ТОВ «Укпромком», ТОВ Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна». Такими документами є товарно-транспортні накладні, які підтверджують реальність руху товарів, документи, які підтверджують подальший продаж придбаних нафтопродуктів покупцям позивача та розрахунок за цей товар.

Посилання на встановлення актами, складеними іншими органами ДПС, факту нікчемності господарських операцій та договорів контрагентів позивача не може братися до уваги також з огляду на наступне.

При вирішенні питання щодо нікчемності правочину необхідно враховувати припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, стверджуючи про нікчемність операцій та договорів контрагентів Позивача із самим Позивачем, Відповідач вийшов за межі своєї компетенції, наданої йому законом.

Так, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим, слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вказана аргументація також підтверджується позицією Вищого Адміністративного Суду України, наведеною у постанові по справі № К/9991/50772/12 від 14.11.2012 року.

Відповідачем не надано обвинувального вироку, яким би були встановлені умисел керівників ТОВ «Укпромком», ТОВ Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» на заволодіння майном держави, що є ознакою нікчемного правочину, який порушує публічний порядок.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди Позивача з ТОВ «Укпромком», ТОВ Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна» порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність об'єктів оподаткування у зазначених осіб, що, за даних обставин, є тільки припущенням відповідача, і не може бути підставою для ухвалення будь-яких рішень.

Крім того, посилання Відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Викладене означає, що відповідач безпідставно, в порушення своєї компетенції та встановленого законом порядку визнав, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносини з ТОВ «Укпромком», ТОВ Фортуна коммерс», ТОВ «Аспект менеджмент груп Україна», зокрема, по періодам: за вересень 2010 року в сумі 456275,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 72205,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 896540,00 грн.

Оцінюючи доводи позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «Ространснафтопродукт» суд звертає увагу на таке.

Позивачем надано до матеріалів справи договір № 13/102 від 13 жовтня 2011 року, укладений позивачем з ТОВ «Ространснафтопродукт», відповідно до якого ТОВ «Ространснафтопродукт» зобов'язалося поставити, а Позивач - прийняти та оплатити нафтопродукти в кількості, асортименті, по цінам та в строки, визначені в Договорі та додатках до нього.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 13.10.2011 року та видаткової накладної РН-0000368 від 20.10.2011 року ТОВ «Ространснафтопродукт» було поставлено Позивачу бензин не етилований RON 95 ДСТУ 4839:2077 код за УКТ ЗЕД 2710114599 на у кількості 52.972 т. на загальну суму 638948,26 грн., в т.ч. ПДВ 106491,37 грн.

ТОВ «Ространснафтопродукт» видано Позивачу податкову накладну №192 на загальну суму 638948,26 грн., в т.ч. ПДВ 106491,37 грн.

Розрахунки між сторонами проведені в повному обсязі.

Також позивачем надано залізничну накладну від 20.10.2010 року та договори, укладені ТОВ «Ространснафтопродукт» з підприємствами, які надавали останньому послуги з переадресації та експедирування вантажів. Вказаною накладною підтверджується транспортування бензину моторного автомобільного не етилованого масою 52.972 т. від станцій відправлення Айвазовської (єксп.) до станції призначення Інкерман.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в обгрнтування своєї позиції посилається на акт № 614/3/22-80-35234346 від 17.09.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Ространснафтопродукт», складений ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Інших доказів неправомірного включення позивачем сум ПДВ, сплачених позивачем в ціні бензину, купленого у ТОВ «Ространснафтопродукт», та формування валових витрат за результатами цієї операції, відповідачем до матеріалів справи не надано.

В той же час, згідно з пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для однозначного висновку, що єдиною підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є виписана йому продавцем товарів (робіт, послуг) податкова накладна.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі - Порядок №969), п. 2 Порядку № 165 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент проведення операції з позивачем і виписки податкової накладної ТОВ «Ространснафтопродукт» було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а тому мало повне право виписати позивачу податкову накладну.

Твердження Відповідача щодо фіктивності діяльності ТОВ «Ространснафтопродукт» у жовтні 2011 року не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Фіктивне підприємництво станом на жовтень 2011 року визначалося як кримінально каране діяння, і факт його вчинення має бути підтверджений вироком суду, який набрав законної сили. Жодного вироку, яким би були встановлені такі факти, відповідачем не надано.

Крім того, з урахуванням принципу персональної податкової відповідальності, необхідність дотримання якого неодноразово підтверджена як практикою Вищого адміністративного суду України, так і Європейським судом, про що детально йшлося вище, неприпустимим є покладення на Позивача відповідальності за будь-які уявні порушення, вчинені ТОВ «Ространснафтопродукт».

З урахуванням рекомендацій листа ВАСУ від 02.06.2011 року щодо необхідності дослідження у кожному конкретному випадку саме реальності господарської операції, відповідач не надав доказів нереальності операції з поставки бензину від ТОВ «Ространснафтопродукт» позивачу. Натомість надані позивачем докази підтверджують реальність цієї операції.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту в жовтні 2011 року суму ПДВ у розмірі 106491,37 грн., сплачену у складі ціни товару, придбаного у ТОВ «Ространснафтопродукт».

Також згідно п. 138.1. ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1. ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.8 ПК України 138.8. собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 138.8.1. ПК України до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Згідно п. 138.2 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно ст.. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачені обов'язкові реквізити первинних документів.

Згідно п. 139.1.9 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем надано всі належним чином складені первинні документи на підтвердження своїх витрат по операціях з ТОВ «Ространснафтопродукт», проти чого відповідач не заперечував.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача про нікчемність правочинів ТОВ «Ространснафтопродукт» як таке, що не підтверджується належними доказами.

Як вже зазначалося, органи ДПС не наділені компетенцією оголошувати в своєму акті правочини суб'єктів господарювання нікчемними з посиланням на ст. 228 ЦК України. Такий правочин належить до категорії оспорюваних правочинів і може бути визнаний недійсним, але лише судом і за наявності підстав, передбачених законом.

Оскільки жодного судового рішення щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «Ространснафтопродукт», в тому числі і з позивачем, недійсними, відповідачем не надано, твердження про нікчемність цих правочинів є лише припущеннями відповідача, які не можуть бути підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем абсолютно правомірно і в передбачений законом спосіб віднесено до складу операційних витрат за період з 01.10.2011 по 31.12.2011 суму у розмірі 532457,00 грн. за придбані товари у ТОВ «Ространснафтопродукт».

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За результатами вивчення матеріалів справи, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведена законність своїх дій з винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимог щодо визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України № 0014222204 від 13.12.2012, № 0014242204 від 13.12.2012, № 0014232204 від 13.12.2012.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.І. Келеберда

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2013.