Постанова № 28945516, 30.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 січня 2013 року 10:05 №826/250/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ОСТА ПЛЮС”

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04 січня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю “ОСТА ПЛЮС” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ОСТА ПЛЮС”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08 жовтня 2012 року №0013931503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 січня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/250/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 22 січня 2013 року.

В судовому засіданні 22 січня 2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 24 грудня 2012 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0013931503 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України ТОВ “ОСТА ПЛЮС” збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 370 219,00 грн., у тому числі за основним платежем – 296 175,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 74 044,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток від 27 серпня 2012 року №636/15-3/32845513 (далі по тексту – Акт перевірки).

В Акті перевірки за результатами перевірки податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ “ОСТА ПЛЮС” за І півріччя 2012 року встановлено, що в порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України підприємством у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2012 року завищено збиток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами на 188 722 596,00 грн. та занижено грошове зобов’язання з податку на прибуток на 296 175,00 грн.

Відповідно до рішення Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 21 листопада 2012 року №7706/10/12-414 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0013931503 скасовано в частині донарахованого зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 60 219,00 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 15 055,00 грн., а в іншій частині залишено без змін.

Згідно з рішенням Державної податкової служби України від про результати розгляду повторної скарги від 24 грудня 2012 року №7726/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0013931503 залишено без змін з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги.

Зі змісту вказаних вище рішень про результати розгляду скарг суд встановив, що суть допущеного позивачем порушення полягає у наступному: позивач завищив показник в рядку 1.3 “Від’ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду” уточнюючого додатку ЦП до уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року (вх. №9048428887 від 13 серпня 2012 року), оскільки включив до вказаного рядка не 25% від’ємного фінансового результату попереднього звітного періоду, а суму у розмірі 100 % від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами.

При цьому податковий орган вважає, що до від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами та деривативами за півріччя 2012 року має включатись лише 25% на підставі пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України з урахуванням положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України.

Позивач вважає протиправним спірне податкове повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що відповідач при проведенні перевірки не взяв до уваги належним чином оформлені уточнюючі декларації з податку на прибуток за І квартал та І півріччя 2012 року з відповідними додатками, що були подані 28 серпня 2012 року та неправомірно повідомив про невизнання таких уточнюючих декларацій; у свою чергу уточнюючими деклараціями зменшено збиток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративним правами, а також збільшено витрати, які не були враховані в попередній декларації.

Відповідач проти позову заперечив, підтримавши висновки, викладені в Акті перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, оцінюючи доводи ТОВ “ОСТА ПЛЮС” щодо неврахування відповідачем при проведенні перевірки уточнюючих податкових декларацій, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ “ОСТА ПЛЮС” засобами телекомунікаційного зв’язку направлено до ДПІ у Печерському районі м. Києва уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал та І півріччя 2012 року разом з відповідними додатками, у тому числі ІД та ЦП. Згідно квитанцій №2, копії яких містяться в матеріалах справи, вказана податкова звітність доставлена до ДПІ у Печерському районі м. Києва 28 серпня 2012 року.

У листі від 30 серпня 2012 року №29297/10/15-310 “Про невизнання звітних документів” ДПІ у Печерському районі м. Києва повідомила ТОВ “ОСТА ПЛЮС”, що подані ним уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал та І півріччя 2012 року з додатками заповнені з порушенням загальних вимог оформлення податкової звітності та не відповідають вимогам пункту 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а тому не можуть бути прийняті, та запропоновано надати нову податкову декларацію за відповідний звітний період, оформлену належним чином.

Відповідно до пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України встановлює, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов’язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Суд звертає увагу, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що ним оскаржено відмову ДПІ у Печерському районі м. Києва у прийнятті уточнюючих податкових декларацій згідно листа від 30 серпня 2012 року №29297/10/15-310 “Про невизнання звітних документів” у встановленому законом порядку.

З урахуванням не оскарження відмови у прийнятті уточнюючих декларацій вбачається, що подані ТОВ “ОСТА ПЛЮС” 28 серпня 2012 року уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал та І півріччя 2012 року з відповідними додатками вважаються не прийнятими, а тому відповідач обґрунтовано не врахував при перевірці нові показники, зазначені в уточненій податковій звітності.

Посилання позивач на лист ТОВ “ОСТА ПЛЮС” від 03 жовтня 2012 року №62, адресований відповідачу з проханням визнати та поновити подані 28 серпня 2012 року уточнюючі податкові декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал та І півріччя 2012 року, не приймаються судом до уваги, оскільки направлення такого роду пропозицій податковому органу не тягне за собою юридичних наслідків та не є підставою для визнання податкової звітності.

Таким чином, мотиви щодо неправомірного неврахування уточнюючих податкових декларацій з податку на прибуток підприємства за І квартал та І півріччя 2012 року, з яких, власне, і оскаржується податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 08 жовтня 2012 року №0013931503, є необґрунтованими.

Водночас з метою повного та всебічного з’ясування обставин справи суд дослідив суть встановленого в Акті перевірки порушення та звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України визначено, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2012 році таким чином:

якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів платників з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше станом на 01 січня 2012 року є від’ємне значення (з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування станом на 1 січня 2011 року), то сума цього значення підлягає включенню до витрат:

звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення. У разі якщо 25 відсотків суми від’ємного значення об’єкта оподаткування не погашається протягом цього і за наслідками наступних податкових періодів 2012 року, то непогашена сума підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов’язань у наступних податкових періодах.

При цьому платники податку на прибуток ведуть окремий облік показника від’ємного значення об’єкта оподаткування, що склався станом на 01 січня 2012 року та включається до витрат наступних податкових періодів і сум, не погашених протягом 2012 - 2015 років. Таке від’ємне значення погашається в першу чергу. В другу чергу погашається від’ємне значення об’єкта оподаткування, що виникло після 31 грудня 2011 року.

Для підприємств з доходом за 2011 рік менше 1 мільйона гривень пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку за наслідками 2011 податкового року є від’ємне значення, то сума такого значення підлягає включенню до витрат звітного (податкового) періоду I півріччя 2012 року та наступних звітних (податкових) періодів до повного погашення такого від’ємного значення.

Судом встановлено, що пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України викладений у редакції відповідно до Закону України від 24 травня 2012 року №4834-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм”.

Наведені правові норми вказують, що у 2012 році діють обмеження для платників податку з числа резидентів з доходом за 2011 рік 1 мільйон гривень та більше, які мають станом на 01 січня 2012 року від’ємне значення об’єкта оподаткування, а саме: сума згаданого значення підлягає включенню до витрат звітних (податкових) періодів починаючи з І півріччя і наступних звітних періодів 2012 року у розмірі лише 25 відсотків суми такого від’ємного значення.

На думку суду, від’ємне значення фінансового результату операцій з цінними паперами, що відображається у додатку ЦП до податкової декларації з податку на прибуток підприємства, не є тотожним поняттю від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, зазначенні показники є різними за економічним змістом і значенням.

Так, особливості оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами визначено у пункті 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей цього підпункту під терміном “доходи” слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв’язку з таким продажем, обміном, викупом емітентом, погашенням або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Під терміном “витрати” слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю (у тому числі емітенту під час розміщення) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв’язку з таким придбанням.

Платник податку веде відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав в тому числі окремий облік операцій з цінними паперами, придбаними під час їх розміщення, повторного продажу емітентом чи в результаті здійснення внеску до статутного капіталу. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Витрати платника податку, понесені при придбанні цінних паперів, які використані платником в операціях РЕПО, не враховуються у визначенні фінансових результатів за операціями з торгівлі цінними паперами протягом строку РЕПО, а враховуються при визначенні фінансових результатів за операціями РЕПО в порядку, передбаченому в пункті 153.9 цієї статті.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду, від’ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду наступних звітних періодів у порядку, визначеному статтею 150 цього розділу.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів та інших, ніж цінні папери, корпоративних прав отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав цього ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від’ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами або іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами цього ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду

Зміст вказаної правової норми вказує, що від’ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами, у разі його наявності, як такий не включається до складу витрат, що беруть участь у формуванні об’єкта оподаткування податком на прибуток, не може впливати на його розмір, а буде лише зменшувати фінансовий результат операцій з цінними паперами у наступних податкових періодах і погашатись за рахунок доходів від продажу (обміну, викупу емітентом, погашення або інших способів відчуження) кожного з окремих видів цінних паперів.

Аналогічна позиція була висловлена Державною податковою адміністрацією України у листі від 10 листопада 2010 року №24268/7/15-0317, в якому серед іншого зазначено, що від’ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами не є від’ємним значенням об’єкта оподаткування.

Наведене підтверджується також формою податкової декларації з податку на прибуток підприємства та змістом її додатків ІД та ЦП.

Так, згідно з додатком ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до податкової декларації з податку на прибуток підприємства “Таблиця 1. Розрахунок фінансових результатів від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами” від’ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 1.3) має вплив на прибуток від операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, а останній включається до рядка 0.3 податкової декларації з податку на прибуток підприємства “Інші доходи).

Посилання ж у пункті 153.8 статті 153 Податкового кодексу України на статтю 150 цього Кодексу законодавець навів в контексті визначення порядку врахування від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами, а саме, що розрахунок фінансового результату операцій з цінним паперами здійснюється з урахуванням від’ємного фінансового результату наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного фінансового результату.

У свою чергу пункт 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України, викладений у редакції відповідно до Закону України від 24 травня 2012 року №4834-VI “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм”, встановлює обмеження виключно щодо розміру від’ємного значення об’єкта оподаткування, та не містить згадки про від’ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами.

Таким чином, враховуючи принципову відмінність понять “від’ємне значення об’єкта оподаткування” та “від’ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами”, з огляду на відсутність прямого посилання у пункті 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України на від’ємний фінансовий результат операцій з цінними паперами, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що обмеження встановлені у пункті 3 підрозділу 4 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України щодо можливості включення від’ємного значення об’єкта оподаткування до витрат звітних (податкових) періодів у розмірі 25 відсотків суми такого від’ємного значення при визначенні фінансового результату операцій з цінними паперами, зокрема в частині обмеження розміру від’ємного фінансового результату, не застосовуються.

За таких підстав вбачається, що включення до складу від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами 100 відсотків такого результату, за умови доведення правомірності формування задекларованої суми від’ємного фінансового результату, відповідає приписам пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд вважає за обов’язкове дослідити обставини виникнення суми від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами, що відображена позивачем у рядку 1.3 “Від’ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду” додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року у сумі 251 630 128,00 грн.

У судовому засіданні 22 січня 2013 року судом зобов’язано позивача надати суду всі можливі докази на підтвердження суми від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами за І півріччя 2012 року, зокрема первинні, звітні та платіжні документи в належним чином засвідчених копіях.

24 січня 2013 року до суду надійшло клопотання ТОВ “ОСТА ПЛЮС” про долучення до матеріалів справи наступних копій документів: повідомлення АТ “Брокбізнесбанк”, простого процентного векселя, виписки по особовому рахунку, розписка АТ “Брокбізнесбанк”, обороти рахунку 511 за І квартал 2012 року.

При цьому жодних письмових пояснень з приводу наданих документів та їхнього відношення до обставин справи позивачем не наведено.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд звертає увагу, що надані позивачем 24 січня 2012 року докази не підтверджують обставини виникнення суми від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами, що відображена позивачем у рядку 1.3 “Від’ємний фінансовий результат попереднього звітного (податкового) періоду” додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства за півріччя 2012 року у сумі 251 630 128,00 грн.

Таким чином, позивач не підтвердив правомірність формування суми задекларованого ним від’ємного фінансового результату операцій з цінними паперами за І півріччя 2012 року.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що визначення ТОВ “ОСТА ПЛЮС” суми податкового зобов’язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних санкцій, в частині, що залишена без змін рішенням Державної податкової служби у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 21 листопада 2012 року №7706/10/12-414, є правомірним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Києва доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “ОСТА ПЛЮС” не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “ООСТА ПЛЮС” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко